ПІСЛЯПОЛОГОВІ НОРИЦІ

Сечостатеві та кишково-статеві нориці є надзвичайно важкими усклад­неннями пологів. їх наявність призводить до втрати працездатності, по­рушення менструальної та репродуктивної функцій жінки, вкрай несприят­ливо відображається на психоемоційному стані хворої.

Найчастіше зустрічаються міхурово-піхвові нориці, вони виникають між сечовим міхуром та піхвою, а також кишково-вагінальні нориці — між прямою кишкою та піхвою, рідше — уретровагінальні.

Розрізняють мимовільні та насильні нориці. Причиною утворення мимо­вільних післяпологових нориць є порушення кровообігу в тканинах, що стискаються між стінками таза та голівкою, у разі тривалого її стояння в одній площині. Це трапляється при вузьких тазах, розгинальних перед- лежаннях, великих плодах. Як наслідок порушення кровообігу в тканинах виникає їх некроз і відторгнення. Така нориця проявляється зазвичай на 4— 6 день після пологів.

Насильні нориці виникають при пошкодженні тканин в результаті про­ведення оперативних втручань (накладання акушерських щипців, виконання плодоруйнівних операцій). Травма м’яких тканин виникає, наприклад, вна­слідок зісковзування перфоратора з передлеглої частини при проведенні краніотомії, внаслідок защемлення тканин між голівкою і ложкою щипців тощо.

Клінічні прояви нориць типові — мимовільне виділення сечі через піхву при сечостатевій нориці та калу і газів у разі прямокишково-піхвової нориці.

За наявності мимовільної нориці ці ознаки з’являються на 6-8 день після пологів. Якщо вони з’являються у першу добу після оперативного розро­дження, то слід вважати, що виникла насильна (травматична) нориця.

Діагноз. Враховуються клінічні дані, описані вище. Слід мати на увазі, що процес утворення мимовільної нориці супроводжується субфебриліте- том, набряком тканини, в перші дні затримкою виділення сечі. Уточнюють наявність нориці при огляді дзеркалами: в ділянці отвору нориці почерво­ніння, може бути випинання тканини (слизова оболонка сечового міхура), виділення сечі з нориці.

Насильні нориці повинні бути виявлені одразу після оперативного втру­чання ретельним оглядом, а при необхідності додатковими методами: вве­денням у сечовий міхур чи пряму кишку барвника, катетеризацією (поява крові у сечі), цистоскопією.

Лікування нориць. Як вимушені, так і мимовільні нориці лікують хірур­гічними методами. Насильні фістули повинні бути зашитими одразу після їх виявлення, а ті, що виникли під час операції кесаревого розтину — до зашивання операційної рани. Якщо був травмований сечовий міхур, його зашивають трирядним швом (без проколювання слизової оболонки). Після зашивання в сечовий міхур вводять постійний катетер на 7-8 днів. Якщо травмована пряма кишка, її також зашивають трирядним швом, не захоплю­ючи слизової оболонки.

Мимовільні сечостатеві та ректально-вагінальні фістули теж лікують хірургічним шляхом, але не раніше 4—6 місяців після пологів. До цього слід ретельно дотримуватись правил гігієни, обмивати статеві органи, змащу­вати шкіру нейтральними кремами, вазеліновою олією, синтоміциновою емульсією, маззю календули. Щоб запобігти висхідній інфекції, доцільно призначати уросептики, антибіотики.

Профілактика післяпологових нориць. Післяпологові нориці — над­звичайно серйозне ускладнення, оскільки воно призводить до інвалідизації жінок. Через постійне виділення калу, газів, сечі, вони незручно почуваються серед оточуючих. Нерідко у зв’язку з цим виникають проблеми в сім’ї, біль­шість таких жінок не живуть статевим життям. В деяких випадках виникає психогенна аменорея.

Саме з цих причин профілактика нориць є надзвичайно важливим пи­танням і зводиться до раціонального ведення пологів. Слід пам’ятати, що після повного відкриття і відходження вод голівка не повинна стояти в одній площині більше 2-х годин, тому що це свідчить про клінічну невідповідність між розмірами таза та голівки. В такому випадку необхідно з’ясувати аку­шерську ситуацію і змінити план ведення пологів. Необхідно ретельно сте­жити за актом сечовипускання, в разі затримки сечі проводити катетеризацію сечового міхура (обережно!). Поява у сечі крові може свідчити про загрозу виникнення нориці і повинна спонукати лікаря до перегляду плану розро­дження.

При виконанні акушерських операцій необхідно вдумливо оцінювати показання та протипоказання до них, а також чітко дотримуватись техніки виконання.