ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІНФЛЯЦІЇ ТА БЕЗРОБІТТЯ. КРИВА ФІЛІПСА

Крива Філіпса показує обернений взаємозв 'язок між рівнями безробіття та інфляції (ефект Філіпса). Крива Філіпса описується рівнянням:

де π - рівень інфляції;

- рівень очікуваної інфляції;

U - фактичний рівень безробіття;

U* - природний рівень безробіття;

β - параметр, що показує як сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття (цей коефіцієнт завжди більше нуля);

Е - шоки зміни пропозиції, що викликані змінами цін на сировину.

А. Філіпс досліджував зростання заробітної плати та кількість безробітних відносно до робочої сили, та відзначив, що при рівні безробіття 4,5% заробітна плата незмінна, але при зниженні рівня безробіття до 4% заробітна плата підвищується на 0,5%. Таким чином, високий рівень безробіття спонукає робітників погоджуватися на нижчу заробітну плату порівняно з рівнем заробітної плати за умов високої зайнятості. Це сприяє зменшенню темпів зростання цін. За умов повної зайнятості ситуація змінюється на протилежну: робітники вимагають підвищення заробітної плати, що прискорює підвищення цін (інфляцію).

Криву Філіпса зображено на рис. 6.3. Відрізок кривої Філіпса ліворуч від точки N характеризує інфляцію попиту, що виникає внаслідок того, що держава штучно встановлює високий рівень зайнятості. Відрізок кривої Філіпса праворуч від точки N відображає кризу надвиробництва, для якої характерно падіння цін. Уряд, керуючись необхідністю розрахунку оптимального розміру сукупних витрат, у короткостроковому періоді може обрати певну комбінацію рівнів інфляції і безробіття.

Так звана оригінальна крива Філіпса, відображає тільки короткострокові зміни рівнів інфляції і безробіття. За цією кривою неможливо досягти повної зайнятості без підвищення темпів інфляції.

Рис.

Протягом 70-х - 80-х років ХХ століття в ринковій економіці спостерігалося явище стагфляції - одночасного зростання темпів інфляції і безробіття. Це явище було спричинено наступними факторами: знеціненням паперових грошей; підвищенням цін на енергоносії та на продукцію сільського господарства; вивільненням цін з-під контролю держави; зниженням продуктивності праці; зростанням заробітної плати, спричиненим відсутністю контролю урядів за її рівнем; інфляційними очікуваннями.

Стагфляція зображується як зсув кривої Філіпса вгору та праворуч (рис. 6.4). Чим вище темп очікуваної інфляції, тим вище буде розташована крива Філіпса. Це значить, що фактичний рівень інфляції буде вищим для будь- якого рівня безробіття.

Рис. 6.4 - Довгострокова крива Філіпа

З аналізу кривої Філіпса випливає, що економічна політика, спрямована на швидке зниження рівня безробіття, буде підвищувати темп інфляції. Тому держава здійснює вибір між двома варіантами:

1) політика пожвавлення, що здійснює повільний приріст ВВП. Це дає змогу уповільнювати інфляцію за рахунок тривалого безробіття;

2) політика пожвавлення з швидким приростом ВВП, спрямована на швидке скорочення безробіття.

Але сучасні економічні дослідження доводять, що ефект Філіпса не підтверджується в довгостроковій перспективі, оскільки економічні суб’єкти по-різному поводяться в залежності від їхніх суб’єктивних оцінок стосовно темпів інфляції в майбутньому. Погляди науковців на поведінку суб’єктів знайшли відображення у двох теоріях:

теорія адаптивних очікувань - екстраполяція висновків про минулі подіі на майбутнє;

теорія раціональних очікувань - висновки робляться на основі прогнозування майбутніх можливостей.