МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ТА ФІНАНСИ

Mic Призм: Сесілі, у мою відсутність ви приготуєте політичну економіку. Главу про падіння рулії можете випу­стити. Це надто злободенно. Навіть фінансові проблеми мають драматич­ний резонанс.

Оскар Уайльд і "Як важливо бути серйозним”

У цій главі розглядатимуться грошові механізми, пов’язані з міжнародною торгівлею.

Міжнародні торгівля має велике значення: завдяки зовнішній торгівлі наш графік споживчих альтернатив забезпе­чує нам більше різних товарів, ніж це може зробити графік внутрішніх виробничих альтернатив. Приклад: малайці поста­чають нам каучук, ми надсилаємо англійцям пшеницю, англійці надсилають малайцям бавовняні сорочки. Кожна сто­рона у кінцевому підсумку споживає більше, ніж вона могла би виробити сама. У цьому і полягає сенс зовнішньої торгівлі.

Валютні курси

Розглянемо, як відбувається торгівля. Якщо я купую клено­вий цукор з Вермонта або чавун з Піттсбурга, то я збираюся розплатитися за них доларами. Фермери та виробники сталі, у яких я купую товари, теж розраховують на те, що їм будуть платити у доларах, оскільки свої витрати виробництва та осо­бисті витрати вони покривають доларами. Комерційні операції всередині однієї країни не натраплятимуть на труднощі. Але як­що мені заманеться купити англійський гоночний автомобіль, то я повинен платити не у доларах, а у фунтах стерлінгів. Так само, якщо англієць схоче придбати наш товар, він мусить спла­тити американському виробникові долари.

Більшість американців жодного разу не бачили англійської банкноти в 1 ф. ст. Вони, безперечно, погодилися б прийняти у сплату фунти стерлінгів лише у тому випадку, якщо були б упевнені, що зможуть обернути їх на долари, які можна або вит­ратити, або заощадити^

Тому експорт і імпорт товарів між країнами, що мають різні грошові одиниці, спричинює виникнення нового економічного фактора — валютного курсу, який відбиває ціну іноземної гро­шової одиниці в одиницях наших грошей.

Якщо валютні курси відомі, то американець зможе купити англійський автомобіль. Припустимо, що його ціна дорівнює 1 тис ф. ст. З’ясовуємо курс англійського фунта стерлінгів з га­зет. Якщо він дорівнює 2,8 дол. за 1 Λ. ст., то він піде до банку або поштового відділення, маючи 2800 дол., і перекаже цю суму англійському експортерові автомобілів, звичайно, у фунтах стерлінгів.

Як визначається валютний курс? Міжнародна торгівля нага­дує вулицю з двостороннім рухом. Коли ми імпортуємо товари, ми пропонуємо долари в обмін на фунти стерлінгів; коли ми екс­портуємо, англійці пропонують фунти стерлінгів в обмін на до­лари. Це взаємодія імпортного попиту та експортної пропозиції, яка визначає рівень рівноваги міжнародної торгівлі та валютних курсів.

Існують дві найпоширеніші системи визначення курсу іноземної валюти: 1) система курсів, що вільно коливаються; 2) система твердих курсів, що базується на прихильності уряду до золотого стандарту або на будь-якій іншій чітко сформульо­ваній урядовій програмі.

Міжнародна торгівля і теорія порівняної переваги

Ми вже зазначали, що спеціалізація підвищує продук­тивність праці та рівень життя.

Чому 100 років тому СІЛА спеціалізувалися на виробництві сільськогосподарських продуктів і обмінювали їх на промислові вироби Європи? Чому зараз США спроможні експортувати складні товари масового виробництва у найвіддаленіші кутки світу? Чому сільське господарство Австралії так сильно відрізня­ється від сільського господарства Австрії або Бельгії? Чого кош­тувала би країні повна самозабезпеченість у наш час? Як усі країни здобувають зиск з торгівлі?

Ключ до правильних відповідей на всі ці питання дає теорія порівняної переваги, або порівняних витрат, виробництва. Ця теорія, викладена понад сто років тому Давидом Рікардо, Джо-

1 Існує також курс фунта стерлінгів, виражений у французьких франках, і курс франка у стерлінгах.

За її допомогою можна викрити помилки політичної пропа­ганди, яка захищає протекціоністські тарифи, спрямовані на об­меження імпорту. Разом з цим вона дає змогу виявити істину під час суперечок, у ході яких висуваються вимоги про прийнят­тя захисних заходів.

Відмінності умов районів або країн

Уявімо два континенти або дві країни, які мають певну кількість природних багатств, товарів виробничого призначен­ня, робочої сили, технічних знань і навичок.

Першою ланкою в ланцюгу аргументів, на яких базується теорія порівняних витрат, є відмінності умов різних країн. Ви­робничі можливості різних країн сильно різняться. Люди у будь- яких країнах можуть намагатися налагодити виробництво певної кількості всіх видів товарів. Проте цього вони можуть зовсім не досягти, або досягти лише за умови величезних витрат виробництва. За допомогою теплиць і спеціальних методів ви- гонкй рослин, можливо, пощастило би у Шотландії вирощувати виноград, але його вартість була би надмірною, а вино з нього навряд чи було би придатне для вживання.

Якщо навіть дві країни можуть виробляти одні і такі самі то­вари, то кожна виявить, що їй вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві певних товарів і продавати їх в обмін на інші.

Це уявляється безперечним і загальновідомим, коли ми розг­лядаємо торгівлю, припустимо, між помірними зонами північної півкулі та тропіками на півдні. Але не викликає жодних сумнівів, що райони, розташовані поблизу екватора, більше пристосовані для вирощування бананів, а північні райони — для виробництва пшениці. Легко переконатися, що у цьому випадку спеціалізація та торгівля збільшують обсяг світового виробницт­ва й одного, й іншого товару, а також можливості кожної країни споживати обидва товари.

Міжнародна торгівля взаємовигідна навіть у тому випадку, коли одна з двох країн може виробляти всі види товарів дешев­ше (у перерахунку на робочий час або всі ресурси) від іншої. Од­на країна може мати абсолютно більш ефективне виробництво всіх товарів, ніж інша; ця інша країна перебуває в абсолютно несприятливому становищі у виробництві всіх товарів. Проте доти, поки між обома країнами існує відмінність у відносній ефективності виробництва різних товарів, завжди можна пере­конатися, що навіть бідна країна має порівняну перевагу щодо тих товарів, у виробництві яких вона досягла найвищої ефек­тивності. Ця ж бідна країна перебуватиме у порівняно неспри­ятливому становищі щодо таких товарів, у виробництві яких її ефективність.нижча від середньої. Так само багата і високопро­дуктивна країна виявить, що їй слід спеціалізуватися у тих га­лузях виробництва, де вона має порівняну перевагу, та імпортувати ті товари, при виробництві яких вона опиниться у порівняно несприятливому становищі.

Так, торгівля продовольством і готовим одягом між Амери­кою та Європою взаємовигідна навіть v тому випадку, якби Америка була спроможна виробляти обидва ці товари більш ефективно (у перерахунку на всі економічні ресурси). Крім то­го, нам особливо вигідна торгівля між Америкою й Азією, навіть попри те, що реальна заробітна плата індійського робітника ста­новить лише незначну частку реальної заробітної плати амери­канського робітника.

Проілюструємо ці основні принципи міжнародної торгівлі на спрощеному прикладі. Уявімо Європу та Америку 100 років то­му і зосередимо увагу лише на двох товарах — продовольстві та одязі. В Америці того часу було багато вільних земель і природ­них ресурсів при браку робочої сили та капіталу. У Європі, на­впаки, були велика кількість капіталу та люди, а земельної площі бракувало.

Цей контраст можна простежити на прикладі інтенсивного рільництва у Бельгії. Для отримання найбільшого врожаю неве­ликі ділянки землі там слід ретельно обробляти великій кількості людей, застосовуючи багато добрив.

Але припустимо, що Сполучені Штати, щоб зберегти у себе брак робочої сили та високий рівень заробітної плати, вирішать не допускати в’їзду до країни іммігрантів з-за кордону. Чи по­винні США, дотримуючись тієї ж егоїстичної позиції, ввести у себе ще протекціоністський тариф, який перешкоджатиме імпорту товарів з інших країн? Це * питання має велике соціальне значення. Щоб відповісти на нього, слід більш або менш точно визначити, яку кількість продовольства та пред­метів одягу буде вироблено і споживано у кожній країні, по-пер­ше, за умов, коли міжнародна торгівля не здійснюється, і, по-друге, за умов вільного розвитку торгівлі відповідно до зако­ну порівняної переваги.

Закон порівняної переваги

Давид Рікардо, біржовий маклер, який власними силами склав мільйонний статок, спеціаліст у галузі теорії земельної ренти та грошей, довів у 18Г7 р., що міжнародна спеціалізація вигідна для нації. Це була теорія порівняної переваги, яка отри­мала широке визнання.

Рікардо взяв лише дві країни для прикладу, назвемо їх Аме­рикою та Європою. Для спрощення він розглядав лише два това­ри, назвемо їх продовольством і одягом. Всі витрати виробництва він вимірював робочим часом. Ми зробимо так са­мо. Кожна людина погодиться з тим, що торгівля між Америкою та Європою, показана у першому випадку, повинна бути взаємовигідною. Для виробництва одиниці продовольства в Америці потрібно менше робочих днів, ніж в Європі, а для ви­робництва одиниці одягу в Європі витрачається менше робочих днів, ніж в Америці.

Рікардо показав, що навіть якщо би робоча сила в Америці була більш продуктивною, ніж в Європі, в обох галузях (вироб­ництві продовольства і готового одягу), то і за цих умов торгівля була би взаємовигідною.

ШЛЯХИ ТА ПРАКТИКА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Україна не має власної теорії і практики ринкових відносин. Вони лише починають формуватись з урахуванням досягнень американських, японських та європейських економістів.

Згадаємо, що сучасна ринкова система Японії сформувалася за умов післявоєнного розладу і потрясінь перших років після війни.

Лідери бізнесу зупинилися перед гострою проблемою бороть­би за відновлення своїх корпорацій. За умов хаосу завдання відновлення японської індустрії лягло на плечі молодих еко­номістів і нової державної адміністрації. Дещо подібна картина спостерігається у відновленій Українській державі.

Японські економісти досягли своєї мсти, застосувавши тра­диційні методи управління і господарювання. Пізніше за допо­могою засвоєних ними теорій і методів американської ринкової економіки була створена національна японська економічна сис­тема.

Слід зазначити, що безпосереднє використання американсь­кої теорії і практики господарювання для Японії було непридат­ним. Японська економічна система містить багато концепцій, які відсутні в американських моделях господарювання: це сис­тема наймання на роботу "на все життя" і процес прийняття ко­лективних рішень, система якості, впровадження винаходів і робототехніки, ротації робітників, наладки обладнання, ліцен­зійна система, відсутність складів на підприємствах, організація доставки комплектуючих виробів "через дорогу”, на відстані 10- 15 км.

Всі ці принципи можуть бути використані в економічних концепціях науковців України. Стрижнем нової ринкової кон­цепції є визнання соціальної відповідальності, яка лежить на економістах. Кожна фірма, мале підприємство, кооператив, не­залежно від розмірів та чисельності працюючих, повинні мати_ч певні економічні цілі, завдання.

Ринкова економіка грунтується на замовленнях споживачів та на щоденному плануванні прибутку. Планування прибутку є ефективним методом управління внутрішніми заводськими ринковими відносинами, шо спираються на контроль. Кожний підрозділ виробництва повинен узгоджувати свої дії з загальним планом фірми стосовно прибутків.

Принципи групового управління і процес колективного прийняття рішень не суперечать планам отримання прибутків

філіями фірм. Планування прибутків дає змогу позбутися шкідливих звичок егоїзму окремих підприємців, які хочуть до­сягти грошового капіталу неекономічними методами.

У розвинутих країнах досягнуто кращих світових еко­номічних показників завдяки постійним технологічним змінам, впровадженню нових винаходів, захищених патентами, обміну ліцензіями і ноу-хау. Технологічна революція передбачає комп’ютеризацію, робототехніку, застосування лазерного об­ладнання, вакуумних технологій, які вже знайшли визнання у харчовій, переробній, легкій промисловості та космічній техніці.

Економічні показники формуються не шляхом мускульної енергії, а у результаті постійної "битви технологій". Перемагає не лише гігантська корпорація, де працюють 500 тис. робітників та інженерів, а й кооператив, в якому працюють 8 винахідників. Таємниця тут лежить на поверхні. Ключ до економічної таємниці міститься у патентах на винаходи і ноу-хау та купле­них ліцензіях. Мініатюрному підприємству нічого не загрожує, якщо його продукція та технологія захищені патентом. Він поза конкуренцією.

Виробництву завдають шкоди за умов замовлень і ринкових відносин непотрібні запаси матеріалів, сировини, надлишок ро­бочої сили, зайва потужність двигунів, силових агрегатів. Все цс гроші, які постійно повинні рухатись і приносити прибуток. Ви­робники, постачальники, споживачі продукції і послуг постійно пристосовуються до ринкових змін через гроші, кредити, про­центи. бартер.

На Україні традиційно добре розвинуте машинобудування. Відповідно була закладена українська школа технології маши­нобудування. Наприклад, у Львівському політехнічному інституті напрям цієї школи заснував професор, винахідник *Маркіян Мсдвідь. Тут започатковане багатоверстатне обслуго­вування.

Західну Європу та Японію друга світова війна відкинула на­зад на декілька десятків років. Тм довелося відтворювати своє господарство не при недостатності трудових ресурсів, як у Спо­лучених Штатах або Великобританії, а при їх надлишку. Про­мисловість західноєвропейських країн, Японії, а тепер України в основному орієнтувалась на капітале- і мсталозаощаджуючі нововведення (винаходи технологічного характеру, ліцензії і ноу-хау), а також на виробництво здешевлених модифікацій тих новинок, які імпортувалися з інших країн.

У Західній Європі високоякісна продукція виготовлялась не­великими серіями. Американці охоче передавали в Європу та Японію нову техніку, запатентовану технологію, науково- технічні і економічні знання і свій досвід ринкової економіки. Виник великий попит на американські ліцензії і ноу-хау. Кор­порації Сполучених Штатів легко і охоче позбувались своїх де­що застарілих технологій, машин, верстатів, переходили на нові технологічні криві, опановували нові винаходи і ноу-хау.

Це привело до створення і наповнення ринку збуту новими товарами і послугами. Частка останніх досягла 40%. Розширив­ся експорт американських і канадських товарів і наукомістких технологій. Це принесло американським та канадським корпо­раціям значні прибутки. Американські винахідники активно по­чали патентувати свої розробки в Європі, Азії та Австралії.

Такий шлях розвитку ринкової економіки проходить і неза­лежна Україна. Цс може значно змінити економічну ситуацію в Європі. Досвід у цьому вже є.

У середині 60-х років різко почала змінюватися ситуація в економічному житті світу. Відбудувавши свою економіку за 15 років, Західна Європа та Японія приступили до створення влас­ної розгалуженої бази науково-дослідної і дослідно-конструк­торської роботи, поступово наздоганяючи американських винахідників та вчених у багатьох галузях науки і техніки. Ут­ворилась європейська економічна система (ЄЕС), скоротилися відмінності у цінах. Водночас Сполучені Штати та Канада поча­ли поступово залежати від закордонної сировини та енерго­носіїв. Американські винаходи та ноу-хау, які сприяли зростанню продуктивності праці, почали поступатися місцем японським та західноєвропейським розробкам.

Українська технологія, патенти та ноу-хау можуть найближ­чими десятками років значно потіснити досягнення інших країн. Тепер Україна відчуває труднощі з енергоносіями, що ба­зуються на природному газі і нафті. Космічні дослідження пока­зують, що на території України розташовані значні запаси найти та газу, які перебувають на нстехнологічній глибині, тобто за сучасною технологією цс пальне важко підняти на по­верхню.

Передача технологій є і буде у найближчі 10-20 років однією зі складових переміщення капіталу на Україну і розвитку її ринкової економіки.

Україна вступає у ринкові відносини у той час, коли кожну хвилину у світі реєструють нові винаходи та ноу-хау, безперер­вно виконуються наукові дослідження, відбувається заміна об­ладнання, на ринок виштовхується велика кількість конкурент- носпроможних товарів, у виробництво вступають нові носі? енергії, раніше невідомі товари. Нерідко прийняття урядового політичного рішення або значні зміни в економіці держави, ок­ремих територій спираються на технологічні і наукові розробки. Це стосується насамперед відкриття в інших країнах закордон­них філій та дочірніх корпорацій міжнародних компаній. Ви­нахід та нова технологія — прямий шлях проникнення до будь-якої економіки і впливу на уряд іншої країни. Прибутки від ліцензійної діяльності та науки значно швидше зростають, ніж від реалізації промислових товарів та послуг.

Україна має вигідне розташування в Європі, розвинуті шля­хи сполучення, вихід до морських портів, родючі землі, достат­ню кількість інженерів та вчених-винахідників, які мають значний науковий потенціал, що може прискорити техно­логічне переозброєння промисловості і сільського господарства. Достатня кількість дешевої і кваліфікованої робочої сили дає змогу створити навіть нові галузі господарства, такі як медична промисловість та фармакологія, виробництво мінеральних на­поїв, які можна експортувати в різні країни світу, виробництво електронних приладів, електронного і лазерного обладнання, машин для біотехнологій.

Розрахунки ппоказують, що сільське господарство України може протягом року годувати 120 млн. населення високо­якісними продуктами харчування за умов вкладення протягом 4 років не менше 24,0% бюджетних надходжень та збереження зібраного врожаю.

За останні роки загальні надходження американських корпо­рацій від реалізації ліцензій зросли у 10 разів і досягли понад 8 млрд. дол. Така практика передачі значної частини своїх техно­логій в інші країни створює ринкові економічні умови для своїх філій і дочірніх компаній, щоб не допустили впливу на них кон­куренції аоо зовсім її уникнути. Президент України, Уряд по­винні закладати економічний фундамент для проникнення наших підприємців і філій заводів в інші країни. Україна також спроможна вже сьогодні продавати окремі відпрацьовані свої технології в інші країни.

Прихильники необмеженого обміну технологіями на основі винаходів і ноу-хау стверджують, що якщо несвоєчасно позбу­тися діючих виробничих технологій, то можна бути відкинути­ми назад на десятки років і стати тривалими економічними боржниками передових, навіть невеликих за територією країн. Так, Україна, Білорусь, Грузія, Вірменія зможуть тоді провести вирівнювання технологічного потенціалу щодо Західної Європи, коли ліквідують хоч би на 60% командно-адміністра­тивну систему, що сприятиме різкому збільшенню інвестицій у технології за рахунок коштів населення та закордонних парт­нерів. Поль Самуельсон вважав, що збільшення інвестицій при­веде до зростання національного доходу.

Досвід багатьох країн свідчить, що це єдиний шлях переходу до ринкової економіки. Починаючи з 1950 р. японські корпо­рації уклали з іноземними фірмами близько 35 тис. довготрива­лих угод про закупівлю ліцензій, загальна сума платежів за ці товари перевищувала 11 млрд. дол. На Сполучені Штати у 1980 р. припадало 54% угод про закупівлю ліцензій, укладених Японією. Уряд Японії надавав суттєву фінансову підтримку фірмам, які закуповували передову технологію і почали виго­товляти наукомістку продукцію. Він мав права забороняти за­купівлю ліцензії вартістю понад 50 тис. дол., якщо така техно­логія не приноси,.; Японії значних вигод. Закуплені в інших країнах ліцензії вдосконавлювалися в японських лабораторіях на стадії комерційного використання. В економічній програмі України цей досвід міг би знайти чільне місце.

Сполучені Штати домінують на світовому ринку не лише у гал\ зі ліцензій і ноу-хау, нових товарів, айв наданні ділових послуг. У 1984 р. продаж послуг дорівнював 125 млрд. дол. Те­пер цей обсяг зріс на 40%. За даними Міжнарс дного валютного фонду реальний обсяг експорту послуг досягає чверті вартості сумарного товарного експорту у світі. ’

Українська ринкова економіка має величезний резерв у цьо­му напрямі господарювання.

Економіка України повільно посувається до ринкових відносин через відставання технології, відсутність деяких галу­зей, зруйноване сільське господарство, надмірну кількість міністерств, чиновників, недосконалу податкову систему.

Перехід до ринкових відносин в економіці зумовлює не­обхідність структурної її перебудови, подолання таких основних недоліків існуючої структури:

— орієнтації на випуск проміжного продукту для інших дер­жав і залежності випуску кінцевого продукту від постачання значної частки компонуючих із-за кордону, насамперед з Росії. Це викликає великі транспортні витрати, залежність постачан­ня від економічних і політичних умов, які диктують сусідні дер­жави;

— високої матеріале- і енергомісткості виробництва, орієнтованого на використання дешевих (у минулому) ресурсів;

— випуску застарілої, неконкурентоспроможної (навіть у де­ржавах Східної Європи) продукції;

— переважаючого випуску засобів виробництва порівняно з випуском товарів народного споживання;

— надмірної орієнтації підприємств на випуск військової продукції.

Докорінна зміна структури економіки забезпечить ефек­тивність виробництва, його життєздатність за умов жорсткої конкурентної боротьби, властивої для ринкових відносин.

На нашу думку, структурна перебудова повинна бути націлена на:

— перепрофілювання підприємств, які в основному працю­ють на сировині і компонуючих, що ввозяться із-за кордону і поставки яких є ненадійними та економічно невиправданими;

— конверсію підприємств військово-промислового комплек­су. Вона повинна здійснюватися з урахуванням потреб оборони держави та експорту озброєнь. Високий технічний рівень дає змогу їм зосередитись відповідно до існуючої спеціалізації на та­ких сферах, як авіатехніка, обчислювальна та електронна техніка, засоби зв’язку та ін.

— збільшення випуску товарів народного споживання за ра­хунок відповідного скорочення виробництва засобів виробницт­ва, які не знаходять покупця за сучасних умов.

Незважаючи на важливість структурної перебудови, розра­ховувати підприємствам на централізовані капіталовкладення нереально. Лише внутрішні резерви, самостійні пошуки коштів, у тому числі і за кордоном, можуть бути джерелом пере- профілювання підприємств. Певну допомогу вони повинні одер­жати від науковців. Передусім це стосується методичних рекомендацій щодо оцінки результатів діяльності підприємств і їх перспектив за умов ринкової економіки, маркетінгу.

Докорінної перебудови потребує інформаційне забезпечення підприємств даними про діяльність можливих партнерів як на території України, так і за її межами. Доцільним буде створення координаційних центрів у Львові та Києві, які подавали би об­грунтовані рекомендації з доцільності перепрофілювання підприємств України, встановлення нових зв’язків, партнерів, з координації їх зусиль на випуск конкурентоспроможної про­дукції.

• Рішучі дії у цьому напрямі допоможуть швидше ввійти у ринкову економіку, пом’якшать очікувані негативні соціальні наслідки (банкрутство, безробіття тощо).