<<
>>

Підсумки

1. Рівноважний ВВП забезпечується тоді, коли загальна кіль­кість виробленої продукції (ВВП) дорівнює загальній кількості продукції, яку економіка має намір купити. Згідно з моделлю AD-AS рівноважний ВВП є таким обсягом виробленої продук­ції, який за даних цін урівноважується із сукупним попитом.

Але у підсумку, попит реалізується через витрати. Тому важли­ве значення має визначення рівноважного ВВП на базі сукупних витрат за припущення, що ціни не змінюються. При цьому в ос­нові визначення рівноважного ВВП лежать не фактичні, а за­плановані сукупні витрати, які є грошовим еквівалентом сукуп­ного попиту.

2. Згідно з методом «витрати — випуск» рівноважний ВВП є таким обсягом виробленої продукції, який дорівнює запланова­ним сукупним витратами. Якщо ВВП більше запланованих сукуп­них витрат, то це свідчить про виникнення перевиробницт­ва, яке супроводжується незапланованим збільшенням інвести­цій у товарні запаси, що спонукає підприємства скорочувати ВВП до рівноважного обсягу. Якщо ВВП менше запланованих сукупних витрат, то це є ознакою недовиробництва, яке супро­воджується незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси, що спонукає підприємства збільшувати ВВП до рівно­важного обсягу.

3. Згідно з методом «вилучення — ін’єкції» рівноважним є та­кий ВВП, який у процесі розподілу породжує вилучення із сукуп­них витрат, що врівноважуються з ін’єкціями в сукупні витрати. У спрощеній економіці вилученнями є заощадження, а ін’єкція­ми— інвестиції. Тому рівноважний ВВП забезпечується тоді, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям. Будь- які відхилення фактичних інвестицій від заощаджень свідчать про виникнення незапланованих інвестицій у товарні запаси, які спонукають підприємства змінювати обсяг виробництва в напря­мі до рівноважного ВВП.

4. Між запланованими автономними витратами і рівноважним ВВП існує не проста, а помножена залежність, яка вимірюється мультиплікатором витрат.

Він показує, на скільки одиниць змі­нюється ВВП у разі зміни автономних витрат на одиницю. Щоб розкрити залежність між ВВП та автономними витратами, слід врахувати відмінність між автономними та індуційованими ви­тратами у складі запланованих сукупних витрат. До автономних належать витрати, які не залежать від доходу; до індуційованих — витрати, що змінюються внаслідок зміни доходу.

5. У моделі рівноважного ВВП спрощеної економіки індуці­йованими є витрати на споживання. Звідси випливає такий алго­ритм: приріст автономних витрат на адекватну величину збіль­шує дохід, що породжує індуційовані витрати на споживання, які, у свою чергу, збільшують дохід. Завдяки цьому дохід збіль­шується на величину, що перевищує приріст автономних витрат. Величина цього перевищення є ефектом мультиплікатора.

6. У спрощеній економіці мультиплікатор витрат перебуває в прямій залежності від граничної схильності до споживання і в оберненій — від граничної схильності до заощаджень. Оскільки гранична схильність до заощаджень менша за одиницю, то муль­типлікатор витрат більший за одиницю. Це означає, що приріст автономних витрат на 1 грн спричинює приріст рівноважного ВВП більше ніж на 1 грн.

7. Згідно з кейнсіанською теорією рівновага в економіці за­безпечується за умов як повної, так і неповної зайнятості. Ці умови залежать від співвідношення між запланованими сукупни­ми витратами і потенційно необхідними сукупними витратами, тобто витратами, необхідними для закупівлі потенційного ВВП. Від цього співвідношення залежить розбіжність між рівноважним ВВП і потенційним ВВП, а також інфляція.

8. Якщо заплановані сукупні витрати менші за потенційно не­обхідну величину, то фактично рівноважний ВВП менший за по­тенційно рівноважний ВВП. Таке явище називається рецесійним розривом. Кількісно рецесійний розрив — це така величина, на яку заплановані автономні витрати менші за потенційно необхід­ні автономні витрати. Розрив називається рецесійним тому, що він викликає в економіці рецесію, тобто скорочення обсягу виро­бництва відносно потенційного ВВП.

9. Якщо заплановані сукупні витрати є надмірними порівняно з потенційно необхідними сукупними витратами, то фактично рі­вноважний ВВП номінально перевищує потенційно рівноважний ВВП за рахунок інфляції. Таке явище називається інфляційним розривом. Кількісно інфляційний розрив є такою величиною, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно не­обхідні автономні витрати. Такий розрив називається інфляцій­ним тому, що в умовах повної зайнятості він повністю трансфор­мується у зростання цін і не збільшує обсяг виробництва. В еконо­міці з надмірною зайнятістю може виникати інфляційно-експан- сійний розрив. За таких умов фактично рівноважний ВВП пере­вищує потенційно рівноважний ВВП як інфляційно, так і реально.

<< | >>
Источник: Савченко А. Г.. Макроекономіка: Підручник. — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с..

Еще по теме Підсумки: