Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція (AS) — це сукупність товарів і послуг, які виробляють національні підприємства для продажу на ринку з метою отримання прибутку. Отже, суб’єктами сукупної пропози­ції є підприємства, які виробляють товари і послуги, а мотива­ційним чинником, який лежить в основі прийняття ними рішень щодо зміни обсягів виробництва своєї продукції, є максимізація прибутку.

Ціна є базовою екзогенною змінною функції сукупної пропо­зиції. Тому спочатку розглянемо залежність сукупної пропозиції від ціни за інших незмінних умов, тобто за умов, що зовнішні екзогенні змінні (нецінові чинники) не змінюються. Далі розгля­датимуться й нецінові чинники. Але щоб визначити залежність сукупної пропозиції від ціни, попередньо слід врахувати неодна­кову гнучкість цін і заробітної плати в довгостроковому та коро­ткостроковому періодах.

Пригадаємо з розд. і, що у довгостроковому періоді ціни і за­робітна плата є абсолютно гнучкими, тобто реагують на економіч­ні збурення настільки, наскільки це потрібно для відновлення по­вної зайнятості. В короткостроковому періоді ціни і заробітна плата є негнучкими, тобто їхня реакція на збурення в економіці є недостатніми для відновлення повної зайнятості. У зв’язку з цим розрізняють сукупну пропозицію у довгостроковому і коротко­строковому періодах. Насамперед розглянемо сукупну пропози­цію у довгостроковому періоді, а потім звернемося до коротко­строкової сукупної пропозиції.

Довгострокова сукупна пропозиція і ціна

Методологічною основою довгострокової сукупної пропозиції слугує інструментарій класичної теорії.

Припустимо, що сукупний попит збільшується в умовах повної зайнятості. Першим наслідком такого збурення сукупного попиту є зростання цін. Реагуючи на зростання попиту і цін на свою продук­цію, підприємства намагатимуться найняти більшу кількість робіт­ників. Але в умовах повної зайнятості ринок праці знаходиться в рів­новажному стані. Це свідчить про відсутність незайнятої робочої сили. Тому, конкуруючи між собою за додаткову робочу силу, робо­тодавці змушені підвищувати номінальну заробітну плату. Оскільки вона є абсолютно гнучкою, то її збільшення відбувається в такій са­мій пропорції, в якій зростають ціни. Це породжує два наслідки.

З одного боку, забезпечується незмінність реальної заробітної пла­ти, яка згідно з класичною теорією врівноважує ринок праці на умовах повної зайнятості, тобто із збереженням безробіття на природному рів­ні; з іншого — незмінним залишається і рівень прибутковості вироб­ництва. Тому у підприємств не виникає мотивації ні до скорочення, ні до збільшення обсягів виробництва. За таких умов не змінюється і су­купна пропозиція, яка залишається на рівні потенційного ВВП.

Отже, в довгостроковому періоді зростання цін збільшує лише номінальну заробітну плату, а реальні параметри економіки зали­шаються незмінними: безробіття зберігається на природному рівні, а сукупна пропозиція — на рівні потенційного ВВП.

Рис. 4.3. Крива довгострокової сукупної пропозиції

На рис. 4.3, крива AS^l є кривою довгострокової сукупної про­позиції. Вона має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП, тобто в точці Y_p. За цих умов будь- яка зміна сукупного попиту не впливає на сукупну пропозицію, а спричинює лише зміну рівня цін. Зростання сукупного попиту переміщує його криву з положення ADi у положення AD2. Це підвищує ціни від Р\ до Р2, але обсяг виробництва не змінюється і залишається на рівні потенційного ВВП.

Таким чином, у довгостроковому періоді, в якому ціни і заро­бітна плата є абсолютно гнучкими, сукупна пропозиція не зале­жить від ціни, а визначається потенційним ВВП. Проте пряму за­лежність довгострокової сукупної пропозиції від потенційного ВВП не слід розуміти як кінцевий результат руху економіки на певну дату довгострокового періоду. Сутність цієї залежності по­лягає в іншому — вона існує у вигляді закону-тенденції, згідно з яким у довгостроковому періоді, незважаючи на можливі відхи­лення сукупної пропозиції від потенційного ВВП у короткостро­ковому періоді, динаміка сукупної пропозиції і фактичного ВВП визначається лише динамікою потенційного ВВП.

Визначеність довгострокової сукупної пропозиції потенцій­ним ВВП означає, що на її величину впливають ті самі чинни­ки, від яких залежить й обсяг потенційного ВВП, тобто неці- нові чинники. Передусім це кількість факторів виробництва. Залежність потенційних обсягів виробництва від факторів ви­робництва можна подати за допомогою простої’ виробничої функції:

де K — обсяг капіталу; L — кількість робочої сили.

Рівняння (4.2) відображує залежність потенційних обсягів виробництва від обсягів капіталу та кількості праці в умовах наявної технології.

Короткострокова сукупна пропозиція і ціна

Теорія короткострокової сукупної пропозиції є однією з най­суперечливіших елементів макроекономічної теорії. Передусім макроекономісти виділяють дві моделі короткострокової сукуп­ної пропозиції. Одна з них називається крайнім випадком. Сут­ність моделі за крайнім випадком полягає в тому, що ціни і заро­бітна плата тимчасово є абсолютно негнучкими, тобто фіксо­ваними. Такий випадок припускав Кейнс в умовах депресії, коли в усіх або переважній більшості галузей спостерігається низький рівень використання виробничих потужностей. За такої ситуації у разі збільшення сукупного попиту робітники зацікавлені втри­муватися від вимог щодо збільшення заробітної плати, а підпри­ємці — від бажання підвищувати ціни.

На рис. 4.4 крива AS є кривою короткострокової сукупної пропозиції. Оскільки у крайньому випадку ціни не змінюються, то крива AS має вигляд горизонтальної лінії. Збільшення сукуп­ного попиту переміщує його криву з положення ADi У положення AD2. За абсолютно негнучких цін збільшення сукупного попиту втілюється в адекватне зростання обсягів виробництва — з Yi до Yi. Це означає, що в умовах фіксованих цін короткострокова су­купна пропозиція є функцією сукупного попиту.

Рис. 4.4. Крива короткострокової сукупної пропозиції (крайній випадок)

Згідно з міжнародною статистикою індекси споживчих цін і номінальної заробітної плати, як правило, демонструють щоріч­не зростання. Це підтверджує й українська статистика. Отже, но­рмальним (типовим) явищем для економіки з ринковими відно­синами є не жорсткі (фіксовані), а гнучкі, тобто змінні ціни і заробітна плата.

Згідно з основною моделлю обсяг виробництва у коротко­строковому періоді підприємства визначають з урахуванням їхніх очікувань щодо рівня цін. Якщо фактичні ціни перевищили очі­кувані, то у підприємств виникає мотивація збільшити обсяг ви­робництва порівняно з потенційною величною. Якщо навпаки, фактичні ціни зменшилися відносно очікуваних, то підприємства зменшуватимуть обсяг виробництва порівняно з потенційною ве­личиною. Отже, основна модель передбачає, що сукупна пропо­зиція в короткостроковому періоді є зростаючою функцією від ціни, внаслідок чого її крива має додатний нахил.

Додатний нахил кривої короткострокової сукупної пропозиції визнається переважною більшістю макроекономістів. Проте й до­сі відсутній єдиний теоретичний інструментарій, який би пояс­нював негнучкість цін і заробітної плати в короткостровому періо­ді. Натомість існує кілька гіпотез, в основі яких лежать різні при­пущення. Щоб не переобтяжувати розгляд теоретичного інстру­ментарію короткострокової сукупної пропозиції, наведемо корот­кі анотації лише тих гіпотез, які є найпоширенішими.

Згідно з гіпотезою негнучкої заробітної плати номінальна заробітна плата визначається в трудових угодах наперед з ураху­ванням очікуваного в майбутньому рівня цін. Тому в разі зро­стання цін, яке перевищує очікуваний рівень, номінальна заробі­тна плата тимчасово змінитися не може. Але реальна заробітна плата зменшується порівняно з тією, на яку розраховували пра­цівники та яку враховували підприємці під час укладання трудо­вих угод. Це здешевлює працю і стимулює підприємства збіль­шувати обсяг виробництва.

Гіпотеза неправильних уявлень працівників передбачає, що в процесі встановлення номінальної заробітної плати працівники виходять із своїх цінових очікувань і бажаної реальної заробітної плати.

За гіпотезою недосконалої інформації підприємства не воло­діють інформацією про загальний рівень цін у прогнозному періо­ді, з яким вони мають узгоджувати ціни на свої товари та послу­ги. Тому ухвалюючи рішення щодо обсягів виробництва, вони змушені спиратися на свої цінові очікування. Якщо загальний рі­вень цін перевищить їх очікуваний рівень, підприємства адекват­но піднімуть ціни на свою продукцію, що стимулюватиме їх до збільшення обсягу виробництва.

Гіпотеза негнучких цін припускає, що підприємства, встанов­люючи ціни на свою продукцію на базі своїх очікувань, не відра­зу змінюють їх у відповідь на зміни попиту. Це зумовлюється до­вгостроковими угодами між виробниками і споживачами або по­боюваннями підприємств відвернути від себе своїх покупців. При­пустимо, що рівень цін в економіці впав порівняно з очікуваним. Але за даною гіпотезою підприємство не знижує ціни на свою продукцію. За таких умов фактичний рівень цін виявився нижчим порівняно з їх очікуваним рівнем. Тому попит на продукцію да­ного підприємства та обсяг її виробництва скоротяться.

Хоча кожна з наведених гіпотез спирається на різні припу­щення, всі вони ведуть до однакового висновку: якщо фактичний рівень цін відхиляється від їх очікуваного рівня, то в такому са­мому напрямі обсяг виробництва відхиляється від потенційного рівня. При цьому очікуваний рівень цін — це рівень цін повної зайнятості, оскільки працівники і підприємці враховують його в процесі ухвалення рішень щодо обсягів виробництва та рівня но­мінальної заробітної плати, яка має врівноважувати ринок праці та унеможливити циклічне безробіття. Звідси випливає функція короткострокової сукупної пропозиції:

де— обсяг виробництва (сукупна пропозиція) у короткостро­ковому періоді; а — чутливість обсягів виробництва до відхи­лення фактичного рівня цін від очікуваного їх рівня. Показує, на­скільки грошових одиниць фактичний ВВП відхиляється від потенційного ВВП у разі відхилення фактичного рівня цін від очікуваного рівня на один процентний пункт;— відповідно фактичний та очікуваний рівень цін.

Для унаочнення рівняння (4.4) звернемося до рис. 4.5.

Рис. 4.5. Крива короткострокової сукупної пропозиції (основна модель)

На рис. 4.5 початкова рівновага в економіці знаходиться в точ­ці Т\. У цій точці крива AS перетинається з кривою ADi на умо­вах, що фактичний рівень цін збігається з очікуваним рівнем, тобто P↑ = P^e, безробіття дорівнює природній нормі, а фактичний обсяг виробництв знаходиться на потенційному рідні, тобто Уі = Y_p. Тепер припустимо, що внаслідок збільшення сукупного попиту фактичний рівень цін зростає від T⁵1 до Р2, що вищий за очікуваний рівень. Внаслідок цього здешевлюється праця і у під­приємців з’являється мотивація збільшити обсяг виробництва порівняно З потенційним рівнем, тобто ВІД У1 ДО }^λ2∙

Отже, якщо фактичний рівень цін перевищує очікуваний рі­вень (P > P^e), то фактичний обсяг виробництва перевищує його потенційний рівень (У > Y_p). Звичайно, що коли фактичний рівень цін буде менший за їх очікуваний рівень (P < P^e), то фактичний об­сяг виробництва буде менший за його потенційний рівень (У < Y_p).

Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції

Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції — це такі чинники, які змінюють середні витрати і прибутковість під­приємств за даного рівня товарних цін, що спонукає підприємст­ва змінювати обсяг виробництва. Графічну інтерпретацію впливу нецінових чинників на короткострокову сукупну пропозицію на­ведено на рис. 4.6.

Як бачимо, вплив нецінових чинників на криву короткостро­кової сукупної пропозиції суттєво відрізняється від впливу на неї цін. Зміна сукупної пропозиції під впливом товарних цін відо­бражується на графіку за допомогою переміщення точки еконо­мічної рівноваги вздовж нерухомої кривої AS, що відповідно змі­нює обсяг виробництва (див. рис. 4.4 та 4.5). У випадку з неці- новими чинниками виникає інша графічна ситуація.

Рис. 4.6. Вплив нецінових чинників на короткострокову сукупну пропозицію

Як видно з рис. 4.6, під впливом нецінових чинників крива AS зміщується у відповідний бік. Завдяки цьому адекватно зміню­ється місцезнаходження точки економічної рівноваги на кривій сукупного попиту, а також обсяг виробництва і товарні ціни. От­же, нецінові чинники — це зовнішні екзогенні змінні моделі ко­роткострокової сукупної пропозиції. Коли вони враховуються, обсяг виробництва і ціни на продукцію стають ендогенними змінними даної моделі.

До основних нецінових чинників короткострокової сукупної пропозиції можна віднести такі: 1) ресурсові ціни (ціни на ресур­си); 2) продуктивність ресурсів; 3) субсидії підприємствам і по­датки на підприємства. Серед нецінових чинників сукупної про­позиції найбільш мінливими є ресурсові ціни. Це стосується як ціни на робочу силу, тобто номінальної заробітної плати, яка мо­же змінюватися незалежно від товарних цін, так і цін на матеріаль­ні ресурси (сировина, матеріали, паливо тощо). Якщо ресурсові ціни зростають, то за інших незмінних умов збільшуються серед­ні витрати і зменшується рівень прибутковості виробництва. Це викликає скорочення обсягів виробництва і підвищення товарних цін, що переміщує криву AS вліво від положення ASy Якщо ре­сурсові ціни знижуються, обсяг виробництва збільшується, товарні ціни знижуються, а крива AS зміщується вправо від положення ASy

Продуктивність ресурсів залежить від технологічного рівня виробництва і впливає на обсяг продукції, яку економіка спро­можна виробити за наявної кількості ресурсів. Зростання продук­тивності ресурсів є однією із передумов збільшення довгостроко­вої сукупної пропозиції, що викликає зміщення її кривої вправо. У короткостроковому періоді тимчасове зростання продуктивно­сті ресурсів зменшує середні витрати. Це підвищує прибутковість виробництва, збільшує його обсяг і знижує товарні ціни. На рис. 4.6 ці зміни відображує зміщення кривої AS вправо — у по­ложення ASy

Субсидії, які держава надає підприємствам, занижують дійсну величину середніх витрат. Тому у разі їх застосування прибутко­вість виробництва підвищується. Це стимулює підприємства збі­льшувати обсяг виробництва і викликає зниження товарних цін, що переміщує криву AS вправо в положення ASy І навпаки, ска­сування субсидій спричинює негативний вплив на обсяг вироб­ництва, підвищує товарні ціни, внаслідок чого крива AS перемі­щується вліво в положення AS2.

До нецінових чинників відносять і оподаткування підпри­ємств. Для підприємств податки також є витратами, оскільки від їх рівня залежить чистий прибуток, тобто частина прибутку, якою підприємства можуть вільно розпоряджатися. Якщо рівень оподат­кування підприємств зростає, то чистий прибуток зменшується. І навпаки. В першому випадку збільшується обсяг виробництва і знижуються товарні ціни, що переміщує криву AS вправо в поло­ження ASy у другому — зменшується обсяг виробництва і зроста­ють товарні ціни, що переміщує криву AS вліво — у положення AS2.

4.3.