СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙ

Дослідження проблем інвестування завжди знаходилось в центрі уваги економічної науки. Це зумовлено тим, що інвестиції зачіпають найглибші основи господарської діяльності, визначають процес економічного росту в цілому.

Інвестиції — усі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, внаслідок чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

В українському законодавстві під інвестиціями розуміється господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на засоби або майно.

Під цінностями чи засобами обміну за українським законодавством розуміється наступне:

- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме й нерухоме майно;

- майнові права пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

- інші іноземні суб'єкти господарчої діяльності, які визнаються таким діючим законодавством України.

Інвестиції в найбільш широкому трактуванні являють собою вклади капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути до статнім для того, щоб компенсувати інвестору відмову від використання існуючих засобів для споживання у поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втрати від інфляції у поточному періоді.

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є отриманий від них прибуток. Ці два процеси - вкладення капіталу і отримання прибутку - можуть відбуватися в різній часовій послідовно сті. При послідовному протіканні цих процесів між періодом завершення інвестицій і отриманням прибутку минає визначений час, тривалість якого залежить від особливостей конкретного інвестиційного проекту.

За об'єктом вкладень інвестиції бувають:

а) фінансові інвестиції - придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції, у свою чергу, підрозділяють на прямі (внесення засобів в статутний фонд юридичної особи в обмін на його корпоративні права) і портфельні (придбання цінних паперів та інших фінансових активів на фондовому ринку);

б) капітальні інвестиції - вкладення засобів в дійсні активи, придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомого майна, інших основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

За характером участі в інвестиціях вони поділяються на:

а) прямі інвестиції - безпосереднє вкладення коштів в об'єкти інвестування (цей вид інвестування здійснюють, в основному ті інвестори, які мають достатньо точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування);

б) непрямі інвестиції - інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними чи фінансовими посередниками ). Ці інвестиції здійснюють інвестори, які не мають достатньої кваліфікації для вибору об'єктів інвестування та подальшого керування ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими посередниками (інвестиційними фондами, інвестиційними компаніями), а о станні розміщують на свій розсуд зібрані інве стиційні кошти, вибираючи найбільш ефективні об'єкти інве стування, беручи участь у керуванні ними. Потім інвестиційні посередники розподіляють отримані доходи серед своїх клієнтів.

За періодом інвестування інвестиції поділяються на:

а) короткострокові інвестиції - вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових заощаджувальних сертифікатів і т. п.)

б) довгострокові інвестиції - вкладення капіталу на період більше одного року. У практиці великих інвестиційних компаній на довгострокові інвестиції деталізуються наступним чином: до 2 років; від 2 до 3 років; від 3 до 5 років; більше 5 років.

За територіальними ознаками інвестиції бувають:

а) внутрішні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти інвестування на території певної країни

б) зовнішні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти інвестування, розташовані за кордоном даної країни.

За формою власності інвестиції поділяються на:

а) приватні - вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності;

б) державні - вкладення, здійснювані центральним й місцевими органами влади за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів, а також державними підприємствами за рахунок власних і позичених коштів;

в) іноземні - здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

г) спільні - вкладення, здійснювані особами певної країни та іноземними державами.

Джерелами інвестицій можуть бути як власні кошти підприємств (амортизаційні відрахування, прибуток від основної та непрофільної діяльності), так і залучені кошти (кредити, продаж цінних паперів). В 2011 році доля власних коштів підприємств в загальній структурі інвестицій в Україні складала 59%. Кошти державного бюджету - 6,5 %, місцевих бюджетів - 2,2 %, інші джерела фінансування, в тому числі і кредити банків - 32,3 %. Таким чином, основне джерело внутрішніх інвестицій в Україні - це власні кошти підприємств. Як правило, власні кошти мають лише підприємства-монополісти із стабільним ринком збуту, який постійно розширюється.

Звичайно, що при нестачі власних коштів, основна увага підприємств спрямована на можливість залучання зовнішніх інве сторів і інвестиційних ресурсів. Тут для кожного підприємства актуальним стає проблема залучення іноземних інвесторів і, в першу чергу, розробки інвестиційних проектів. Прямі іноземні інвестиції зростали в Україні з 2000 по 2007 рік, в 2008 та 2009 році темпи їх зростання зменшились, в 2010 році вони зросли на 104 %, а в 2011 році - на 144 %. Загальна сума прямих іноземних інвестицій, які були вкладені в економіку України за роки незалежності складала в 2011 році 48,5 млрд.

Інвестиції відіграють подвійну роль в макроекономіці, оскільки в короткостроковому періоді впливають на сукупний попит, визначають обсяг виробництва, а в довгостроковому періоді впливають на сукупну пропозицію через збільшення темпів економічного зро стання та капіталоутворення. У макроекономіці під інвестиціями розуміють реальні інвестиції, тобто капіталовкладення приватної фірми чи держави у виробництво тієї або іншої продукції.

Макроекономічна теорія виділяє три типи інвестицій:

1) виробничі інвестиції, тобто інвестиції в машини, обладнання, устаткування;

2) інве стиції в житлове будівництво;

3) інве стиції в товарно-матеріальні запаси.

Розрізняють валові і чисті інвестиції. Валові інвестиції - це інвестиції на заміщення старого обладнання в розмірі амортизації плюс інвестиції на розширене виробництво. Чисті інвестиції - це валові інвестиції, зменшені на суму амортизації основного капіталу, тобто це інвестиції на розширене виробництво.

Інвестиційний попит складається з двох частин: з попиту на заміщення використаного капіталу та з попиту на збільшення чистого реального капіталу. Інвестиційний попит - це дуже динамічна й мінлива частина загального попиту, вона залежить як від об’єктивних факторів (економічної кон'єктури, очікування норми чистого прибутку, процентної ставки), так і від суб’єктивного фактору (бажання розширення приватного виробництва).

Кількість інвестиційних проектів, які приваблюють виробників, залежить від обсягу інвестицій, а також від величини відсоткової ставки. Для того, щоб інвестиційний проект був прибутковим, доход від його реалізації має перевищувати витрати на його впровадження. Підвищення ставки проценту призводить до того, що зменшується кількість прибуткових інвестиційних проектів та, відповідно, скорочується попит на інвестиційні товари.

Інвестиції залежать від реальної (r), а не від номінальної процентної ставки. Функція інвестицій має вигляд:

І = е - dr, (8.1)

де І - інвестиційні витрати;

е - автономні інвестиції, які не залежать від процентної ставки, а визначаються зовнішніми економічними факторами, наприклад, запасами корисних копалин тощо;

d - емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки процентної ставки;

r - реальна відсоткова ставка (вартість запозичення).

Попит інвестиції можна подати в графічній формі (рис. 8.1). Графік інвестиційного попиту нахилений до низу; чим вища ставка проценту (r), тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибутковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, і вища процентна ставка змушує фірми анулювати певні інвестиційні проекти.

Рис. 8.1 - Попит на інвестиції

Окрім процентної ставки, на інвестиції також впливають і інші фактори:

• зростання ВВП переміщує криву інвестиційного попиту вгору

праворуч;

• зростання податків на прибутки чинитиме депресивний вплив на інвестиції і крива інвестиційного попиту зсуватиметься ліворуч;

• песимістичні очікування інвесторів переміщують криву інвестиційного попиту ліворуч, а оптимістичні, навпаки, - праворуч.

Інвестиції - це найбільш нестабільний компонент сукупних витрат, оскільки вони залежать від великої кількості мінливих факторів, тому поведінку інвесторів важко передбачити.

8.2.