Сукупні витрати і рівноважний ВВП

Рівноважний ВВП забезпечується тоді, коли сукупна кількість виробленої продукції (ВВП) дорівнює сукупній кількості продук­ції, яку економіка має намір купити. У розділі 4 рівноважний ВВП розглядався на базі моделі AD-AS.

Сукупні витрати — це витрати резидентів і нерезидентів, спрямовані на закупівлю вітчизняних товарів і послуг. Можли­вість забезпечення рівноваги між ВВП і сукупними витратами випливає із того, що ВВП, з одного боку, є доходом (розподіль­чий метод), з іншого — витратами, спрямованими на закупівлю товарів і послуг (метод кінцевого використання). Але для правиль­ного розуміння рівноважного ВВП слід розрізняти заплановані та фактичні сукупні витрати. Заплановані сукупні витрати є грошо­вим еквівалентом сукупного попиту. Вони дорівнюють сумі ви­трат, які планують здійснити економічні суб’єкти для купівлі віт­чизняних товарів і послуг. Фактичні сукупні витрати не завжди можуть збігатися із запланованими.

У повному вигляді заплановані сукупні витрати складаються із запланованих витрат на приватне споживання та інвестування, на державні закупівлі та чистий експорт:

де £ — заплановані сукупні витрати.

Але на даному етапі нами розглядається приватна закрита економіка.

Визначення рівноважного ВВП на базі запланованих сукупних витрат спирається на два методи: витрати — випуск і вилучен­ня — ін’єкції. Перший метод розглядає рівноважний ВВП як та­кий обсяг виробленої продукції, який дорівнює запланованим су­купним витратам, спрямованим на його закупівлю. За другим методом рівноважний ВВП визначається на базі тотожності між умовами його розподілу та умовами формування запланованих витрат на його закупівлю.

Метод «витрати—випуск»

Спираючись на спрощену економіку, рівноважний ВВП за методом «витрати—випуск» можна визначити за такою фор­мулою:

Але в окремі проміжки часу вироблений економікою ВВП, як правило, відхиляється від запланованих сукупних витрат. Це від­бувається тому, що плани підприємств щодо обсягів виробництва продукції не збігаються з планами покупців цієї продукції. Щоб розкрити умови, за яких вироблений ВВП дорівнює запланова­ним сукупним витратами або відхиляється від них, розглянемо числовий приклад.

Хай автономне споживання дорівнює 50 млрд грн, а гра­нична схильність до споживання (с) дорівнює 0,6. Якщо врахува­ти, що в нашій спрощеній економіці DI - Y, то кейнсіанську функ­цію споживання можна записати так:

До цього додамо також ще один компонент запланованих су­купних витрат — інвестиції, які у нашому прикладі є автономни­ми, тобто не залежать від ВВП. У числовому прикладі вони ста-

216

новлять ЗО млрд грн. Тоді заплановані сукупні витрати визнача­тимуться за формулою:

E = C + I = 50 + 0,6 ∙ У + 30 (млрд грн).

Тепер припустимо, що підприємства запланували виробити ВВП на суму 210 млрд грн, сподіваючись продати його в повно­му обсязі. Але насправді покупці запланували спрямувати на за­купівлю товарів і послуг лише 206 млрд грн своїх платіжних ре­сурсів. Це випливає із формули (9.5):

£' = 50 + 0,6х210 + 30 = 206(млрд грн).

Отже, плани підприємств і плани покупців не збіглися: під­приємства виробили продукції на 4 млрд грн більше, ніж та її кі­лькість, яка викуплена. Це примусить підприємства здійснити небажане збільшення товарних запасів, тобто понести вимушені витрати на суму 4 млрд грн. По суті, ці витрати спрямовані на те, щоб закупити в себе свою продукцію на суму 4 млрд грн. Звідси стає зрозумілою відмінність фактичних сукупних витрат від їх запланованої величини. Фактичні сукупні витрати — це заплано­вані сукупні витрати плюс непередбачені витрати на закупів­лю товарних запасів. У наведеному прикладі вони становлять 210 млрд грн.

Пригадаємо з розд. 8, що будь-яка зміна величини товарних запасів (поповнення або скорочення) враховується як інвестиції. Але якщо інвестиції в основний капітал і житлове будівництво є запланованими, то інвестиції у непередбачені зміни товарних за­пасів є не запланованими, а вимушеними. Це дає підстави визна­чити фактичні сукупні витрати за такою формулою:

де— фактичні сукупні витрати;— незаплановані інвести­ції в товарні запаси.

У процесі економічного кругообігу ВВП, як правило, не збіга­ється із запланованими сукупними витрати. Якщо Y > Е, то це означає, що економіка виробляє продукції більше, ніж цього ви­магає сукупний попит. Така ситуація свідчить про виникнення перевиробництва, яке супроводжується вимушеним приростом товарних запасів і незапланованим збільшенням інвестицій у то­варні запаси.

217

вація скорочувати обсяг виробництва до рівня попиту, що поро­джує тенденцію до відновлення півноваги між ВВП і запланова­ними сукупними витратами І

Якщо, навпаки, Y < Е, то така ситуація свідчить про виник­нення недовиробництва, яке супроводжується вимушеним скоро­ченням товарних запасів інезапланованим зменшенням інвести­цій у товарні запаси (Це спонукає підприємства збіль­шувати обсяг виробництва до рівня попиту, завдяки чому поро­джується тенденція до відновлення рівноваги між ВВП і заплано­ваними сукупними витратами.

В обох випадках, коли спостерігається нерівновага між ВВП і запланованими сукупними витратами, незаплановані інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Завдяки незапланованим інвестиційним витратам в товарні запаси факти­чні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП:

В умовах нерівноважного ВВПнезаплановані інвести­ції у товарні запаси більші або менші нуля). За умов рівно­важного ВВП незаплановані інвестиції в товарні запаси відсутні, тобто якщо

Графічну інтерпретацію рівноважного ВВП, визначеного за методом «витрати — випуск», наведено на рис. 9.1.

Рис. 9.1. Модель «кейнсіанський хрест»

218

Графічна модель (рис.

Згідно з умовами рис. 9.1 рівноважний ВВП дорівнює 200 млрд грн і забезпечується в точці Tg. У цій точці лінія фактичних сукупних витрат перетинається з бісектрисою, а заплановані сукупні витра­ти дорівнюють виробленому ВВП. Щоб в цьому переконатися, скористаємося рівнянням (9.5), в якому Y = 200 млрд грн. Звідси визначається величина запланованих сукупних витрат:

E = 50 + 0,6 ? 200 + 30 = 200 (млрд грн).

Отже, рівноважний ВВП дорівнює 200 млрд грн, а точка T₀ є єдиною точкою, в якій забезпечується економічна рівновага. Як­що обсяг виробленого ВВП збільшиться до 210 млрд грн, то, як ми зазначали, заплановані сукупні витрати дорівнюватимуть 206 млрд грн, а перевиробництво становитиме 4 млрд грн. За та­ких умов товари виробляються швидше, ніж продаються, що створює надмірні товарні запаси і викликає незаплановане збіль­шення інвестицій у товарні запаси. У відповідь на це підприємства почнуть скорочувати обсяги свого виробництва і за рахунок цього спрямовувати економіку до виробництва рівноважного ВВП.

На рис. 9.1 розглядається і протилежна ситуація, коли обсяг ви­робленого ВВП зменшився до 190 млрд грн, а породжені ним за­плановані сукупні витрати — до 194 млрд грн. У такому випадку в економіці виникло недовиробництво продукції на 4 млрд. грн. За таких умов товари продаються швидше, ніж виробляються, що ви­снажує товарні запаси. Реагуючи на цю ситуацію, підприємства збі­льшуватимуть обсяги виробництва своєї продукції і завдяки цьому спрямовуватимуть економіку до виробництва рівноважного ВВП.

Метод «вилучення — ін’єкції»

Щоб зрозуміти сутність методу «вилучення — ін’єкції», слід враховувати, що джерелом сукупних витрат є дохід від реалізації ВВП.

У загальному форматі вилучення — це такі форми розподілу поточного ВВП, які не спрямовуються на його закупівлю. Ін’єкції — це такі форми витрат, які не індуковані поточним ВВП, але спрямовуються на його закупівлю. Якщо розглядати економіку в цілому, то в ній вилучення відбуваються у формі податків, за­ощаджень та імпорту, а ін’єкції здійснюються у формі держав­них закупівель, інвестицій та експорту. Рівновага в економіці забезпечується лише за умов, коли сума вилучень дорівнює сумі ін’єкцій:

Податки + Заощадження + Імпорт = Державні закупівлі +

+ Інвестиції + Експорт.

У спрощеній економіці, якою є приватна закрита економіка, вилучення суперечить приватним заощадженням, а ін’єкції — приватним інвестиціям. Це означає, що рівноважний ВВП дося­гається лише за умов, якщо S = L При цьому І — це заплановані інвестиції, які є складовим елементом запланованих сукупних витрат.

Визначення рівноважного ВВП за методом «вилучення— ін’єкції» не суперечить його визначенню за методом «витрати— випуск». Це пояснюється тим, що рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями є лише іншим відображенням рів­новаги між запланованими сукупними витратами і ВВП. Якщо за методом «витрати — випуск» рівновага в економіці визначається за формулою Y = C +1, то Y-C = L Оскільки Y-C = S,τo S = І.

Крім запланованих інвестицій, як ми уже знаємо, можуть ви­никати незаплановані інвестиції у товарні запаси. Фактичні інве­стиції, як правило, відхиляються від запланованих. Але вони завжди врівноважуються із заощадженнями за рахунок незапла- нованих інвестицій:

S = I + Γ. (9.8)

Права частина рівняння (9.8) відображує фактичні інвестиції, які дорівнюють сумі запланованих і незапланованих інвестицій. Отже, незаплановані інвестиції є вирівнювальним елементом, за рахунок якого фактичні інвестиції завжди врівноважуються із за­ощадженнями. Такий висновок кореспондується з методом «ви­трати — випуск», згідно з яким фактичні сукупні витрати завжди врівноважуються з ВВП за рахунок незапланованих інвестицій.

У нашому числовому прикладі заплановані інвестиції є ста­лою величиною, (ЗО млрд грн), яка не залежить від ВВП. На про­тивагу їм заощадження змінюються, оскільки є тією частиною доходу, яка залишається після здійснення витрат на споживання. Враховуючи функцію споживання, яку відображує рівняння (9.4), заощадження можна визначити за формулою:

S = r-50 + 0,6∙y. (9.9)

Попередньо було встановлено, що рівноважний ВВП дорів­нює 200 млрд грн. Тому, підставивши цю величину у рівняння (9.9) замість Y, отримаємо величину заощаджень:

S = 200 - 50 + 0,6 ? 200 = 30 (млрд грн).

Отже, заощадження дорівнюють 30 млрд грн. Таку саму суму становлять і заплановані інвестиції. Це дає підстави стверджува­ти, що рівноважний ВВП дорівнює 200 млрд грн, оскільки лише за такого обсягу ВВП вилучення у формі заощаджень дорівню­ють ін’єкціям у формі запланованих інвестицій. В усіх інших ви­падках рівновага між заощадженнями та запланованими інвести­ціями порушується.

Наприклад, якщо ВВП дорівнює 210 млрд грн, то заощаджен­ня становитимуть 34 млрд грн:

S = 210 - 50 + 0,6 ? 210 = 34 (млрд грн),

а якщо ВВП дорівнює 190 млрд грн, то вони становитимуть 26 млрд грн.:

S = 190 - 50 + 0,6 • 190 = 26 (млрд грн).

Нагадаємо, що заощадження є функцією ВВП, а заплановані інвестиції — елементом запланованих сукупних витрат. Тому перевищення заощаджень над запланованими інвестиціями по­казує, що ВВП на таку саму суму перевищує заплановані сукуп­ні витрати:

S -1 = Y - E = 34 -30 = 210 - 206 = 4 (млрд грн).

[.навпаки, якщо заощадження менші за заплановані інвестиції, то це означає, що на таку саму суму ВВП менші за заплановані сукупні витрати:

S -I = Y - E = 26 - ЗО = 190 -194 = -4 (млрд грн).

Але якщо заощадження врівноважуються із запланованими ін­вестиціями, то ВВП дорівнює запланованим сукупним витратам:

S-I = Y-E = 3Q-30 = 200 - 200 = 0 (млрд грн).

Визначення рівноважного ВВП за методом «вилучення — ін’єкції» можна подати графічно (рис. 9.2).

Рис 9.2. Модель рівноважного ВВП, визначеного за методом «вилучення — ін’єкції»

На рис. 9.2 лінія запланованих інвестицій (І) є горизонталь­ною, тобто відповідає припущенню, що інвестиційні плани під­приємств не залежать від поточного ВВП. Лінія заощаджень (S) має додатний нахил і відображує пряму залежність заощаджень від поточного ВВП.

Згідно з наведеним рисунком рівноважний ВВП дорівнює 200 млрд грн, оскільки лише в цьому випадку заощадження дорі­внюють запланованим інвестиціям, на що вказує перетин їхніх ліній у точці То. За інших рівнів ВВП рівновага між заощаджен­нями та інвестиціями порушується. Так, коли ВВП дорівнює 210 млрд грн, заощадження перевищують заплановані інвестиції на 4 млрд грн. Але на цю суму вони врівноважуються з фактич­ними інвестиціями за рахунок незапланованих інвестицій в збі­льшення товарних запасів. Якщо ВВП дорівнює 190 млрд грн, за­ощадження менш за заплановані інвестиції на 4 млрд грн. На цю суму вони врівноважуються з фактичними інвестиціями за раху­нок незапланованих інвестицій у скорочення товарних запасів.

9.2.