Пошуки шляхів у повоєнному світі.
Істотної трансформації зазнають концепції демократії у повоєнній Європі. Так, видатний французький інтелектуал А.Камю твердить, що демократія - це не влада більшості, а насамперед захист меншості.
Лідери соціал-демократії висувають концепцію культурної демократії. Стверджується, що в сучасному суспільстві неможливо ігнорувати позицію будь-якої соціальної групи, якою б нечисельною вона не була. Відтак шляхом поширення демократії стає не завоювання більшої частини електорату, а встановлення діалогу з представниками інших груп, бажання та досягнення консенсусу в діалозі. Зміни відбуваються і в ідеологічній сфері. Стає зрозумілим, що жодна з дотеперішніх класичних ідеологій (фашизм, консерватизм, лібералізм, соціал-демократія, комунізм) самотужки не здатна запропонувати ефективну концепцію вирішення гострих проблем, оскільки усі вони орієнтовані на окремі прошарки населення. З 1950-х рр. в різних країнах поширюється концепція народної партії, яка передбачає спробу партій віддзеркалити в своїй діяльності інтереси якомога більшої частини населення. Ці партії актуалізують проблеми, спільні для багатьох - проблеми війни й миру, збереження навколишнього середовища, досягнення статевої рівності тощо. Пріоритет в розробці концепції народної партії належав провідним партіям повоєнної ФРН. Так, Соціал-демократична партія Німеччини записала у Бад- Годесберзькій програмі, що вона вітає прихід до своїх лав кожного громадянина, незалежно від того, звідки він прийшов - від “Капіталу” Маркса, Нагорної проповіді Христа чи то морального імперативу Канта.З’являються й нові ідеології, які акцентують на спільному вирішенні завдань, які стоять перед суспільством. Це, зокрема, ідеологія комунітаризму. Одним з теоретиків цього напряму був А.Етціоні. Згідно з ним, комунітаризм - це теорія про те, що сучасна демократія не вимагає уніфікації і стандартизації життєвих цінностей. В рамках “великого суспільства” можуть і повинні існувати децентралізовані спільноти вільних громадян, які дотримуються законів суспільства, але живуть на основі своїх життєвих принципів. Такими децентралізованими спільнотами можуть бути, наприклад, рухи за громадянські ініціативи, організації взаємодопомоги, альтернативні релігійні громади”.