ТРАВМИ ЗЧЛЕНУВАНЬ ТАЗА
Рідкісним, але тяжким ускладненням є травми зчленувань таза, найчастіше — лобкового зчленування у вигляді розходження чи розривів у ділянці симфізу.
Під час вагітності під впливом релаксину та гормонів відбувається розпушення, розтягнення зв’язкового апарату та з’єднанань таза, що полегшує проходження плода пологовим каналом.
У разі наявності великого плода, розгинальних передлежань, коли пологи завершуються через природні пологові шляхи, можуть виникати розриви чи розходження симфізу. Таке ускладнення може виникнути в результаті накладання акушерських щипців при недооцінці протипоказань до цієї операції чи при порушенні техніки виконання її.
Для оцінки тяжкості ушкоджень зчленувань таза використовують класифікацію фізіологічних та патологічних станів кісткового таза Л.В.Ва- ніної (1954):
1) розширення лобкового та крижово-клубового з ’єднань — фізіологічне явище, характерне для останніх тижнів вагітності. Перебіг безсимптом- ний;
2) симфізеопатія та сакроілеопатія — надмірна рухомість та послаблення зчленувань таза. В другій половині вагітності, частіше в III триместрі з’являються клінічні ознаки у вигляді болю в ділянці симфізу, крижів. Біль іррадіює в пахові ділянки і зовнішні статеві органи. Рентгенологічно зміни не виявляються;
3) розриви зчленувань таза — відбуваються під час пологів;
4) симфізит та сакроілеїт — зміни, зумовлені запальними процесами в зчленуваннях таза.
Фізіологічним явищем є наявність щілини між лобковими кістками на завширшки 1,5 мм, як видно на рентгенограмі.
Розриви та розходження лобкових кісток за величиною поділяють на З ступені:
• І ступінь — розходження на 5-9 мм;
• II ступінь — розходження на 10-20 мм;
• III ступінь — розходження більше 20 мм.
Клінічні прояви. При травмі симфізу на кінець першої чи на другу добу при спробі встати породілля відчуває біль.
У разі оперативного розродження біль може виникати одразу після операції. Жінка приймає вимушене положення — з відведеними стегнами та зігнутими колінами (симптом Вол- ковича). При пальпації ділянка симфізу болюча, визначається також проміжок між кістками.Розриви та розходження лобкового зчленування можуть супроводжуватись травмами сечового міхура, сечівника, клітора, гематомами.
Якщо виникають симфізити, біль починає турбувати жінку на 3-10 день пуерперію. Крім болю з’являється порушення ходи — «хода качки». При спробі підняти одну чи обидві ноги з’являється біль у попереку, стегнах
(симптом Гурвіча). Підвищується температура тіла, в крові з’являються лейкоцитоз, підвищується ШОЕ.
Діагноз розходження та розриву лобкового зчленування підтверджується рентгенологічно. Слід обстежити жінку на наявність остеопорозу.
Лікування полягає у фіксації тазових кісток з допомогою «гамака» впродовж 3-4 тижнів, потім жінка повинна не менше 6 місяців носити корсет.
Доцільно призначати препарати кальцію, вітаміну Д, ультрафіолетове опромінення ділянки симфізу. Породілля має споживати їжу, збагачену кальцієм, фосфором та мікроелементами.
Профілактика повинна розпочинатися із виділення групи ризику акушерських травм таза. В цю групу повинні ввійти жінки з остеопорозом, звуженим тазом, великим плодом, переношуванням, пізнім гестозом, захворюваннями кісткової системи. Медикаментозна профілактика включає призначення вагітним вітамінів, дієти, збагаченої кальцієм, фосфором, мікроелементами. Ці жінки повинні бути госпіталізовані за 2 тижні до передбачуваного терміну пологів, їх необхідно ретельно обстежити і скласти план ведення пологів.
До заходів профілактики належить також раціональне ведення пологів у разі вузького таза, великого плода, обґрунтоване застосування стимуляції пологової діяльності та оперативного вагінального розродження.