ОПЕРАЦІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ РОДОВИХ ШЛЯХІВ

Амніотомія — штучний розтин плодового міхура. Виділяють ранню амніотомію, яка здійснюється у першому періоді пологів при розкритті шийки матки до 7 см за певними показаннями:

• плоский плодовий міхур, оскільки він не лише не виконує своєї функції гідравлічного клина, але й гальмує пологову діяльність;

• багатоводдя, тому що перерозтягнення матки призводить до слабкості пологової діяльності;

• неповне передлежання плаценти — амніотомія припиняє подальше відшарування плаценти, дозволяє голівці опуститися і притиснути пла­центу до плацентарного майданчика, тому кровотеча припиняється або зменшується;

• проведення амніотомії при збудженні пологової діяльності та родо- стимуляції підвищує її ефективність;

• захворювання серцево-судинної системи, гіпертензивний синдром при пізньому гестозі — амніотомія і вилиття навколоплодових вод зменшує об’єм матки, що є важливим для нормалізації гемодинаміки.

Вчасна амніотомія здійснюється при розкритті шийки матки на 7 см і більше, коли плодовий міхур вже виконав свої функції і подальше його збереження може призвести до ускладнень —- передчасного відшарування плаценти, слабкості пологової діяльності.

Показання до амніотомії виникають при пологах двійнятами — коли після народження першого плода не розкривається плодовий міхур другого плода. В такому випадку, вичекавши 20-30 хвилин (час, упродовж якого матка пристосовується до нових умов), необхідно його розітнути. Амніото­мія може проводитись при повному розкритті шийки матки в разі необхід­ності проведення класичного акушерського повороту.

Техніка операції Зовнішні статеві органи жінки обробляють дезінфіку- вальним розчином. Одягають стерильні рукавички. Середній та вказівний пальці правої руки вводять у піхву, знаходять отвір шийки матки, визнача­ють ступінь його розкриття, пальпують плодовий міхур. Між пальцями пра­вої руки вводять довгу голку або браншу кульових щипців і на висоті перей­ми проводять прокол плодових оболонок. Повільно випускають води, не виймаючи руки з піхви, оскільки швидке вилиття вод може призвести до випадання дрібних частин плода, пуповини, патологічного вставлення голівки.

Операції розтину промежини. Ці операції здійснюють з метою про­філактики розривів промежини та травми голівки плода, а також для скоро­чення другого періоду пологів.

Показання:

• загроза розриву промежини або ознаки розриву, що почався, оскільки краї різаної рани загоюються швидше, ніж рваної;

• при виведенні голівки в щипцях;

• гіпоксія плода, недоношеність, тазове передлежання — перінеотомія зменшує стискання голівки м’язами промежини і запобігає її травмі. Техніка операції. Зовнішні статеві органи жінки обробляють розчином

йоду. Браншу тупокінцевих ножиць поза потугою вводять між передлеглою частиною плода га стінкою піхви по лінії розрізу. Розтин проводять на висоті потуги, коли промежина максимально розтягнута і стоншена. Довжина та глибина розтину повинні бути не менше 2 см.

Епізіотомія — розріз роблять на 2-3 см вище від задньої спайки у напрямі до сідничного горба (рис. 21.4). Переваги епізіотомії — краще кровопостачання цієї ділянки сприяє швидшому загоєнню рани.

Перінеотомія — розтин, виконаний від задньої спайки у напрямі ануса (рис. 21.5). Довжина не повинна перевищувати 3-3,5 см, довший розріз може перейти у розрив промежини третього ступеня.

Рис. 21.4. Епізіотомія

Рис. 21.5. Перінеотомія

На перінеотомну чи епізіотомну рану накладають шви. Спочатку кетгу­том відновлюють цілісність м’язів тазового дна і зашивають слизову піхви, потім накладають вузлові шовкові шви на шкіру промежини.