<<
>>

Мультиплікатор витрат

Спираючись на методи визначення рівноважного ВВП, ми встановили, що його обсяг залежить від величини запланованих сукупних витрат. Чим більші заплановані сукупні витрати, тим більшим є рівноважний ВВП.

Тепер настала черга дати відповідь на принципове питання: як змінюється обсяг рівноважного ВВП у разі зміни величини запланованих сукупних витрат?

Відповідь, здавалося б, проста. Оскільки в рівноважному стані ВВП дорівнює запланованим сукупним витратам, то збільшення цих витрат на 1 грн має втілюватися у збільшення рівноважного ВВП також на 1 грн. Але це не так. Макроекономічна теорія стверджує, що зміна будь-якого компонента запланованих сукуп­них витрат на 1 грн, як правило, спричинює зміну рівноважного ВВП більш як на 1 грн. Отже, між зміною запланованих сукуп­них витрат і зміною рівноважного ВВП існує не проста, а помно­жена залежність. Така залежність вимірюється за допомогою муль­типлікатора витрат.

Сутність і кількісна визначеність мультиплікатора витрат

Мультиплікатор витрат належать до ключових категорій мак- роекономічної теорії. Але щоб розкрити його зміст слід поперед­ньо розглянути зв’язок між рівноважним ВВП і окремими ком­понентами запланованих сукупних витрат.

Нагадаємо, що в нашій спрощеній економіці рівноважним є ВВП, обсяг якого дорівнює сумі запланованих витрат на спожи­вання та інвестування, тобто Y = C + І. У наведеному рівнянні окремі компоненти запланованих сукупних витрат мають неод­наковий зв’язок із рівноважним ВВП. Залежно від цього слід роз­різняти витрати індуційовані та автономні.

В загальному контексті термін «індуційовані» використову­ється для позначення тих змінних, які в рамках певної моделі змінюються залежно від зміни незалежної змінної. Термін «авто­номні» — навпаки, для позначення тих змінних, які в межах да­ної моделі не залежать від незалежної змінної.

В моделі рівноважного ВВП серед компонентів запланованих сукупних витрат індуційованими є витрати на споживання.

Це пояснюється тим, що вони змінюються в разі ЗМІНИ ДОХОДУвідпо­відно до граничної схильності до споживання, тобто З метою спрощення аналізу до автономних витрат цієї моделі ми відносимо лише заплановані інвестиції. Насправді ж до складу автономних витрат відносяться всі елементи сукупних витрат, які не залежать від поточного доходу, в тому числі споживання, ін­вестиції, державні закупівлі та чистий експорт.

Розв’язавши рівняння відносно ВВП, отримаємо

У рівнянні (9.11) коефіцієнт 1 / (1 - с) є мультиплікатором ви­трат. У широкому розумінні термін «мультиплікатор» означає примноження, яке визначає, на скільки одиниць змінюється на­слідок (залежна змінна), якщо його причина (незалежна змінна) змінюється на одиницю. В економічну теорію поняття «мульти­плікатор витрат» було введено англійським економістом Каном (1931 р.). Кан помітив, що збільшення державних видатків на громадські роботи викликає примножене збільшення обсягу ви­робництва і підвищення рівня зайнятості. Згодом теорію мульти­плікатора витрат розвинув Кейнс у науковій праці «Загальна тео­рія зайнятості, процента і грошей».

Спираючись на рівняння (9.11), можна зробити два визначен­ня. По-перше, мультиплікатор витрат — це число, на яке потріб­но помножити зміну автономних витрат, щоб визначити зміну рі­вноважного ВВП. По-друге, мультиплікатор витрат відображує відношення між зміною рівноважного ВВП і зміною автономних витрат. Виходячи з формули (9.11), це можна записати так:

Позначимо мультиплікатор витрат символом те і запишемо його формулу:

Звідси приріст рівноважного ВВП можна визначити за спро­щеною формулою:

258" class="lazyload" data-src="/files/uch_group32/uch_pgroup429/uch_uch2467/image/image247.jpg">

Із формули (9.13) видно, що мультиплікатор витрат перебуває в прямій залежності від граничної схильності до споживання (с) ницю.

Тому мультиплікатор витрат, як правило, більший за оди­ницю. Це означає, що приріст автономних витрат на 1 грн спри­чинює приріст рівноважного ВВП більше, ніж на 1 грн.

Механізм мультиплікації автономних витрат

Постає питання: завдяки чому приріст автономних витрат має здатність мультиплікативно (помножено) збільшувати рівноваж­ний ВВП? Для отримання відповіді на це питання розглянемо та­кий числовий приклад. Нехай в нашому прикладі гранична схи­льність до споживання дорівнює 0,75, а гранична схильність до заощаджень — 0,25. За таких умов з кожної гривні наявного до­ходу, який отримують домогосподарства, 0,75 грн спрямовується на споживання, а решта — 0,25 грн — заощаджується.

Щоб розкрити механізм дії мультиплікатора витрат, скориста­ємося табл. 9.1, в якій припустимо, що зміни в економіці були за­початковані збільшенням запланованих інвестицій на 100 млн грн. У таблиці цей результат відображує перший цикл економіч­ного кругообігу. В процесі другого циклу збільшення інвестицій­ний витрат викличе в галузях, що виробляють інвестиційні това­ри, приріст доходу на 100 млн грн. Виходячи з того, що с = 0,75, працівники цих галузей збільшать споживчі витрати на 75 млн грн (100 ? 0,75). У процесі третього циклу збільшення працівниками галузей інвестиційного комплексу споживчих вит­рат викличе зростання доходу на 75 млн грн у галузях, що вироб­ляють споживчі товари та послуги. Тому працівники цих галузей збільшать споживчі витрати на 56,25 млн грн (75 ? 0,75). І таким чином цикл за циклом, як це показано в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

МУЛЬТИПЛІКАТИВНИЙ ВПЛИВ ІНВЕСТИЦІЙ НА ДОХІД

млн грн

Наведений в табл. 9.1 ланцюг перетворень приросту витрат у приріст доходу, а приросту доходу в приріст витрат відбувається у формі нескінченно спадної геометричної прогресії. Проте цей ланцюг має межу, оскільки з кожним циклом прирістні величини зменшуються. Якщо скласти рядки, наведені в табл.

9.1, для не- визначеної кількості циклів економічного кругообігу, то у підсу­мку отримаємо приріст доходу і запланованих сукупних витрат на суму 400 млн грн. Отже, збільшення запланованих інвестицій на 100 млн грн викликало збільшення запланованих сукупних ви­трат і рівноважного ВВП у чотири рази. Це означає, що мульти­плікатор витрат дорівнює 4.

Висновки, зроблені на базі табл. 9.1, мають математичне об­ґрунтування. Виразимо алгебраїчно зміни, що відбуваються в межах кожного циклу.

Підсумовуючи, запишемо формулу суми нескінченно спадної геометричної прогресії:

Поділимо обидві частини рівняння (9.15) на

Тепер помножимо обидві частини рівняння (9.16) на с:

Якщо від рівняння (9.17) відняти рівняння (9.16), то отримаємо:

Звідси випливає вже відома формула мультиплікатора витрат:

Оскільки с = 0,75, то мультиплікатор витрат дорівнює 4, а за­плановані сукупні витрати і рівноважний ВВП — 400 млн грн (100 ? 4). Отже, дані, наведені в табл. 9.1, підтверджуються ма­тематично.

Враховуючи результати аналізу, здійсненого на базі числового прикладу, відповімо на поставлене вище питання, завдяки чому приріст автономних витрат спричинює мультиплікативний при­ріст рівноважного ВВП? Це зумовлюється тим, що збільшення автономних витрат породжує в економіці нескінченно спадний ланцюг індуційованих витрат на споживання.

Завдяки здатності автономних витрат генерувати індуційовані витрати приріст за­планованих сукупних витрат перевищує приріст автономних ви­трат на суму приросту індуційованих витрат.

У розглядуваному числовому прикладі автономними витратами є заплановані інвестиції, а індуційованими — витрати на споживан­ня. Тому збільшення запланованих сукупних витрат на 400 млн грн дорівнює приросту запланованих інвестицій на 100 млн грн плюс приріст індуційованих споживчих витрат на 300 млн грн. Отже, ефект мультиплікатора — це сума індуційованих витрат. Якщо б не діяв ефект мультиплікатора, то приріст запланованих інвести­цій на 100 млн грн спричиняв би приріст запланованих сукупних витрат і рівноважного ВВП також на 100 млн грн.

Графічну інтерпретацію ефекту мультиплікатора витрат пода­но за допомогою моделі «кейнсіанський хрест» (рис. 9.3).

На рис. 9.3 початково рівноважний ВВП становить Yi, авто­номні витрати дорівнюють. Звідси заплановані сукупні витра­ти дорівнюють сумі автономних та індуційованих витрат:

На рисунку цю ситуацію відображає крива Е\.

Тепер припустимо, що автономні витрати збільшилися від до. Це мультиплікативно збільшить заплановані сукупні ви­трати, що перемістить їх криву вгору в положення E2. Більшій величині запланованих сукупних витрат відповідає більший рі­вень рівноважного ВВП. який дорівнює У?, а заплановані сукупні

Крім приросту автономних витрат відбувся приріс індуційо­ваних витрат від с • К, до с ■ Y2. Отже, збільшення запланованих сукупних витрат визначається так:

228

Рис.

9.3. Ефект мультиплікатора

Ще раз звернемо увагу на те, що пряма залежність мультиплі­катора витрат від граничної схильності до споживання свідчить про його обернену залежність від граничної схильності до заоща­джень. Тому, враховуючи, що 1 - с = s, трансформуємо формулу (9.13) таким чином:

Формула (9.19) дає підстави зробити висновок, що мультиплі­катор витрат залежить від рівня вилучень з економічного круго­обігу. Мультиплікатор витрат, який визначається за формулами (9.13) і (9.19), називається простим, оскільки він враховує лише один канал вилучень — заощадження. Але, як відомо (див. під- розд. 9.1), до вилучень з економічного кругообігу входять також податки та імпорт. Мультиплікатор витрат, який враховує всі ви­лучення (заощадження, податки, імпорт), називається складним. У подальшому в міру розширення об’єкта макроекономіки від приватної закритої економіки до відкритої економіки ми будемо нарощувати кількість вилучень і ускладнювати мультиплікатор витрат.

9.3.

<< | >>
Источник: Савченко А. Г.. Макроекономіка: Підручник. — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с..

Еще по теме Мультиплікатор витрат: