27. Аграрна політика і аграрна реформа України. Співвідношення замельної і аграрної реформи. Основні етапи аграрної реформи в Україні.
В умовах переходу до ринкової економіки в Україні виникла нагальна потреба розробки і здійснення великої сукупності правових, організаційних, економічних, наукових, соціальних та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки, який би повністю відповідав потребам країни, забезпечував її продовольчу безпеку. Вирішення цих питань неможливе без обгрунтованої і виваженої аграрної політики.
Стратегічна мета такої політики полягає у формуванні реального власника і господаря землі, соціально-економічній розбудові села, проведенні аграрної і земельної реформ. Аграрні перетворення стали, таким чином, реальною необхідністю. Ці перетворення потребують відповідного правового забезпечення, нормативного регулювання у сфері суспільних відносин, пов'язаних з виробництвом, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції. Здійснення аграрної політики, а також аграрної і земельної реформ в Україні є необхідним і важливим фактором в установленні економічного порядку в суспільстві. Це викликає потребу перегляду і удосконалення права і законодавства України в цілому і аграрного зокрема. Аграрна реформа в Україні є різновидом реформування економічних, соціальних та інших правовідносинВона передбачає перерозділ земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність і в користування юридичним особам з метою створення умов для рівноправного роз-витку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель. В цьому плані аграрна реформа розглядається як складова частина економічної реформи у зв'язку з переходом економіки України до ринкових відносин.
В умовах реформування економічних відносин в АПК, переходу до ринкових відносин земельна реформа у сільському господарстві повинна розвиватись у таких напрямках:
— перебудова земельних відносин на основі формування приватної власності на землю і різноманітності форм власності на землю:
— формування ринку землі;
— можливість реально здійснювати різноманітні правочини з земле.