Набута патологія

Серед набутих змін виділяють деструкцію, відшарування склистого тіла, крововилив, наявність сторонніх тіл (паразитарна інвазія).

Деструкція склистого тіла характеризується появою помутнінь і його розрідженням.

Етіологія. Таке помутніння склистого тіла розвивається внаслідок порушення метаболізму під час старіння, при соматичній патології (цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, атеросклероз), а також захворюваннях очного яблука (запалення судинної оболонки, міопія, травма).

Патогенез деструкції склистого тіла ґрунтується на порушенні його однорідності й утворенні двох фракцій (сухої і рідкої) через поділ комплексу гіалуро- нова кислота—колаген. При цьому зазначають стовщення і склеювання окремих волокон між собою (у вигляді восьминогів, павуків, хромосоми, пальми), що призводить до втрати їхньої прозорості.

Клінічна картина. Хворі скаржаться на появу помутнінь різної інтенсивності: від точкових, що плавають слідом за рухом очного яблука («мушок, що літають»), до грубих помутнінь, іноді фіксованих до внутрішньоочних структур. Помутніння особливо добре видно на тлі освітленої білої поверхні (снігу, білої стіни, стелі тощо), мають стабільну форму.

Виділяють нитчасту і зернисту деструкцію склистого тіла. Нитчаста деструкція може виникати на тлі загальних порушень обміну, атеросклерозу, високої ускладненої короткозорості. Вона супроводжується появою у склистому тілі тонких ниток сірувато-білого кольору, що переплітаються між собою.

Зерниста деструкція може визначатися у разі відшарування сітківки, травми ока, внутрішньоочної пухлини. Характеризується появою в склистому тілі суспензії часток у вигляді зерен сірувато-коричневого кольору.

3 віком склисте тіло змінюється, що супроводжується утворенням порожнин і ущільнень різних форм і розмірів. Це призводить до розвитку такої патології, як відшарування склистого тіла і деструкція із кристалічними включеннями різного хімічного складу.

Деструкція склистого тіла у вигляді срібного або золотого дощу виникає за наявності кристалічних включень холестерину, солей кальцію, магнію і фосфору у хворих літнього віку з порушенням холестеринового обміну і супутнім цукровим діабетом.

Під час біомікроскопії визначають блискучі часточки, «срібний (золотий) дощ» або «танок сніжинок», що переміщуються під час руху очних яблук. Ці кристали мають різну величину, форму (у вигляді точок, кульок, пластин), колір (білосніжний, золотавий, коричневий; мал. 11.1).

Лікування. У разі помутнінь високої інтенсивності для стабілізації процесу необхідно провести лікування основного захворювання. Також можливе місцеве застосування 2—3 % розчину калію йодиду (3—4 рази на добу).

Помутніння склистого тіла запального походження. Це вторинний процес, що розвивається унаслідок запалення судинної оболонки або сітківки.

Патогенез ґрунтується на серозній ексудації, що призводить до склеювання клітин ексудату між собою та з іншими продуктами запалення. При цій патології зазначають порошко-, диско-, ниткоподібні або плівчасті помутніння. Ексудат у вигляді точок і вузлів відкладається уздовж фібрил склистого тіла, що може зумовити утворення тяжів і плівок. У разі хронічного запалення внутрішніх оболонок ока в склистому тілі відбувається відкладання великої кількості дрібного пігменту коричневого кольору.

Man. 11.1. Деструкція склистого тіла у вигляді золотого дощу

Клінічна картина і діагностика. Виділяють обмежену і розлиту запальну інфільтрацію склистого тіла. Хворих турбує зоровий дискомфорт. Обмежена інфільтрація розвивається унаслідок переднього або периферичного увеїту, має вигляд сіруватого хмароподіб- ного помутніння у передніх відділах склистого тіла, що ледь гойдається під час руху очей (мал. 11.2). Розлита

запальна інфільтрація (гнійне запа-

лення) виникає у разі абсцесу склис-

того тіла й ендофтальміту. Характеризується появою інфільтрату жовтувато- зеленуватого кольору, що призводить до ослаблення рефлексу з очного дна.

Мал. 11.2. УЗД. Помѵтніння склистого тіла

Л і к у в а н н я полягає в інтенсивній терапії основного захворювання. Для розсмоктування помутнінь місцево призначають інстиляції 2—3 % розчину

калію йодиду 3—4 рази на добу.

Крововилив у склисте тіло (гемофтальм). Етіологія. Причиною крововиливів можуть бути травми очей, соматична патологія (у хворих із гіпертонічною хворобою на тлі цукрового діабету й атеросклерозу склисте тіло просочується кров’ю).

Патогенез. Уже на 3-й день після потрапляння крові в склисте тіло починається її гемоліз. Еритроцити втрачають гемоглобін, знебарвлюються і зникають, однак гемосидерин, що утворюється під час його розпаду, токсично діє на сітківку. Нерідко формуються сполучнотканинні тяжі (шварти), зрощені із сітківкою. Унаслідок гемофтальму в склистому тілі виникають незворотні дегенеративні зміни, пов’язані з порушенням його хімічного складу.

K л і н і ч н а к a p т и н а. Хворі скаржаться на різке зниження або відсутність предметного зору. Розлиті й масивні крововиливи в склистому тілі, що займають понад 1/4 його об’єму, позначають терміном «гемофтальм», що може бути повним (понад 3/4 об’єму) і частковим (до 3/4 об’єму). Крововиливи можуть мати різну форму (віяла, тонких смуг, чашки).

Діагностику проводять за допомогою біомікроскопії, офтальмоскопії, діафаноскопії, ультразвукового дослідження. Функцію сітківки вивчають за допомогою електроретинографії. Об’єктивно при офтальмоскопії у разі повного гемофтальму зазначають різке ослаблення або відсутність рефлексу з очного яблука. Під час дослідження за допомогою щілинної лампи (метод бічного освітлення) склисте тіло здається червонуватим, а за кришталиком нерідко видно кров; детально структури склистого тіла не визначаються. У процесі розсмоктування крові зазначають його деструкцію, що супроводжується розрідженням; набряклі фібрили покригі зернистими включеннями, еритроцитами, а також продуктами їхнього розпаду.

У разі часткового гемофтальму в склистому тілі виявляють червонуваті пластівчасті помутніння, що розгойдуються під час руху очей. Світіння білкової оболонки під час діафаноскопії свідчить про локальні крововиливи в склисте тіло; відсутність світіння, своєю чергою, — про масивний крововилив.

Лікування проводять в умовах стаціонару, де пацієнти перебувають на постільному режимі. їм накладають бінокулярну пов’язку, холод на ділянку ока на 2—3 год. Для зменшення ймовірності нових крововиливів призначають препарати кальцію усередину й інстиляції 3 % розчину кальцію хлориду, для сповільнення утворення сполучної тканини — інстиляції кортикостероїдів (зокрема розчину дексаметазону), парабульбарно вводять дицинон, дексаметазон. Показано фізіотерапевтичні процедури: електрофорез лідази, алое; фонофорез.

У разі неефективності медикаментозної терапії для запобігання несприятливій дії крові, що вилилася на сітківку, й утворенню шварт у склистому тілі проводять хірургічне втручання (вітректомію) з подальшою заміною склистого тіла ізотонічним розчином натрію хлориду, гіалоном, гіалуронідазою та ін.

Паразитарна інвазія. Склисте тіло також може уражуватися паразитами, що переважно проникають із субретинального простору. Найчастіше спостерігають фіну свинячого ціп’яка, що заноситься в склисте тіло з током крові зі шлунка й має вигляд кістоподібного утворення. Рідше виявляють філярії, ехінокок. Під впливом токсинів паразитів настають зміни склистого тіла з утворенням значних помутнінь.

Лікування. Паразитів видаляють хірургічно у досить короткий термін, тому що тривале його перебування в склистому тілі може призвести до значної втрати зору.

Грижа склистого тіла іноді утворюється в ділянці зіниці після інтракапсу- лярної екстракції катаракти, а також у разі вивиху і підвивиху кришталика (здебільшого травматичного походження).

Л і к у в а н н я. Ця патологія не призводить до зниження гостроти зору і не потребує спеціального лікування. При значних розмірах гриж імовірний розвиток бульозної дистрофії рогівки.

До найнебезпечніших дистрофічних процесів у склистому тілі належать відшарування і зморщування.

Відшарування склистого тіла може бути переднім і заднім. Переднє відшарування частіше спостерігають в осіб літнього віку, заднє відшарування трапляється при короткозорості й може передувати відшаруванню сітківки. Найчастіше виникає повне відшарування склистого тіла внаслідок його відриву від диска зорового нерва.

Клінічна картина і діагностика. Супроводжуєтьсяпоявоюзавіси у вигляді туману, хмари, павутини, численних точок. У разі переднього відшарування під час біомікроскопії простір між кришталиком і склистим тілом здається оптично порожнім. Повне відшарування склистого тіла діагностують за допомогою біомікроскопії й офтальмоскопії (попереду диска зорового нерва визначають сіре овальне кільце, субвітреальний простір наповнений рідиною). Коли ділянки гіалоїдної мембрани міцно прикріплені до сітківки (у ділянці судин, навколо макули, у зонах фіброзу або дистрофій), під час руху очного

яблука виникають тракції, унаслідок чого з’являються розриви сітківки в місцях щільного зрощення.

Іноді діагностують часткове відшарування склистого тіла, але воно буває тимчасовим і або прогресує до повного, або редукується.

Л і к у в а н н я. При розривах сітківки проводять лазерхірургічне лікування. Зморщування склистого тіла (зменшення в об’ємі) виникає внаслідок проникного поранення ока або внутрішньоочних операцій з випадінням склистого тіла, а також хронічних запальних процесів у сітківці. У разі втрати не більше ніж 1/3 його маси склисте тіло заміщується внутрішньоочною рідиною.

Лікування потрібне у разі випадіння більше ніж 1/3 маси склистого тіла (заміщення частини, що випала).

КОІІТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Назвіть анатомо-топографічні особливості склистого тіла.

2. Які методи можугь бути застосовані для огляду склистого тіла?

3. При яких загальних захворюваннях організму можливий розвиток дистрофічних змін у склистому тілі?

4.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Основною функцією склистого тіла є:

A. Підтримання форми, тонусу і тургору очного яблука.

Б. Світлопровідна.

B. Обмінна.

Г. Немає правильної відповіді.

Ґ. Усі відповіді правильні.

2. Яким чином відбувається живлення склистого тіла?

A. За допомогою судин склистого тіла.

Б. За допомогою вологи передньої камери.

B. Унаслідок осмосу і дифузії із судин власне судинної оболонки (хороідеї).

Г. Унаслідок осмосу і дифузії із судинної оболонки й війкового тіла.

Ґ. Усі відповіді правильні.

3. Які є захворювання склистого тіла?

A. Відшарування склистого тіла.

Б. Деструкція склистого тіла.

B. Зморщування склистого тіла.

Г. Грижа склистого тіла.

Ґ. Усі відповіді правильні.

4. Назвіть функцію склистого (клокетового) каналу:

A. Через цей канал проходить артерія, що живить склисте тіло і кришталик.

Б. Через цей канал проходить нерв, що іннервує склисте тіло і кришталик.

B. B ембріональний період через цей канал проходить нерв, що іннервує склисте тіло і кришталик, зникаючи до народження.

Г. B ембріональний період через цей канал проходить артерія, що живить склисте тіло і кришталик, зникаючи до народження.

Ґ. Немає правильної відповіді.

5. Яким чином регенерує склисте тіло?

A. He регенерує, у разі часткової втрати заміщується прозорою внутрішньоочною рідиною.

Б. He регенерує, у разі часткової втрати заміщується сполучною тканиною.

B. У разі часткової втрати регенерує.

Г. Регенерує повністю.

Ґ. Немає правильної відповіді.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Хворий 80 років скаржиться на появу перед очима точкових помутнінь, що плавають слідом за рухом очного яблука, які особливо добре видно на тлі снігу і білої стіни. Об’єктивно: під час дослідження за допомогою щілинної лампи в склистому тілі обох очей виявлено блискучі, як діаманти, включення, що дещо погойдуються під час руху очного яблука. При офтальмоскопії змін очного дна не виявлено. Установіть діагноз.

Задача 2

Хвора 53 років скаржиться на зниження гостроти зору лівого ока. У хворої 3 дні тому був напад гіпертонічної хвороби (AT 200/120 мм рт. ст.). Об’єктивно: Visus OD = 1,0; OS = 0,5, не коригується. Праве око без особливостей, ліве око — рогівка прозора, передня камера помірної глибини. Під час офтальмоскопічного просвічування у ділянці зіниці видно помутніння, яке плаває.

Установіть діагноз. Чим може бути спричинений такий стан? Яка тактика лікування?

Задача 3

Хворий 48 років скаржиться на різке зниження гостроти зору лівого ока, що з’явилося 3 тиж. тому. B анамнезі — цукровий діабет.

Об’єктивно: під час офтальмоскопії зазначають різке ослаблення рефлексу з очного яблука, під час дослідження за допомогою щілинної лампи (метод бічного освітлення) склисте тіло здається червонуватим, за кришталиком видно кров; детально структури склистого тіла не визначаються.

Установіть діагноз. Запропонуйте найбільш прийнятний метод лікування.

I Задача4

Хворому 33 років установлено діагноз: фіна свинячого ціп’яка, що локалізується у склистому тілі правого ока.

Запропонуйте метод лікування.

Відповіді на тестові завдання

1 - Ґ; 2 - Г; 3 - Ґ; 4 - Г; 5 - А.

Відповіді на ситуаційні задачі

Задача 1. Деструкція склистого тіла у вигляді срібного дощу.

Задача 2. Частковий гемофтальм, що виник на тлі гіпертонічного кризу. Хвору необхідно проконсультувати в терапевта. Для запобігання повторним крововиливам потрібно призначити препарати кальцію.

Задача 3. Діагноз: повний гемофтальм. Лікувальна тактика: вітректомія.

Задача 4. Хірургічне лікування.