Процентна ставка

Процентна ставка — це вартість послуги, пов’язаної з грошо­вим запозиченням, яка встановлюється в процентах до суми запо­зичених грошей. Рівень процентнбГставкйвизначається врозра- хунку на річний термін використання грошей, наприклад 10% річних.

Рівняння (5.23) побудовано на таких умовах: 1 (одиниця) — це сума позики, а процентні ставки є коефіцієнтами до суми позики, тобто до одиниці. Очікуваний темп інфляції також є коефіцієн­том. Ліва частина рівняння визначає номінальну кількість гро­шей, яку має повернути позичальник по закінченні терміну вико­ристання позики. Вона складається з основної суми, тобто по­зики, і процентних платежів за використання позики. Права час­тина рівняння показує, як номінальна кількість грошей, що підля­гає поверненню, залежить від реальної процентної ставки та очі­куваного темпу інфляції.

Після нескладних перетворень рівняння (5.23) номінальну процентну ставку можна визначити за формулою

Щоб перевірити обґрунтованість формули (5.24), розглянемо такий приклад. Припустимо, що позика становить 1000 грн, реаль­на процентна ставка — 8 %, очікуваний темп інфляції — 5 %. Тоді номінальна кількість грошей, що підлягає поверненню, ста­новитиме:

(1000 + 1000 х 0,08) х 1,05 = 1134 (грн).

Отже, номінальний процент дорівнює 134 грн. (1134 - 1000), а номінальна процентна ставка становить 13,4 % (134 : 1000 ? 100). Використаємо прийняті умови та обчислимо номінальну процент­ну ставку за формулою (5.24):

і = 0,08 + 0,05 (0,08 х 0,05) = 0,134 х 100 = 13,4 (%).

Результати проведених обчислень показують, що формула (5.24) є точним математичним засобом визначення номінальної процентної ставки.

Рівняння (5.25) називають рівнянням Фішера. Воно показує, що номінальна процентна ставка може змінюватися в разі зміни реальної процентної ставки та/або внаслідок інфляції. Згідно з рів­нянням Фішера зростання очікуваного темпу інфляції на один процентний пункт збільшує номінальну процентну ставку також на один процентний пункт. Такий зв’язок між номінальною про­центною ставкою і темпом інфляції називають ефектом Фішера.

На базі рівняння Фішера можна визначити очікувану реальну процентну ставку:

Як видно з формули (5.26), реальна процентна ставка — це рі­зниця між номінальною процентною ставкою та очікуваним тем­пом інфляції. Але реальну процентну ставку можна обчислювати і на базі фактичного темпу інфляції. Така можливість випливає з особливості формування рівня реальної процентної ставки порів­няно з номінальною процентною ставкою.

Номінальна процентна ставка, яка фіксується у відповідних угодах, установлюється до моменту надання позики і не зміню­ється протягом усього терміну її використання. Тому під час ви­значення її рівня можна врахувати лише очікувану інфляцію. За інших умов формується рівень реальної процентної ставки. Вона є похідною величиною — обчислюється за допомогою коригування номінальної процентної ставки з урахуванням інфляції. Оскільки очікуваний темп інфляції, як правило, не збігається з фактичним, то слід розрізняти два види реальної процентної ставки: очікувану реальну процентну ставку (ex ante) та фактичну реальну процен­тну ставку (ex post). Остання визначається за формулою

де π — фактичний темп інфляції.

Реальна процентна ставка є важливим чинником економічної кон’юнктури. Якщо номінальна процентна ставка — це інстру­мент, який регулює розрахунки між позикодавцем і позичальни­ком, то реальна процентна ставка обумовлює мотивацію до отримання та надання позики.

Щоб розкрити мотиваційну роль реальної процентної ставки порівняємо між собою дві ситуації. Спочатку припустимо, що ви надали позику за 10 % річних і очікуєте протягом року нульову інфляцію. Внаслідок надання позики наприкінці року ви отриму­єте грошей на 10 % більше за суму позики. При цьому такий приріст грошей є не лише номінальним, а й реальним, тобто у пе- рерахунку на товари і послуги, які ви можете купити за отримані гроші. В даному випадку реальна процентна ставка, яку ви заро­били, згідно з рівнянням Фішера (5.27) становить 10%(10-0)

Тепер припустимо іншу ситуацію, в якій процентна ставка зросла до 15 %, а очікуваний темп інфляції становитиме 20%. Хоча ви будете мати номінальних грошей на 5 % більше, ніж у попередньому випадку, за товари і послуги ви змушені платити на 20 % більше. В результаті за свій процентний дохід ви можете купити на 5 % менше товарів і послуг, ніж раніше, тобто ваше матеріальне становище погіршало на 5 %. Це випливає з рівняння Фішера:

Безумовно, як позикодавець ви не зацікавлені надавати позику за таких умов, бо, визначаючи свою вигоду через кількість това­рів і послуг, в цьому випадку ви не заробляєте, а втрачаєте. По­зичальнику, навпаки, такі умови є вигідними, оскільки його про­центні платежі в реальному виразі фактично приносять дохід.

Отже, коли реальні процентні ставки низькі, то існують більші стимули для отримання позик і менші — для надання позик. Ця обставина суттєво впливає на рішення економічних суб’єктів, зо­крема на рішення домогосподарств щодо заощадження, банків щодо надання позик, підприємств щодо отримання позик.