В.Г. Кравченко, Т.В. Кравченко МОДЕЛЬ ЛОКАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
Розглянуто процес управління системою прийняття рішень щодо стратегій розвитку регіону як вплив на кожний з параметрів системи прийняття рішень з метою забезпечення необхідної її поведінки Розглянуто процес усунення невизначеності при прийнятті рішень.
Досліджена одноосібна модель прийняття рішень.Рассмотрен процесс управления системой принятия решений относительно стратегий развития региона как влияние на каждый из параметров системы принятия решений с целью обеспечения необходимого ее поведения Рассмотрено процесс устранения неопределенности при принятии решений. Исследована единоличная модель принятия решений.
The process of management of making decision by the system is considered in relation to strategies of region development as influence on each parameter of the system of making decision with the purpose of providing its necessary conduct. The process of removal of vagueness at making decision is considered. The individual model of making decision is investigational.
Постановка проблеми. Розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіону сьогодні розглядається як один із найбільш перспективних та ефективних механізмів реалізації довгострокової регіональної політики в умовах посилення самоорганізації територіальних громад різних рівнів. У зв’язку з цим постає необхідність у розробці ефективних моделей соціально- економічного розвитку регіонів на всіх рівнях державного управління та місцевого самоврядування для пошуку найбільш оптимальних стратегій регіонального розвитку, з врахуванням пріоритетів, визначених Стратегією економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції на 2004-2015 роки», «Державною стратегією регіонального розвитку України на період до 2015 року», Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів».
Створення та збереження якісного середовища життєдіяльності людини є важливою умовою сталого розвитку сучасного суспільства і має 53
стати одним із основних розділів довгострокової стратегії розвитку України та її регіонів.
У цьому контексті забезпечення ефективного використання територіального ресурсу, використання системного підходу і економіко- математичного моделювання при формуванні стратегії соціально- економічного розвитку регіонів сьогодні залишається актуальною проблемою та невикористаним резервом на шляху до оптимізації соціально- економічного розвитку регіонів.Багатокомпонентність, складність процесу вибору і обґрунтування стратегії розвитку регіону, міждисциплінарний характер чинників та умов, які впливають на соціально-економічний розвиток територій взагалі, є причиною того, що різними аспектами дослідження цієї проблеми сьогодні займаються фахівці багатьох галузей науки - економісти, географи, екологи, демографи, фахівці з державного управління.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема забезпечення прийняття оптимальних рішень щодо стратегії соціально-економічного розвитку досліджувалась в роботах В.Н.Василенка, С.Е.Гільова, М.В.Губка, С.В.Леонтьєва, Д.А.Новікова, В.Д.Нечаєва, В.Мирошника, О.І.Попова, Г.В.Макаркіної, М.Б.Дацишина, А.Мокія, С.П.Максименка, Ю.І.Палехи, О.Г.Топчієва, А.В.Цветкова та інших.
Невирішена раніше частина загальної проблеми. Регіон є соціально-економічною системою, у якій є декілька керуючих органів, які перебувають на одному або декількох рівнях ієрархії. Чіткі критерії щодо параметрів стратегії розвитку регіонів, моделі взаємного узгодження інтересів цих органів і безпосередньо осіб, які приймають рішення, залишаються на сьогоднішній день невирішеними.
Формулювання цілі статті. Аналіз процесу прийняття наближеного до оптимального рішення щодо стратегії розвитку регіону на прикладі моделі одноосібного прийняття рішень.
Виклад основного матеріалу. Процес розробки і вибору стратегії регіонального розвитку є комплексом взаємозв'язаних заходів, націлених на досягнення мети розвитку, що оцінюється за соціальними, економічними та іншими критеріями. Стратегія розвитку включає множину проектів, проекти - множину підпроектів (робіт).
Типовими прикладами проектів є проекти реформування і реструктуризації підприємств [0], організацій, їх підрозділів і інших об'єктів, які спрямовані на підвищення ефективності функціонування об'єктів, що реформуються.Як правило, кожна стратегія служить досягненню одночасно декількох цілей і вимагає певних витрат. Тому ефективність її втілення може оцінюватися за багатьма параметрами. Відповідно, ефект, що досягається реалізацією стратегії розвитку, оцінюється за декількома критеріями. Завдання вибору стратегії розвитку регіону полягає у виділенні множини проектів, яку і в якій послідовності при наявних обмеженнях слід реалізовувати. У практиці регіонального управління суб'єкт, якій приймає рішення (ПРС) щодо вибору стратегії, є колективним, тобто складається з декількох суб'єктів, що мають власні інтереси і переваги, причому переваги різних суб'єктів можуть суттєво розрізнятися між собою. При цьому різні структурні підрозділи адміністрації регіону можуть бути зацікавлені в першочерговому досягненні різної мети. Наявність неспівпадаючих інтересів зовсім не є свідченням неефективності системи управління, а відображає об'єктивно існуючу складність процесу вироблення стратегії розвитку будь-якого регіону.
Соціально-економічні системи, у яких є кілька керуючих органів, що перебувають на одному або декількох рівнях ієрархії, одержали назву систем з розподіленим контролем (РК) або розподілених систем прийняття рішень (РСПР). Типовим прикладом такої системи є регіон, який окрім внутрішньої підсистеми прийняття рішень має виконувати або впливати на рішення, що приймаються на більш високих рівнях управління.
Завдання аналізу РСПР (на прикладі розробки стратегії розвитку регіону) полягають в описі множини рівноважних станів і/або стратегій її учасників, завдання синтезу - у пошуку процедур взаємодії (механізмів функціонування) ПРС, які дозволяють їм узгоджено приймати ефективні управлінські рішення.
При цьому виникають такі складності:
• для визначення ефективності того або іншого рішення необхідно розробити модель поводження системи, що дозволяє визначити залежність стратегії розвитку від цього рішення (керування);
• всі суб’єкти розглянутої системи прийняття рішень мають властивість активності (тобто здатні самостійно приймати рішення, вибирати стани, повідомляти інформацію тощо, відповідно до власних інтересів), отже й модель системи, і процедури взаємодії ПРС, повинні враховувати цю активність;
• така система прийняття рішень (СПР) як правило має складну багаторівневу (ієрархічну) структуру.
Тому дослідження дворівневих моделей (проекти реформування і реструктуризації на нижньому рівні й однорівнева РСПР на верхньому рівні) виявляється недостатнім, варто розглядати багаторівневі ієрархічні системи.
Крім того необхідно враховувати такого типу управління соціально- економічними системами як інституційне управління - цілеспрямована дія на обмеження і норми діяльності учасників організаційних систем.
Щоб визначити вплив на процес формування стратегії розвитку регіону різних типів управління, перерахуємо основні параметри моделі СПР (інакше -активної системи (АС)) [0, 0]:
• склад СПР (учасники, що входять до СПР, тобто її елементи);
• структура СПР (сукупність інформаційних, керівних, технологічних і інших зв'язків між учасниками СПР);
• множина допустимих дій учасників СПР, що відображає інституційні, технологічні і інші обмеження їх спільної діяльності;
• цільові функції учасників СПР, переваги, що відображають інтереси кожного з учасників;
• інформованість - та інформація, якою володіють учасники СПР на момент ухвалення рішень про вибирані стратегії;
• порядок функціонування: послідовність отримання інформації і вибору стратегій учасниками СПР.
Управління СПР з метою прийняття рішення щодо вибору стратегій розвитку регіону, що розуміється як вплив на СПР з метою забезпечення необхідної її поведінки, може зачіпати кожний з шести перерахованих її параметрів.
Виходячи з переліченого, можна виділити:
• управління складом [0, 0, 0];
• управління структурою [0, 0] (у яке зазвичай у межах теоретико- ігрових моделей включають управління порядком функціонування [0]);
• інституційне управління (управління «допустимими множинами» стратегій і засобів їх виконання) [0];
• мотиваційне управління [0] (управління перевагами і інтересами - цілями);
• інформаційне управління (управління інформацією, якою володіють учасники СПР на момент прийняття рішень) [0].
Розглянемо деякі моделі ухвалення рішення щодо стратегії розвитку регіону.
Нехай СПР складається з центру і агентів, що мають властивість активності, тобто власні переваги і здатність самостійно приймати рішення.
Відповідно до підходів теорії ієрархічних ігор [0] і теорії активних систем [0] центром називатимемо гравця, що робить хід першим і має право встановлювати правила гри для інших гравців, а агентами - гравців, що роблять хід другими за умов відомого їм вибору першого гравця.
Тут центр грає роль органу, що управляє, агент - роль керованого суб'єкта, причому первинний розподіл «ролей» може бути нефіксованим.Для прийняття оптимального рішення (об'єктами можуть бути перераховані вище параметри СПР) центр повинен уміти передбачати поведінку керованих суб'єктів, отже, він повинен використовувати деяку модель ухвалення агентами рішень.
Найпростішою є модель ухвалення рішень одним агентом (випадок одноосібного або індивідуального ухвалення рішень).
Нехай агент здатний приймати рішення з множини A допустимих рішень. В результаті вибору y ∈ A агент отримує виграш f(y), де - f: A →¾l цільова функція, що відображає переваги агента (функція може приймати дійсні значення).
Нехай відповідно до гіпотези раціональної поведінки [0] агент вибирає альтернативу з множини «кращих» альтернатив. У даному випадку ця
центра (при заданих обмеженнях з центру), в межах якої суттєвим є припущення агента щодо множини можливих рішень інших ПРС та їх інтересів.
Висновки.
1. Вибір стратегії розвитку регіону - складний багатоступеневий процес, де можуть бути задіяні декілька СПР, які мають різні погляди і інтереси.
2. Найпростішою моделлю прийняття рішень є одноосібна модель. Незважаючи на одно осібність, у приймаючого рішення суб’єкта виникають складності, пов’язані з усуненням невизначеності щодо більшості параметрів і критеріїв оптимальності майбутньої стратегії.
3. Позбувшись невизначеності, отримуємо детерміновану модель D( f, A, I) = Arg max f (у), де I - інформація, використовувана при усуненні
у^Л
невизначеності.
4. Багаторівнева модель прийняття рішення щодо стратегії розвитку регіону з урахуванням інтересів більшості СПР, а також критерії оптимальності цієї стратегії потребують подальшого вивчення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бурков, В.Н. Теория активных систем: состояние и перспективы [Текст] / В.Н. Бурков, Д.А.
Новиков. - М.: Синтег, 1999.2. Новиков, Д.А. Курс теории активных систем [Текст] / Д.А.Новиков, С.Н. Петраков. - М.: Синтег, 1999.
3. Месарович, М. Теория иерархических многоуровневых систем [Текст] / М. Месарович, Д. Мако, И. Такахара. - М.: Мир, 1973.
4. Губко, М.В. Механизмы управления организационными системами с коалиционным взаимодействием участников [Текст] / М.В. Губко. - М.: ИПУ РАН, 2003.
5. Караваев, А.П. Модели и методы управления составом активных систем [Текст] /А.П. Караваев. - М.: ИПУ РАН, 2003.
6. Новиков Д.А. Механизмы функционирования многоуровневых организационных систем [Текст] /Д.А. Новиков. - М.: Фонд «Проблемы управления», 1999.
7. Подиновский, В.В. Парето-оптимальные решения многокритериальных задач [Текст] / В.В. Подиновский, В.Д. Ногин.- М.: Наука, 1982.
8. Гермейер, Ю.Б. Побочные платежи в играх с фиксированной последовательностью ходов [Текст] / Ю.Б. Гермейер, Ф.И. Ерешко // ЖВМ и МФ. 1974. -№ 14. -С. 1437 - 1450.
9. Новиков, Д.А. Механизмы стимулирования в многоэлементных организационных системах [Текст] / Д.А. Новиков, А.В. Цветков. -М.: Апостроф, 2000.
10. Новиков, Д.А. Активный прогноз [Текст] / Д.А. Новиков, А.Г. Чхартишвили. - М.: ИПУ РАН, 2002.
11. Гермейер, Ю.Б. Игры с неиротивоиоложными интересами [Текст] / Ю.Б. Гермейер. - М.: Наука, 1976.
12. Губко, М.В. Теория игр в управлении организационными системами [Текст] / М.В. Губко, Д.А. Новиков. - М.: Синтег, 2002.
13. Новиков, Д.А. Механизмы функционирования организационных систем с распределенным контролем [Текст] / Д.А. Новиков, А.В. Цветков. - М.: ИПУ РАН, 2001
УДК 338.45: 629.73:002 (477)(045)