Сукупний попит

— це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

Сукупний попит як функція від ціни

На сукупний попит впливає багато чинників. Але за базову екзо­генну змінну функції сукупного попиту приймається лише ціна. Це пояснюється тим, що сукупний попит є категорією ринку, на якому ціна відіграє головну регулювальну роль — пов’язує між собою сукупний попит і сукупну пропозицію. Інші чинники су­купного попиту враховуються в його функції як зовнішні екзо­генні змінні.

Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. При цьому під ціною розуміється загальний рівень цін в економі­ці, тобто ціна ВВП. Виразимо залежність між сукупним попитом і ціною за допомогою графіка (рис. 4.1). На горизонтальній осі відкладемо обсяг реального ВВП, який відображує сукупну кіль­кість товарів і послуг (У), а на вертикальній — загальний рівень цін на товари та послуги (P).

Рис. 4.1. Крива сукупного попиту

Як видно з рис. 4.1, у разі зниження ціни від P↑ до Р2 сукупний попит збільшується від У] до Уг- Отже, сукупний попит є спадною функцією від ціни. Тому крива сукупного попиту має від’ємний нахил. За своєю формою вона аналогічна кривій однотоварного попиту, тобто ринкового попиту на окремі види товарів і послуг, але за своїм змістом суттєво відрізняється від останньої.

Ринковий попит знаходиться в безпосередній залежності від ціни. Чим вища ціна, тим менший попит, і навпаки. Такий харак­тер впливу ціни на ринковий попит зумовлюється ефектом дохо­ду та ефектом заміщення. Ефект доходу проявляється в тому, що за умов зниження ціни купівельна спроможність кожної грошової одиниці доходу збільшується. Це збільшує попит покупців на да­ний товар із відповідною еластичністю. Ефект заміщення поля­гає в тому, що зниження ціни на певний товар робить його відно­сно дешевим, тобто доступнішим порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Внаслідок цього попит на відносно дешевий товар збільшується за рахунок його зменшення на інші, відносно дорожчі, товари.

Така реакція покупців на зміни рівня цін не має відношення до сукупного попиту. Це пояснюється тим, що суб’єктом сукупного попиту, тобто покупцем ВВП, є національна економіка, яка вод­ночас є і виробником ВВП, тобто його продавцем. Отже, поку­пець і продавець уособлюється в національній економіці. Націо­нальна економіка як продавець отримує доходи від продажу товарів, а як покупець несе певні витрати на їх купівлю. За цих умов втрати економікою купівельної спроможності (реальних ви­трат), які виникають унаслідок зростання загального рівня цін, компенсуються економіці збільшенням її купівельної спромож­ності, яке спричинюється зростанням її номінальних доходів. У підсумку купівельна спроможність економіки, а отже й сукупний попит залишаються незмінними.

Таким чином, між сукупним попитом і ціною немає безпосе­редньої залежності. Проте між ними існує опосередкована залежні­сть, яка проявляється за допомогою трьох чинників, якими є: ефект процентної ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту.

Ефект процентної ставки полягає в тому, що у разі зрос­тання загального рівня цін покупцям товарів і послуг потрібно більше грошей для оплати купівельних операцій. Отже, зростає попит на гроші, що за незмінної пропозиції грошей викликає під­вищення їх ціни, тобто процентної ставки.

Ефект багатства пов’язаний з такою формою багатства, як фінансові активи. Зі зростанням цін в економіці реальна вартість, тобто купівельна спроможність нагромаджених домогосподарст- вами фінансових активів зменшується. Це стосується, зокрема, активів із фіксованою грошовою вартістю: строкових депозитів, облігацій. За таких умов власники зазначених активів стають ре­ально біднішими, що скорочує їх попит. І навпаки, за умов зни­ження загального рівня цін реальна вартість фінансових активів збільшується, що збільшує платоспроможний попит їх власників.

Ефект чистого експорту відображує вплив загального рівня цін на результати зовнішньоторговельної діяльності країни. Вплив цього чинника на сукупний попит проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на аналогічні іноземні товари, тобто коли змінюються відносні ціни. Якщо ціни на вітчизняні товари піднімуться вище за ціни на іноземні товари, вітчизняні покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам. Це збільшить імпорт і зменшить сукупний попит за рахунок скорочення чистого експорту. Інозем­ці, навпаки купуватимуть менше вітчизняних товарів, що викли­че скорочення експорту, чистого експорту і зменшення сукупно­го попиту. Отже, ефект чистого експорту також свідчить про обер­нений зв’язок між ціною ВВП і сукупним попитом.

Розглянуті вище чинники є ціновими чинниками сукупного по­питу. їх особливість полягає в тому, що вони опосередковано реалі­зують обернену залежність сукупного попиту від ціни. На графіку вплив цінових чинників на сукупний попит відбивається за допомо­гою переміщення точки сукупного попиту вздовж його нерухомої кривої.

Нецінові чинники сукупного попиту

Крім ціни на сукупний попит впливають й інші чинники, що не пов’язані зі зміною цін. Усі такі чинники називаються неціно- вими чинниками сукупного попиту. Вони є зовнішніми екзоген­ними змінними функції сукупного попиту. Тому на графіку вплив нецінових чинників на сукупний попит викликає перемі­щення його кривої у відповідний бік (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Вплив нецінових чинників на сукупний попит

Як видно з рис. 4.2, збільшення сукупного попиту унаочню­ється переміщенням його кривої вправо — з положення AD∖ у положення JZ>2∙ Таке переміщення показує, що сукупний попит збільшується за незмінних цін. Зменшення сукупного попиту зоб­ражується переміщенням його кривої вліво — з положення AD_i У положення AD3. Це означає, що економічні суб’єкти готові купу­вати меншу кількість товарів і послуг за незмінних цін.

Нецінові чинники є неоднорідною сукупністю. Визначаючи їх, слід враховувати, що сукупний попит складається з таких чоти­рьох компонентів: споживчий попит (C), тобто попит домашніх господарств на споживчі товари і послуги; інвестиційний попит (І), тобто попит підприємств на приватні інвестиції; урядовий попит (G) і попит іноземців (NX). Тому нецінові чинники сукуп­ного попиту слід поділити на відповідні чотири групи (табл. 4.1).

Як видно з табл. 4.1, на кожний компонент сукупного попиту впливають різні нецінові чинники. їх детальний аналіз наведено в розділах підручника, присвячених споживанню домогосподарств і приватному інвестуванню (розд. 7, 8), фіскальній політиці (розд. 12) і зовнішньоторговельній діяльності країни (розд. 16).

Таблиця 4.1

НЕЦІНОВІ ЧИННИКИ СУКУПНОГО ПОПИТУ

4.2.