Г.Ю. Кучерук МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ І ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ КОМПЛЕКСНОГО НОРМАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ І ЕФЕКТИВНІСТЮ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Обґрунтовується необхідність комплексного нормативного забезпечення перевезень вантажів.

Обосновывается необходимость комплексного нормативного обеспечения перевозок грузов.

The necessity of the complex normative providing of transportations of loads is grounded.

Постановка проблеми. Необхідність узгодження роботи всіх ланок процесу доставки вантажів вимагає системного підходу до встановлення, забезпечення і підтримки якості перевезень. Принцип системного підходу дозволяє об'єднати розрізнені заходи в єдину програму цілеспрямованих, постійно здійснюваних дій на всіх етапах доставки вантажів і рівнях управління транспортним обслуговуванням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Посилення конкуренції і прискорення темпів науково-технічного прогресу в 50-60-і роки XX століття сприяло формуванню більш широкого підходу до питань якості, що у той же час, увібрало багато чого з попередніх етапів робіт з керування якістю.

У роботах засновників кібернетики Н. Вінера [1], Р. Ешбі [2] й інших, були реалізовані спроби використовувати системний підхід до керування різними аспектами діяльності організацій, у тому числі якістю продукції і послуг. Одночасно, у ці роки відбувалося формування теорії і практики маркетингу, що вплинуло на роботи в області якості, насамперед за рахунок зростання ролі споживачів продукції і послуг, як вирішальної ланки в оцінці якості

Поняття «загальне керування якістю» (у вітчизняній літературі частіше використовувався термін «комплексне керування якістю») А.Фейгенбаум визначив, як ефективну систему по забезпеченню, розвитку й удосконалюванню якості з метою максимального задоволення споживачів шляхом об'єднання зусиль різних підрозділів організацій[3].

Невирішена раніше частина загальної проблеми. Управління якістю і ефективністю перевезень на річковому транспорті вивчалось відокремлено за напрямками.

Виклад основного матеріалу. Під заходами якісного перевезення вантажів авторами розуміється дія або сума дій, що змінюють чинник або умови, в яких вони виявляються. В результаті реалізації заходів змінюються показники якості транспортної продукції. У управлінні якістю початковим моментом є потреба, вимоги споживачів продукції (робіт, послуг) до її властивостей. У зв'язку з цим орієнтація управління якістю перевезень вантажів річковим транспортом на характер потреб вантажовласників, закономірності їх розподілу в часі, їх поєднання служать базовою передумовою для формування цілей цієї діяльності, а також підставою для вибору нормативних методів, способів і засобів дії.

Відповідно до концепції нормативного регулювання якості продукції його середній, суспільно нормальний рівень визначається стандартами (технічними умовами). У сфері вантажних перевезень на річковому транспорті такими стандартами є норми збереження вантажів, нормативні терміни їх доставки, судо-годинні норми завантаження і розвантаження судів і тому подібне.

Суспільно нормальний рівень якості продукції, зокрема річкового транспорту, не є постійним, незмінним. У міру впровадження досягнень науково-технічного прогресу розширюються технічні і економічні межі підвищення якості продукції річкового транспорту і відповідно повинні переглядатися стандарти у сфері річкових вантажних перевезень.

Якщо суспільно нормальний рівень якості не досягнутий, а потреба не задовольняється, то доводиться витрачати додаткову працю у сфері користування низькоякісною продукцією або послугами.

З переходом до ринкових відносин проблема якості промислової і транспортної продукції переміщається в центр економічної політики кожного підприємства, виникають завдання стандартизації підвищеної якості товарів, робіт і послуг, забезпечення балансу інтересів виробника, транспорту, споживача на основі методів оптимізації.

Досягнення оптимального рівня якості продукції - являється завданням першочерговим, є одним з головних цілей систем управління якістю.

Оптимальне значення показників якості продукції - таке, при якому досягається найбільший ефект або від експлуатації, або від споживання продукції при заданих витратах на її створення, транспортування і експлуатацію. Під ефектом автори мають на увазі повне або часткове досягнення певної технічної, експлуатаційної, економічної або соціальної мети.

Останніми роками активний пошук шляхів вирішення проблеми підвищення якості продукції і послуг ведеться практично у всіх розвинених країнах. Аналіз міжнародного досвіду дозволяє визначити декілька вузлових питань, характерних для сучасного підходу до вирішення проблеми якості.

1. Якість розглядається як економічний чинник одночасно з продуктивністю праці і рентабельністю виробництва.

2. У діяльності по забезпеченню якості необхідно орієнтуватися на вимоги ринку, маючи на увазі замовника, споживача продукції або послуг. Якість оцінюється на основі критеріїв, включених в стандарти і іншу нормативно-технічну документацію.

3. Розширення автоматизованого виробництва, впровадження гнучких автоматизованих систем зумовили широке застосування обчислюваних машин. У зв'язку з цим гостро встає питання про якість програмного забезпечення.

4. У зв'язку з розширенням автоматизації і комп'ютеризації виробничого процесу підвищується роль кваліфікації кадрів. Основа випуску високоякісної продукції, - добре навчені кадри.

5. Керівництво принципом «роби вчасно». Цей принцип вносить кардинальні зміни до чотири важливі виробничі сфери: управління запасами, розміщення устаткування, внутрішньовиробничі відносини, а також взаємини з постачальниками і транспортом.

Модель системи нормативного управління якістю продукції в загальному вигляді можна представити як контур, що має вхід, суб'єкт (орган) управління, орган порівняння фактичного стану об'єкту із заданим, канал зворотного зв'язку і вихід.

Як і будь-яка система управління, дана система повинна мати загальні функції збору інформація про стан об'єкту (процесів перевезень) ухвалення рішення, організацію його виконання, контролю за виконанням, стимулювання виконання.

Разом з реалізацією вказаних функцій для поглибленого аналізу в системі управління якістю повинні бути передбачені такі функції, як організація взаємин підприємств по якості продукції; техніко-економічний аналіз поліпшення якості; форма, структура і організація праці.

Логістичний підхід до управління взаємодією річкового транспорту з сферами виробництва і споживання, вимагає синхронізації роботи по нормативному забезпеченню якості вантажних перевезень. Багатовимірна графічна модель системи нормативного управління якістю вантажних перевезень, представлена на рис.1. Вона відображає два рівні управління якістю перевезень вантажів. Перший - рівень держави; другий - рівень підприємства.

На державному (міжгалузевому) рівні управління якістю перевезень вантажів основною категорією нормативно-технічної документації (НТД) є державні стандарти, а на рівні річкових транспортних підприємств - стандарти підприємств. На відміну від розробленої колишнім Держстандартом СРСР системи в пропонованій авторами відсутній як самостійний галузевий рівень управління якістю вантажних перевезень. У ринкових умовах завдання галузевого рівня перерозподіляються між державним рівнем і рівнем підприємства.

Логістика стандартизації транспортного обслуговування вантажовласників визначає необхідність розробки на державному рівні наступних документів і показників за якістю вантажних перевезень:

Рисунок 1.

1. Склад витрат, які включаються у вартість доставки вантажів річковим транспортом.

2. Норми природного зменшення вантажів при перевезенні річковим транспортом.

3. Норми добового пробігу судів з вантажем по внутрішнім водним шляхам.

4. Уніфіковані форми документів по перевезеннях і інформаційні технології контролю за поляганням і рухом вантажів і транспортних засобів в річкових портах і судноплавних компаніях.

5. Судо-годинні норми завантаження і розвантаження судів.

6. Типовий склад (набір) додаткових транспортних і сервісних операцій в річкових портах і в дорозі проходження вантажів і нормативи їх виконання.

Реалізація загально транспортної системи сертифікації транспортних послуг буде сприяти підвищенню якості транспортного обслуговування підприємствами усіх видів транспорту поза залежністю від їхньої форми власності і відомчої приналежності. Для цього буде потрібно розробити державні стандарти, що є критеріями оцінки якості послуг і обслуговування, а також прийняти уніфіковані правила транспортного обслуговування, що гарантують права та обов'язки сторін. Має бути затвердити єдину комплексну систему показників якості транспортного сервісу і методів їхньої оцінки, створити механізм державного контролю і захисту прав споживачів, нарешті, розробити методики проведення обов'язкової сертифікації підприємств, а також внутріфірмових типових проектів керування якістю.

Висновки. Однієї з головних причин відставання сфери транспортного обслуговування в Україні від рівня світової практики є низька якість послуг, що надаються. На жаль, у даний час транспортний сервіс в Україні поки не відповідає міжнародним вимогам по якості обслуговування, безпеки споживачів, схоронності майна, охороні навколишнього середовища.

Якість перевезень потрібно оцінювати на основі критеріїв, включених в стандарти і іншу нормативно-технічну документацію. Нормативно-технічна документація повинна відповідати сучасним умовам та своєчасно переглядатися. Викладений підхід до нормативного забезпечення перевезень вантажів річковим транспортом вимагає впорядкування вимог до технічних засобів і їх використання, систематизації нормативних, і керівних документів.

ЛІТЕРАТУРА

1. N. Wiener, The Human Use of human Beings; Cybernetics and Society, [Text] / N. Wiener. - Houghton Mifflin Company, Boston, 1950

2. Эшби, У. Росс. Введение в кибернетику [Текст] / У. Росс Эшби. - М.: КомКнига, 2005. - 432 с.

3. Фейгенбаум, А. Контроль качества продукции [Текст] / А. Фейгенбаум. - М.: Экономика, 1986.

УДК 330.322