СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ (СНР). ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

Оскільки макроекономіка вивчає характер та результати функціонування економіки в цілому, кількісний аналіз процесів відтворення в національній економіці здійснюються на підставі певної системи національних рахунків.

В якості узагальнюючих показників результатів функціонування національної економіки за певний період застосовують наступні агрегати :

• валовий внутрішній продукт (ВВП);

• валовий національний продукт (ВНП);

• чистий національний продукт (ЧНП);

• національний доход (НД);

• особистий доход (ОД);

• доход в розпорядженні (ВД).

Протягом майже сімдесяти років в колишньому Радянському Союзі розвивалась і використовувалась система макроекономічних показників, яка мала назву Баланс народного господарства (БНГ). Перший варіант балансу народного господарства був розроблений комісією працівників Центрального статистичного управління СРСР на чолі з П.Поповим - Баланс народного господарства Союзу РСР 1923/1924 року. Складовим елементом балансу стали зведені дані про вартість виробничих фондів і землі - Капітали Союзу РСР на 1 жовтня 1924 року. Характерною особливістю цієї системи був розподіл суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери:

■ матеріальне виробництво;

■ нематеріальна сфера.

Відповідно до цієї концепції, сукупний суспільний продукт (ССП) та національний доход (НД) створювалися лише виробничою сферою. А продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житлово- комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров’я тощо) в розрахунок не брався. Вилучення послуг зі сфери економічного виробництва в радянській статистиці відображало низький рівень економічного розвитку, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом економічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва.

На Заході роботи з формування системи національного рахівництва почалися в 1930-х роках, передусім в Англії.

Після Другої світової війни ООН створила міжнародну стандартизовану систему національного рахівництва. Перший її варіант з’явився 1953 року, який уточнювався і доповнювався 1960-го, 1964-го, 1968­го і, нарешті, 1993 років.

СНР утілює принципи ринкової економіки. Перехід України до цієї системи почався в 1990-ті роки і не завершений досі. Спочатку було введено відповідну систему макроекономічних показників на основі категорії валового внутрішнього продукту (ВВП). Проте в галузевому розрізі, в тому числі статистиці промисловості, випуску товарів народного споживання, сільськогосподарської продукції тощо зберігаються показники БНГ, зокрема, валової продукції. Завершено перехід бухгалтерського обліку на СНР у банківському секторі, а інших галузях народного господарства цей процес триває, бо сама проблема є надто складною і потребує часу для свого остаточного розв’язання.

Національні рахунки побудовані на певній політекономічній концепції. Передусім, вона окреслює межі економічного виробництва товарів і послуг. На відміну від БНГ з його приматом матеріального виробництва як виключної сфери створення суспільного продукту, СНР виходить із розширеної версії продуктивної праці. Валова додана вартість створюється в усіх галузях, у тому числі в охороні здоров’я, культурі, освіті. Непродуктивною в економічному сенсі, тобто з позицій формування вартості ВВП, вважається праця в сімейному господарстві - приготування їжі, прибирання приміщень, виховання дітей. Решта видів діяльності, включаючи фінансове посередництво, неринкові послуги органів державного управління, приватні послуги тощо, належать до сфери продукування ВВП.

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов’язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні.

СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

СНР містить інформацію про :

o усі господарські суб’єкти, які беруть участь у економічному процесі: юридичні особи та домогосподарства;

o усі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

o усі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, фінансові активи, вартість землі та корисних копалин тощо).

Під час розрахунку основних макроекономічних показників у СНР враховується відмінність між національною та вітчизняною „основами” реєстрації. Розрізняють показники результатів економічної діяльності: валовий внутрішній продукт та валовий національний продукт.

Валовий внутрішній продукт (GDP) - це ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої підприємствами і домашніми господарствами, незалежно від національної та громадянської приналежності, що мають центр економічних інтересів на території даної країни, здійснюють виробничу діяльність і перебувають на її економічній території не менше року.

Валовий національний продукт (GNP) - ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених національними товаровиробниками як на території країни, так і за її межами. ВНП вимірює вартість продукції, виробленої факторами виробництва, що знаходяться у власності громадян даної країни, у тому числі і на території інших країн. Якщо від ВВП відняти суми доданих вартостей, створених на території певної країни іноземними виробниками, і додати суми доданих вартостей створених національними ресурсами за кордоном, то отримаємо ВНП. Для більшості країн різниця між показниками ВВП і ВНП незначна й знаходиться в межах від одного до декількох відсотків.

В основі розрахунків макроекономічних показників лежить рівність доходів і витрат.

Щоб уникнути подвійного рахунку - ситуації, коли одна й та ж сама операція може бути врахована двічі, в СНР вирізняють такі поняття:

♦♦♦ проміжна продукція - це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

❖ кінцева продукція - товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання, не для подальшої переробки чи продажу;

❖ додана вартість фірми - вартість, що створена в процесі виробництва на даному підприємстві і охоплює реальний вклад підприємства у створення вартості конкретного продукту, не включає вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва.

При розрахунку ВВП (ВНП) враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

• перепродаж товарів;

• власне фінансові операції.

У свою чергу власне фінансові операції поділяються на:

> державні трансфертні виплати. Під трансфертами розуміють односторонній потік благ, доходів, які мають перерозподільчий і безоплатний характер. Коли мова йде про державні трансферти, говорять про виплати з державного бюджету (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю тощо);

> приватні трансфертні платежі (допомога батьків дітям-студентам, подарунки заможних родичів тощо). Ця операція не є наслідком виробництва, а виступає як акт передачі коштів від однієї приватної особи до іншої;

> операції з цінними паперами (купівля-продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).

Перехід до СНР суттєво вплинув на структуру суспільного продукту в Україні (табл.

Таблиця 2.1 - Динаміка показників соціального розвитку України в 1996 - 2010 роках

Дохід охоплює результати всіх видів виробничої діяльності у визначений проміжок часу, передусім, за рік.

Отже, дохід є мірилом грошової вартості товарів і послуг, легально вироблених на продаж у процесі поточного виробництва. Створена додана вартість дорівнює сумі первинних доходів, які привласнюють інституційні сектори економіки завдяки своїй участі у процесі виробництва або активам, використаним у виробничих цілях.

2.2.