ПОЛОГОВИЙ ТРАВМАТИЗМ ПЛОДА

Для визначення походження травм плода під час народження існують поняття: пологова травма та акушерська травма.

Пологовою називають травму, що виникла мимовільно під час прохо­дження плода через природні родові шляхи.

Пологова травма плода найчастіше зумовлена наявністю клінічно вузь­кого таза, незрілістю плода, його адаптаційних механізмів. Важливу роль відіграє наявність екстрагенітальної та акушерської патології — серцево- судинної, діабету, гестозу, переношування, тощо.

Чинником, який збільшує вірогідність пологової травми, є хронічна та гостра внутрішньоутробна гіпоксія. Останнім часом вважають, що гіпоксич- ний компонент є провідним у патогенезі пологової травми.

Акушерською називають травму, що виникла через маніпуляції акушер­ки чи лікаря під час прийому пологів чи під час акушерських операцій.

Найнебезпечнішими є пошкодження голівки плода.

Кефалогематома — кровивилив під окістя однієї чи обох тім’яних чи потиличної кістки. Окістя щільно скріплене з кісткою в ділянці швів, тому кефалогематома чітко обмежена швами і не розповсюджується за межі кіст­ки, на якій виникла, чим відрізняється від родової пухлини. Кефалогематома неболюча, не пульсує. Упродовж першого тижня після пологів може наро­стати, потім поступово зменшується в розмірах, розсмоктується за 6-8 тижнів.

Лікування зазвичай не потребує, при великих кефалогематомах інколи роблять пункцію.

Внутрішньочерепні пологові травми супроводжуються пошкоджен­ням тканин мозку з їх набряком. Виникають порушення гемодинаміки.

V важких випадках смерть дитини може настати в перші години після наро­дження.

Залежно від локалізації розрізняють епідуральні, субдуральні, субарах- ноїдальні, внутрішньомозкові та змішані крововиливи.

Клініка. Клінічні прояви визначаються набряком, набуханням та ішемією мозку, їх вираженість залежить від ступеня порушення гемолікворо- динаміки.

VI стадії стан новонародженого зазвичай тяжкий: порушене смоктання і ковтання, спостерігаються анізокорія, ністагм, іноді судоми. Симптоми зумовлені порушенням мозкового кровообігу та набряком мозку: атонія м’язів, порушення рефлексів, пригнічення дихання та серцевого ритму. При важких крововиливах наростають розлади дихання, кровообігу, дитина гине.

Якщо немовля переживає гострий період, настає друга стадія. Цей пе­ріод характеризується станом збудження: розлади сну, тремор кінцівок, судо­ми, порушення терморегуляції, неспокій, неадекватна реакція на подразник. В цьому періоді м’язова гіпоксія змінюється гіпертонусом. Нерідко виникає ціаноз кінцівок та носогубного трикутника. Часто трапляється тахікардія та пригнічення дихання.

Третя стадія — повільне відновлення функцій організму немовляти. Проте часто перенесена пологова травма не минає без сліду — виникають синдроми моторних порушень, вегетовісцеральних дисфункцій, м’язової гіпертонії, судомний та гідроцефальний синдроми.

Лікування у І стадії спрямоване на забезпечення повного спокою, про­водять оксигенотерапію, інфузійну терапію, спрямовану на дегідратацію та покращення мікроциркуляції. Вводять препарати, що зменшують судомну готовність мозку. У II стадії застосовують препарати, що зменшують збу­дження, продовжують дегідратаційну терапію, вводять препарати, що

Рис. 18.4. Помірна конфігурація голівки при потилочному передлежанні

Рис. 18.5. Родова пухлина на голівці новонародженого:

1 — шкіра; 2 — кістка, 3 — надкісниця, 4 — набряк клітковини (родова пухлина)

покращують мікроциркуляцію: альбумін, плазму. В III стадії застосовують загально стимулюючі засоби та симптоматичну терапію.

Пологова травма спинного мозку може виникнути у випадку при­кладання надмірних зусиль при наданні акушерської допомоги при головних передлежаннях у разі фіксації плічок, а також при затруцненому звільненні голівки прийомом Морісо-Левре при тазових передлежаннях (травми ший­ного відділу).

Клінічна картина залежить від рівня ураження спинного мозку.

Рис. 18.6. Кефалогематома новонародженого:

а) — схема: 1 — шкіра, 2 — кістка, 3 — надкісниця, 4 — гематома; б) — загальний вид

Верхній парез і параліч Дюшенна-Брба розвивається при пошко­дженні спинного мозку на рівні C_v-C_vi У випадку такої травми ручка но­вонародженого приведена до тулуба, розігнута в ліктьовому суглобі, рото- вана в плечовому суглобі, пронована у передпліччі. Рухи кисті та пальців вільні.

Лікування полягає в імобілізації голови та шиї з використанням ватно- марлевих комірців на кінцівки дитини у фізіологічному положенні на 2 тижні, після цього застосовуюють масаж для відновлення функцій.

Нижній параліч Дежерін-Клюмпке зустрічається при ураженні C_vn C_vm і І грудного сегментів. Рука дитини звисає, відсутні рухи кисті і пальців. Рухи в ліктьовому та плечовому суглобах збережені, чутливість порушена.

Лікування полягає у накладанні шини або гіпсової лангети на кінцівку дитини у фізіологічному положенні на 2 тижні, після чого проводять реабілітаційну терапію: пасивні рухи в усіх суглобах, масаж для відновлення функцій.

Пологова травма спинного мозку в попереково-крижовому відділі: виникає в’ялий парапарез нижніх кінцівок при збереженні нормальних рухів верхніх.

Травми кінцівок — перелом ключиці, перелом плечової та стегнової кісток виникають при затрудненні виведенні ручок, плечиків чи при вико­нанні акушерських поворотів.

Перелом ключиці виникає у разі крупного плода, коли затруднене виведення плічок. Слід пам’ятати, що особливо небезпечним є намагання виведення плічок до того, як вони зробили внутрішній поворот.

При переломі ключиці зміщення уламків зазвичай відсутнє. В перші години і дні при пальпації визначається крепітація, до другого тижня форму­ється кісткова мозоля. Загальний стан дитини не порушений, рухи ручкою не обмежені.

Лікування — фіксуюча пов’язка на плечовий пояс та руку.

Перелом плеча трапляється при спробах передчасно вивести заднє плече у разі головного передлежання чи під час виведеня ручок при наданні допомоги у разі тазового передлежання чи при витягуванні плода за тазовий кінець. У випадку наявності перелому плечової кістки новонароджений самостійно не рухає рукою, реагує на пальпацію місця перелому. Його можна розпізнати пальпаторно і підтвердити рентгенологічно.

Лікування полягає у накладанні гіпсової пов’язки на три тижні.

Перелом стегна та кісток гомілки. Виникає дуже рідко в результаті грубих маніпуляцій лікаря при виконанні екстракції плода за тазовий кінець, неправильному захопленні ніжок, надмірному використанню сили. Діагнос­тують переломи пальпаторно, підтверджують рентгенологічно.

Лікування полягає у накладанні гіпсової пов’язки. У разі перелому зі зміщенням проводять спеціальне ортопедичне лікування із витяганням.

Перелік контрольних питань:

■ розрив промежини;

■ розрив вульви та піхви;

■ розрив шийки матки;

■ розрив матки;

■ післяпологові нориці;

■ травми зчленувань таза;

■ виворіт матки;

■ пологовий травматизм плода.