ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ. ГРОШОВИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР

Функціонування сучасної макроекономічної системи не можливе без грошового ринку, який прямо взаємодіє з розглянутим вище товарним ринком.

У макроекономіці гроші визначають як вид фінансових активів, що використовуються для обслуговування угод.

Гроші є найбільш ліквідним видом активів. Ліквідність грошей відбиває здібність активів швидко та з мінімальними втратами обмінюватися на будь-які інші види активів.

Кількість грошей, яка наявна у національній економіці на певний момент часу, називають пропозицією грошей. Якщо у товарному господарстві застосували товарні гроші (худобу, сіль, золото і т.п.), то наявна кількість грошового блага визначала пропозицію грошей. У сучасній економіці використовують лише паперові гроші, правом на емісію яких монопольно володіє держава. Тому пропозицію грошей у національній економіці визначають державні інституції, зокрема у нашій державі - Національний банк України (НБУ).

Пропозиція грошей є одним із знарядь проведення макроекономічної політики: регулювання пропозиції грошей, як відомо, називають монетарною, або грошово-кредитною політикою. У більшо сті країн грошово-кредитна політика визначається урядом, а впроваджується в життя центральним банком країни, який випускає в обіг національну валюту, зберігає золотовалютні резерви країни та обов’язкові резерви комерційних банків, є міжбанківським розрахунковим центром, здійснює касове обслуговування уряду, виступає покупцем і продавцем на міжнародних грошових ринках. Центральний банк використовує інструменти грошово-кредитної політики з метою впливу на кількість грошей або на відсоткові ставки. Основними інструментами грошово-кредитної політики є такі:

1. Операції на відкритому ринку - це купівля центральним банком у населення, фірм, банків або продаж їм державних цінних паперів (облігацій) з метою зміни величини або структури резервів комерційних банків, а отже, пропозиції грошей.

2. Політика облікової ставки - це зміни облікової ставки відповідно до кон’юнктурних коливань в економіці. Відсоткову ставку, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам, називають обліковою, або дисконтною, а позики - дисконтними. Центральний банк контролює обсяг позичених у нього коштів через облікову ставку. Зниження облікової ставки заохочує комерційні банки до отримання додаткових резервів через позики у центральному банку, що збільшує пропозицію грошей. Підвищення облікової ставки знеохочує до дисконтних позик і стримує збільшення пропозиції грошей в економіці. Загалом зміна облікової ставки сигналізує про наміри центрального банку щодо майбутньої монетарної політики.

3. Політика нормування резервів - найжорсткіший інструмент грошово- кредитної політики. Центральний банк установлює для комерційних банків норму обов’язкових резервів, тобто частку активів, які у вигляді наявних грошей і засобів на рахунку в центральному банку є резервом комерційних банків. Норма резервування впливає на здатність банківської системи створювати гроші за двома напрямами: вона змінює величину надлишкових резервів комерційних банків та розмір грошового мультиплікатора, який дорівнює оберненій величині норми обов’язкових резервів і розраховується за формулою

де Md - грошовий мультиплікатор;

Р - норма обов’язкових резервів.

Приріст грошової маси, який зумовлюється появою в банківській системі надлишкових резервів, визначається за формулою

де І - сума надлишкових резервів, яка з’явилася в одному з банків.

Для вимірювання грошової маси використовують грошові агрегати МО, М1, М2, М3. Грошові агрегати - це зобов’язання Національного банку України та банків України (депозитних корпорацій), що мають високий ступінь ліквідності, перед іншими секторами економіки.

В Україні класифікація компонентів грошової маси має певні особливості, які пов’язані зі специфікою грошового обігу та стану кредитно- банківської системи. Грошові агрегати в Україні розраховується наступним чином:

М0 = готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями;

М1= М0 + переказні депозити у національній валюті;

М2= М1+ переказні депозити у іноземній валюті + інші депозити;

М3= М2 + цінні папери крім, акцій.

Переказні депозити - це фінансові активи, що на першу вимогу можуть бути обміняні на готівкові кошти за номінальною вартістю та безпосередньо використані для здійснення платежу.

Інші депозити - непереказні депозити, що в короткий термін можуть бути обміняні на готівкові кошти чи переказні кошти, а саме кошти на вимогу, які безпосередньо не використовуються для здійснення платежу, строкові кошти та ощадні депозити.

Цінні папери, крім акцій - фінансові інструменти, що обертаються на ринку та є підтвердженням про зобов’язання бути погашеними готівковими коштами, фінансовим інструментом чи іншим економічно цінним об’єктом. Це облігації, казначейські зобов’язання, векселі, ощадні сертифікати корпорацій тощо.

Грошовий агрегат М0 на кінець вересня 2012 року становив в Україні 199,8 млрд. грн., переказні депозити в національній валюті (М1 - М0) - 121,3 млрд. грн., переказні депозити у іноземній валюті та інші депозити (М2 -М1) - 408,0 млрд. грн., грошовий агрегат М3 - 731, 7 млрд. грн.

Для визначення пропозиції грошей із урахуванням політики центрального банку, поведінки населення та комерційних банків використовується ряд понять:

1. Грошова база (В), яка складається із готівкових наявних грошей на руках у населення (С) та обов’язкових резервів (R) у комерційних банках:

В = С + R. (5.3)

2. Коефіцієнт депонування грошей (сг) відображає розподіл населенням грошей між готівковими грошима (С) і поточними чековими депозитами (Д):

cr = С/Д. (5.4)

3. Коефіцієнт фактичного резервування депозитів (rr) є відсотком депозитів, який банки зберігають у вигляді резервів:

rr = R/Д.

4. Пропозиція грошей (М), що визначається за формулою

М = С + Д, (5.6)

де С- готівкові наявні гроші на руках у населення,

Д - поточні чекові депозити.

Відношення пропозиції грошей (С+Д) до грошової бази (С+R) називається мультиплікатором грошової бази, або повним грошовим мультиплікатором. Його обов’язково

монетарного курсу центрального банку, пропозицію грошей.

Співвідношення грошової бази та

враховують при о скільки він прямо

пропозиції грошей

здійсненні впливає на

ми можемо представити у вигляді трапеції (рис.5.1), основи якої утворюють грошова база (С+R) та пропозиція грошей (С+Д).

Рис. 5.1 - Співвідношення пропозиції грошей та грошової бази

ЦБ контролює пропозицію грошей перш за все, через вплив на грошову базу. Отже, процес зміни загального обсягу пропозиції грошей можливо поділити на два етапи:

- модифікація грошової бази внаслідок дій ЦБ (зміни обсягу готівки та резервних вимог);

- мультиплікація в системі комерційних банків.

Чим нижчою буде норма резервування комерційних банків та меншим коефіцієнт депонування, тим більшим буде ефект кредитної мультиплікації в економіці.

Таким чином, пропозиція грошей передусім є функцією від грошової бази, яка складається з готівки поза банками і банківських резервів. Останні є сумою двох компонентів: обов'язкових резервів і надлишкових резервів. Іншою змінною функції грошової пропозиції є грошовий мультиплікатор, який знаходиться в оберненій залежно сті від резервної норми та коефіцієнта готівки. У графічних моделях пропозиція грошей розглядається як функція від процентної ставки. Вплив процентної ставки на пропозицію грошей відбувається опосередковано — через грошовий мультиплікатор. Чим вищою є процентна ставка, тим нижчі коефіцієнт готівки і резервна норма і тим більшими є грошовий мультиплікатор і пропозиція грошей за певної грошової бази. Отже, в довго строковому періоді пропозиція грошей є зростаючою функцією від відсоткової ставки.

5.2.