БІОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ СТАТЕВИХ ТА ГОНАДОТРОПНИХ ГОРМОНІВ

Естрогенні гормони

Естрогени продукуються клітинами внутрішньої оболонки фолікула, а також незначна кількість — корою надниркових залоз. Основними естро­генними гормонами є естрадіол, естрон та естріол, найбільш активним з них є естрадіол.

Основна кількість естрогенів міститься у плазмі крові (70%). З крові естрогени надходять у печінку, звідти — у кишечник. У печінці естрогенні гормони інактивуються і виводяться через нирки із сечею.

Органами-мішенями для цієї групи гормонів є матка (ендометрій та міометрій), піхва, молочні залози.

Основні біологічні ефекти естрогенних гормонів:

• у процесі статевого дозрівання викликають ріст та розвиток матки і молочних залоз;

• стимулюють гіпертрофію та гіперплазію міометрія під час вагітності;

• викликають фазу проліферації ендометрія;

• регулюють матково-плацентарний кровообіг, посилюють кровонапов- нення матки;

• сприяють дозріванню та диференціації епітеліальних клітин вагіналь- ної слизової;

• сенсибілізують міометрій до скорочувальних препаратів, чим сприя­ють підвищенню тонусу, збудливості та скоротливості матки;

• викликають посилення перистальтики маткових труб у момент овуляції, що сприяє прискоренню міграції сперматозоонів;

• під впливом естрогенів цервікальний епітелій посилено продукує слиз, слизова пробка стає проникною для сперматозоонів;

• затримують в організмі азот, натрій, рідину, в кістках — кальцій та фосфор;

• знижують кількість холестерину в крові;

• фізіологічна кількість естрогенів стимулює ретикулоендотеліальну си­стему, посилюючи вироблення антитіл, активність фагоцитів, тим са­мим підвищуючи стійкість організму до інфекції.

Отож, загалом ефекти естрогенних гормонів спрямовані на те, щоб сприяти зачаттю, вчасному початку та нормальному перебігові пологів. За­гальний вплив естрогенів на організм, зокрема на мінеральний обмін, доз­воляє пояснити той факт, чому в жінок у менопаузі підвищується ламкість кісток (унаслідок дефіциту естрогенів кістки втрачають кальцій та фосфор), чому в жінок репродуктивного періоду серцево-судинні захворювання, спри­чинені надміром холестерину, трапляються рідше, ніж у чоловіків, а у ме­нопаузі та старечому періоді ця різниця зникає.

Естрогени діють на організм залежно від дози: малі та середні дози мають стимулювальний вплив на яєчники, вони викликають розвиток яєч­ника та дозрівання фолікулів; великі дози — гальмують овуляцію; дуже великі — призводять до атрофічних процесів у яєчниках.

Гестагенні гормони

Гестагени (прогестерон, оксипрогестерон, прегненол) секретуються лютеїновими клітинами жовтого тіла, а також лютеїнізуючими клітинами зернистого шару та оболонок фолікулів. Окрім того, синтез гестагенів відбу­вається у корі надниркових залоз. Основним гестагенним гормоном є про­гестерон, який спричиняє ряд важливих біологічних ефектів:

• сприяє виникненню фази секреції в ендометрії та утворенню дециду- альної оболонки під час вагітності;

• припиняє проліферацію ендометрія;

• зменшує збудливість та скоротливу активність матки шляхом знижен­ня чутливості міометрія до скорочувальних речовин;

• підтримує тонус істміко-цервікального відділу матки;

• стимулює гіпертрофію м’язових волокон під час вагітності;

• готує молочні залози до секреції молока;

• зменшує продукцію цервікального слизу, робить його непрохідним для сперматозоонів;

• знижує скоротливу активність маткових труб;

• затримує в організмі воду і солі;

• посилює виділення шлункового соку, гальмує виділення жовчі;

• діючи на гіпоталамус, викликає легкий гіпертермічний ефект;

• значні дози прогестерону блокують виділення гіпофізом фолікулости- мулюючого та лютеїнізуючого гормонів, тому під час вагітності припи­няється дозрівання фолікулів.

Прогестерон називають іще гормоном-протектором вагітності, оскіль­ки його дія на організм жінки спрямована насамперед на забезпечення спри­ятливих умов для запліднення, імплантації та розвитку плідного яйця.

Андрогени

Утворюються в корі надниркових залоз та у незначній кількості — в яєчниках.

Основні біологічні ефекти:

• стимулюють ріст клітора та великих статевих губ;

• пригнічують утворення молока у матерів-годувальниць;

• значна кількість андрогенів викликає ріст волосся за чоловічим типом, появу «acne vulgaris», посилення статевого потягу;

• посилюють синтез білка, мають анаболічний ефект;

• прискорюють ріст кісток;

• стимулюють кровотворення;

• викликають спазм капілярів міометрія (на цьому базується застосування андрогенів для лікування маткових кровотеч при фіброміомі матки);

• малі дози андрогенів посилюють вплив естрогенних гормонів на мат­ку, великі, навпаки, блокують дію естрогенів.

Гормони гіпофіза

Гормони передньої частки гіпофіза. Передня частка гіпофіза проду­кує 7 гормонів, з яких 3 є гонадотропними: фолітропін (фолікулостимулю- ючий гормон (ФСГ)), лютропін (лютеїнізуючий гормон (JIΓ)), пролактин (лактотропний гормон (ПРЛ)).

Фолітропін, лютропін та пролактин називають гонадотропними гормонами, оскільки вони регулюють функцію статевих залоз.

Дія на організм. Органом-мішенню для гонадотропних гормонів є яєчник.

Фолітропін викликає проліферацію клітин зернистого шару та секре­цію фолікулярної рідини.

Лютропін викликає овуляцію та перетворення фолікула у жовте тіло.

Обидва ці гормони є синергістами, секретуються впродовж майже усьо­го менструального циклу (у різній кількості) і спільно викликають прита­манні їм біологічні ефекти.

Пролактин підтримує функцію жовтого тіла, прискорює ріст та роз­виток молочних залоз, після пологів впливає на секрецію молока.

Задня частка гіпофіза не продукує гормонів.

Окситоцин викликає скорочення матки, посилює перистальтику ки­шечника, має стимулюючий вплив на лактацію.

Вазопресин має виражений антидіуретичний ефект, сприяє підвищенню артеріального тиску. Обидва гормони підвищують концентрацію глюкози у крові.

Гіпоталамус

Гіпоталамус являє собою скупчення ядер нервових клітин, що вироб­ляють специфічні нейросекрети, які переносяться у передню частку гіпо­фіза. Нейрогормони гіпоталамуса, що стимулюють виділення гормонів гіпо­фіза, називають ліберинами, а ті, що гальмують виділення гормонів, — статинами.

Фоліберин стимулює продукцію фолікулостимулюючого гормону пе­редньої частки гіпофіза, люліберин — продукцію лютеїнізуючого гормо-

ну; пролактоліберин — продукцію пролактину. Відповідні статини змен­шують кількість гормонів гіпофіза, регулюючи у такий спосіб менструаль­ний цикл за принципом зворотного зв’язку.

Шишкоподібне тіло

Шишкоподібне тіло (епіфіз) — непарна залоза, розміщена у середньо­му мозку над мозочком. У клітинах епіфіза утворюється мелатонін, а також серотонін, норадреналін та деякі інші біологічно активні речовини.

Мелатонін обмежує продукцію в гіпофізі фолі- та лютропіну.

Шишкоподібне тіло є органом, що перетворює нервові імпульси, які свідчать про рівень освітленості, у гуморальну відповідь у вигляді продукції біологічно активних речовин, формуючи біологічні ритми організму («біо­логічний годинник»).

Функція епіфіза дуже важлива у виникненні пологової діяльності: по­логи розпочинаються переважно вночі, у темну пору доби, коли продукція мелатоніну низька. Цей біологічний феномен пояснюється тим, що зніма­ється гальмівний вплив гормону епіфіза на гіпоталамус, підвищується про­дукція окситоцину, тому розпочинається пологова діяльність.

Надниркові залози

Гормони надниркових залоз продукуються корою залози (стероїдні гормони: альдостерон, глюкокортикоїди, андрогени, деяка кількість ест­рогенів) та мозковою частиною (біогенні аміни — адреналін, норадре­налін, дофамін).

Глюкокортикоїди (кортизол, кортизон, кортикостерон) підвищують вміст глюкози у крові та глікогену в печінці, створюють катаболічний ефект (гальмують синтез білка у сполучній тканині), підвищують резистентність організму до подразників, мають протизапальну та десенсибілізуючу дію.

Мінералокортикоїди (альдостерон) затримують натрій у крові та стимулюють виведення калію.

Катехоламіни (адреналін та норадреналін) викликають два типи ефектів, (!-адренергічна дія полягає у швидких ефектах — звуженні судин, скороченні матки, розслабленні гладенької мускулатури кишечника та се­чового міхура; ^-адренергічна дія забезпечує повільні ефекти: регуляція серцевої діяльності, гальмування перистальтики кишечника та шлунка, роз­ширення судин.

Простагландини

Простагландини є речовинами, близькими за своєю дією до гормонів, але, на відміну від гормонів, вони синтезуються не в ендокринних залозах, а у клітинах різних тканин організму. Простагландини є похідними ненаси- чених жирних кислот, зокрема, їх попередниками є арахідонова, лінолева та ліноленова кислоти. Залежно від структури розрізняють такі групи прос­тагландинів: А, Е, F, D. Попередник простагландинів цих груп утворюєть­ся з арахідонової кислоти під впливом фосфоліпази A₂. Простагландини синтезуються у мінімальних кількостях практично в усіх тканинах органі­зму, мають як місцевий, так і системний вплив. Для кожного простаглан­дину є свій орган-мішень. Дія простагландинів поширюється не тільки на клітини, в яких вони виробляються, але й на оточуючі клітини і на клітини, розміщені далеко від місця їх продукції.

Останнім часом значного поширення набули синтетичні аналоги прос­тагландинів, головним чином E та F, котрі у багато разів активніші від природних. Запас простагландинів в організмі відсутній, життєвий цикл їх короткий, вони швидко утворюються і швидко інактивуються, потрапляю­чи у кров. Естрогени й окситоцин посилюють дію простагландинів, проге­стерон та пролактин мають гальмівну дію.

Основні біологічні ефекти простагландинів:

• вплив на скоротливу діяльність матки;

• їх уведення викликає переривання вагітності будь-якого терміну.

• під впливом простагландинів відбувається просування яйцеклітини мат­ковою трубою;

• важлива роль простагландинів у механізмі менструальної кровотечі. Вони посилюють скорочення матки, сприяють відшаруванню слизової оболонки та вчасному припиненню кровотечі;

• порушення синтезу та інактивації простагландинів є причиною функ­ціональної альгодисменореї, бо призводить до спастичних скорочень міометрія та артеріол, що викликає біль ішемічного характеру;

• простагландини беруть участь у запальних реакціях.

Окрім зазначених ефектів, різні види простагландинів часто мають ан­тагоністичну дію.

Зокрема простагландин IlE₇:

• знижує системний артеріальний тиск;

• розширює дрібні судини, покращує мікроциркуляцію в мозку, печінці, нирках;

• знижує і приводить до норми підвищену внаслідок патологічного ста­ну агрегацію еритроцитів;

• покращує оксигенацію крові.

Простагландин ∏E_ja:

• підвищує артеріальний тиск;

• зменшує кровотік в органах;

• зменшує насичення крові киснем;

• потенціює агрегацію тромбоцитів.

Протипоказаннями до застосування простагландинів є бронхіальна астма, глаукома, тиреотоксикоз, виразковий коліт, епілепсія, важка патоло­гія печінки та нирок.

Перелік контрольних питань:

■ зовнішні статеві органи;

■ внутрішні статеві органи;

■ нормальний менструальний цикл;

■ біологічні ефекти гонадотропних гормонів;

■ анатомо-фізіологічні особливості статевих органів у різні вікові періоди.