РОЛЬ МАКРОЕКОНОМІКИ В ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА
Макроекономіка, як самостійний розділ економічної науки, виконує три основні функції: практичну, пізнавальну та світоглядну
Практична функція полягає у розробці наукових основ управління господарською практикою, проведенні макроекономічного аналізу для пошуку адекватних форм розв’язання економічних суперечностей.
Такий підхід до макроекономіки надає можливість виробляти всебічно обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності виробництва для забезпечення добробуту народу. Теорії макроекономіки є основою розробки економічної політики держави. Їх використовують у своїй практичній діяльності домогосподарства, підприємства та закордонний світ. В умовах сучасної економіки України практична функція макроекономіки полягає ще й у тому, щоб віднайти раціональні шляхи прискорення економічних реформ, обґрунтувати оптимальні напрями розбудови змішаної економічної системи. Макроекономіка покликана приділяти більше уваги, ніж політична економія, проблемам підвищення ефективності національної економіки, забезпеченню високих темпів її зростання, вести ціле спрямований пошук нових організаційно-господарських форм суспільного життя.Пізнавальна функція макроекономіки полягає у розкритті сутності економічних явищ і процесів, а також категорій і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності. Аналіз поведінки макроекономічних суб’єктів та створення відповідних об’єктам дослідження теоретичних моделей є провідним завданням макроекономіки. Лише на основі всебічної реалізації пізнавальної функції макроекономіки може виконуватися її практична функція. Для України великого значення набуває сьогодні вивчення досвіду макроекономічної політики у провідних країнах світу. Саме опанування надбаннями світового рівня, запозичення на цій основі прогресивних соціально-економічних форм суспільного життя, здатні підвищити рівень макроекономічних знань населення країни, прискорити зміни на краще в його житті.
Світоглядна (виховна) функція макроекономіки покликана формувати новий тип економічного і політичного мислення. В Україні сьогодні співіснують різні політичні сили, рухи і партії. Вони висловлюють у своїх програмах іноді взаємовиключні макроекономічні положення, пропозиції щодо проведення державної економічної політики. Завдання макроекономіки якраз полягає у тому, щоб запропонувати населенню нашої країни науково обґрунтований вибір такої життєздатної моделі економічної системи, яка забезпечувала б стрімке стале зростання його добробуту. Світоглядна функція макроекономіки має також виховний вимір. Адже вивчення макроекономіки сприяє формуванню у громадян цілісного уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Наслідком глибокого оволодіння такими знаннями стає зміцнення економічного патріотизму населення України, прояв ним ініціативи і підприємливості, здатність брати на себе відповідальність за господарську діяльність в конкурентному середовищі, приймати кваліфіковані рішення. У той же час макроекономіка не ставить перед собою завдання давати людям готові, так би мовити, на всі випадки життя, рецепти економічної поведінки. Дж. М. Кейнс якось влучно сказав що «вона є швидше методом, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто нею володіє, приходити до правильних висновків».
З практичною функцією макроекономіки тісно пов’язана проблема розв’язання фундаментальної суперечності суспільства: суперечності між безмежними потребами людей та обмеженістю економічних ресурсів. Людство завжди обмежене у споживанні продуктів харчування, засобів виробництва тощо. Ресурси, які використовуються для виробництва одного товару, виключаються з процесу виготовлення іншого. Усі наявні ресурси, включаючи час, мають альтернативний характер. Суспільство і кожна людина окремо змушені постійно обирати: що виробляти, як використовувати наявні гроші, чим займатися доцільніше у конкретну годину? Отже, суспільство повинно робити вибір між альтернативним використанням ресурсів. Зрозуміло також, що вибір, який робиться сьогодні, визначає виробничі можливості економіки у майбутньому.
Останні показують, скільки товарів і послуг того чи іншого виду, певної яко сті може бути вироблено за допомогою наявних ресурсів. Суспільству необхідно заздалегідь визначати пріоритетні напрями виробництва товарів і послуг. Це можуть бути продукти харчування, одяг, житло, освіта, продукція військового призначення тощо. Найпростіша економічна модель допомагає усвідомити вирішення найважливішої економічної проблеми у будь-якій господарській системі - проблеми вибору. Отже, розглянемо графік на рис. 1.1, яким ілюструються виробничі можливості економіки.На графіку відкладаються за вісю абсцис кількість предметів споживання (х), а по осі ординат кількість засобів виробництва (у). Крива ABCD є межею виробничих можливостей. Вона показує параметри альтернатив максимально можливих обсягів виробництва засобів виробництва і предметів споживання за умови певного використання наявних ресурсів. Кожна точка на розглянутій кривій є визначеною комбінацією товарів. Наприклад, точка С є комбінацією хс одиниць предметів споживання та ус одиниць засобів виробництва.
Будь-яка точка всередині або поза кривою виробничих можливостей економічної системи свідчить про неефективність (точка Е), або неможливість (точка F) випуску продукції.
Рис. 1.2 - Крива виробничих можливостей економічної системи
Якщо зробити порівняльний аналіз розташування точок В і С на графіку, можна дійти висновку, що в точці В перевага надається випуску більшої кілько сті засобів виробництва, а в точці С, навпаки, - предметів споживання.
Обсяги виробництва засобів виробництва і предметів споживання не є тільки альтернативними (див. рис. 1.3).
За певних умов вони можуть бути також взаємодоповнюючими. Наприклад, перехід кривої АВ на більш високий рівень CD можливий, якщо використовуватимуться нові технічні розробки, наукові інновації тощо. А це, у свою чергу, обумовлює потребу у додаткових капіталовкладеннях.
Розширення межі виробничих можливостей економіки (рис.
1.3) забезпечується двома способами: завдяки більш ефективному, технологічному використанню наявних факторів виробництва, або за рахунок залучення у виробництво додаткових ресурсів. Економічна ефективність використання факторів виробництва має місце тоді, коли неможливо виготовити більшу кількість будь-якого продукту без зменшення виробництва іншого.
Рис. 1.3 - Зростання виробничих можливостей економічної системи за рахунок залучення додаткових ресурсів.
Показник економічної ефективності покращується за умов використання досягнень науково-технічного прогресу, впровадження у виробництво нових технологій, прогресивних форм організації праці тощо. При цьому наголошують на тому, що економіка розвивається інтенсивним шляхом. Наприклад, використання сучасних енергозберігаючих технологій при переробці сировинної нафти дозволяє отримувати з кожної її тонни на 50 % більше різноманітних продуктів, аніж це було можливо ще декілька років тому.
Якщо суспільство визнає за необхідне розвивати переважно виробництво предметів споживання, воно повинно пам’ятати про необхідність оновлення з часом й засобів виробництва. Так постає питання вибору у площині співвідношення виробництва предметів споживання та засобів виробництва, що може бути предметом спеціального дослідження. Висновок же з попередніх міркувань полягає у тому, що будь-яке макроекономічне рішення пов ’язано з альтернативністю вибору.