Проблема знання та мови в філософії ХХ ст.

Мова – є однією з найбільш адекватних форм опредметненя, яка завдяки цьому виступає спосом організації та виразу думки

Марк: мова – перетворює ідеальність у дійсність

Мова – це спосіб вияву ідеального змісту свідомості.

Мова – система знаків, що служать способом люд. мислення, спілкування, закріплення та передачі будь-якої інф-ї та культурного досвіду. Вона матереалізує свідомість, це ті смисли та значення, що виражаються в мові. Мова 20 ст. – це феномен. Попер: мову виділяє як 3 світ, як специфічне буття, яке стверджує свої закони на межі практичної діяльності та свідомості. Завдяки мові відбувається прилучення до закономірностей практичного буття людини. Мова одночасно поєднує діяльність з людиною та закріплює цю систему. Кожна мова має свою логіку, свій смисл (структуралізм: виділяє мову та мовлення). Мова – це складна система, що включає природну та штучну мову до мови науки, мистецтва, вербальна та невербальна мова.

Функції мови:

· Позначає предмет, явище чи дію, виділяючи їх з тотальності сущого.

· Є засобом мислення івираженню предметного змісту знань

· Засіб об’єктивації ідеальної сутності свідомості

· Засіб спілкування

· Засіб накопичення, передачі соціокультурного досвіду людства

· Як засіб маніпуляції (правління) поведінкою людей (словом можна “вбити”)