Підсумки
1. Засади теорії зовнішньої торгівлі були розроблені представниками класичної теорії наприкінці 18 — на початку 19 ст. Адам Сміт висунув теорію абсолютних переваг, а Девід Рікар- до — теорію порівняльних переваг.
Вони вважали, що мотиваційним чинником у торгівлі між країнами є переваги країни- експортера у витратах на виробництво продукції і відсутність цих переваг у країни-імпортера. Згідно з теорією Гекшера — Оліна мотиваційним чинником зовнішньої торгівлі є не'одина- ковий рівень забезпеченості країн факторами виробництва. В теорії Майкла Портера участь країни в зовнішній торгівлі зумовлюється рівнем конкурентоспроможності її підприємств на відповідних міжнародних ринках, яка залежить від чотирьох чинників, що утворюють ромб, а також від випадку і політики уряду.2. Слід розрізняти два види торговельної політики: протекціонізм і вільну торгівлю. Перший вид політики спрямований на захист національних підприємств від іноземної конкуренції, другий — передбачає торгівлю без обмежень з боку держави. В сучасній практиці торговельна політика є змішаною, оскільки поєднує вільну торгівлю з протекціонізмом. В основі змішаної торговельної політики лежить система інструментів, які можна поділити на митні та немитні. До митних інструментів належать такі види мита: імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито, адвалерне, специфічне, комбіноване, фіскальне, захисне, компенсаційне, антидемпінгове мито. До основних немитних інструментів належать квоти, ліцензії, експортні субсидії.
414
3. Зовнішня торгівля може справляти суттєвий вплив на ВВП країни. Цей вплив проявляється через чистий експорт. До основних чинників, які впливають на чистий експорт, належать: дохід торговельних партнерів, тобто іноземний ВВП; внутрішній дохід, тобто національний ВВП; реальний курс національної валюти, торговельна політика.
Серед них за базову екзогенну змінну функції чистого експорту приймається реальний валютний курс. Інші чинники відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких залежить автономний компонент чистого експорту. Крива чистого експорту має від’ємний нахил, оскільки між реальним валютним курсом і чистим експортом існує обернена залежність. При цьому нахил цієї кривої визначається чутливістю чистого експорту до зміни рівня валютного курсу. Чистий експорт знаходиться в прямій залежності від іноземного ВВП і в оберненій — від національного ВВП. За зміни зазначених змінних крива чистого експорту зміщується у відповідний бік.4. Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг ВВП мультиплікативно. Але слід враховувати, що зовнішня торгівля зменшує граничну схильність до внутрішнього споживання. Внаслідок цього у відкритій економіці мультиплікатор витрат зменшується порівняно з мультиплікатором витрат у закритій економіці. За таких умов однаковий приріст автономних витрат у відкритій економіці забезпечує менший приріст ВВП порівняно з умовами закритої економіки.
5. Модель Манделла — Флемінга є способом пристосування моделі IS - LM до умов малої відкритої економіки з абсолютно мобільним капіталом. Тому крім процентної ставки і доходу, що є базовими змінними моделі IS - LM, до змінних моделі Манделла — Флемінга входять також чистий експорт, світова ставка процента і валютний курс. Ця модель пояснює причини коливань доходу і валютного курсу за незмінного рівня цін. У координатах Y— є до ендогенних змінних моделі належать дохід і валютний курс, до екзогенних — інструменти макроекономічної політики та світова процентна ставка.
6. Згідно з моделлю Манделла — Флемінга наслідки впливу макроекономічної політики на дохід залежать від валютного режиму (плаваючий чи фіксований валютний курс). Модель Манделла — Флемінга виявляє, що за плаваючого валютного курсу і фіскальна, і торговельна політика є неефективними, оскільки обидві підвищують валютний курс і викликають ефект витіснення чистого експорту, який зводить нанівець їхній пози-
тивний вплив на дохід. За фіксованого курсоутворення обидві ці політики є ефективними, оскільки впливають на дохід. Монетарна політика є неефективною за фіксованого валютного курсу, оскільки будь-яке збільшення пропозиції грошей нейтралізується її вимушеним зменшенням, спрямованим на підтримання курсу валюти на фіксованому рівні. За плаваючого курсоутворення монетарна політика є ефективною, оскільки здатна впливати на дохід.