СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ, ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ І КЕРУВАННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ

Виконання екологічних регіональних (міжнародних) і національних законів перевіряють за допомогою системи екологічного контролю, яка постійно дає інформацію про стан екосистем і здоров’я людей в тому чи іншому районі планети або в окремій державі.

Екологічна експертиза - це оцінка впливів на довкілля й здоров’я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам з охорони навколишнього природного середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства.

За екологічним природоохоронним законодавством, проведення експертизи обов’язкове для будь-якої діяльності, що впливає на довкілля, для будь-якого проекту нововведень технологій, для будівництва, реконструкцій тощо.

Основні завдання експертизи - сприяти дотриманню природоохоронних законів та оцінювання рішень щодо підтримання й відновлення довкілля.

Діють експертизи кількох типів: державні, громадські, змішані. За призначенням вони бувають первинні й повторні, за масштабами - локальні (об’єктні), районні, регіональні (обласні й міжобласні) державні, міждержавні. Процес експертизи передбачає оцінювання й аналіз технологій, техніки, проектів, підприємств, проектів перетворення природи, стану здоров’ людей, якості повітряного середовища, води, харчових продуктів, виявлення аномалій фізичних полів.

Державна екологічна експертиза (як і інші види експертиз) має спиратися на принципи обов’язковості її проведення, наукової обґрунтованості, законності висновків, незалежності, об’єктивності, позавідомчості, широкої гласності та участі громадськості.

Державну екологічну експертизу здійснюють експертні комісії Міністерства охорони навколишнього середовища та його підрозділи на містах, міжгалузеві комісії, а громадську експертизу - громадські комісії із залученням спеціалістів.

Екологічний паспорт - це комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин будь-якого об’єкта (підприємства, тваринницької ферми, підстанції, навчального закладу) з навколишнім середовищем. У ньому є загальні відомості про об’єкт, сировину (її вид, обсяги, екологічність), енергію, площу, кількість працівників, технологічні системи виробництва (роботи), види продукції, системи природоохоронних заходів (очищення викидів і скидів забруднювальних речовин), зберігання відходів.

Останнім часом активно розвиваються екологічний аудит та менеджмент.

Екологічний аудит - це екологічне обстеження підприємства, постановка „діагнозу” його „здоров’я”, перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно чистої продукції. Це інструмент, за допомогою якого оцінюють екологічну ефективність керування підприємством з метою збереження навколишнього природного середовища.

Чисте виробництво - найсучасніший із трьох використовуваних способів зменшення забруднення природи (перший - розсіювання й розбавляння забруднень, другий - очищення відходів перед викиданням у повітря чи воду). Він передбачає:

• економію сировини, води та енергії;

• позбавлення від токсикантів у процесі виробництва;

• зменшення кількості й токсичності всіх відходів безпосередньо в ході виробничих процесів.

Метод чистого виробництва ґрунтується на філософії „передбачення й профілактики”.

Однією з форм контролю є екологічна сертифікація. Екологічна сертифікація - це задовольняння степеню відповідності екологічним вимогам устаткування, технології і продукції.

Екологічний менеджмент - це система ефективного управління природоохоронною діяльністю з використанням нових підходів, на базі адміністративних механізмів управління (дотримання екологічних норм, стандартів і правил, затверджених для галузі) та економічного стимулювання.

Необхідно зазначити, що най ефективнім з еколого- економічної точки зору природокористуванням може бути тоді, коли воно підпорядковане чіткій сучасній системі охорони довкілля і керування природокористуванням.

До інформаційних методів управління належать: екологічний моніторинг, екологічне картографування. Державні природні кадастри (звід даних щодо кількісного і якісного опису об’єкта і є еколого-соціально-економічною оцінкою). Географічні системи, математичне моделювання і прогнозування особливостей природних процесів під впливом людської діяльності з використанням природних ресурсів.

Адміністративні методи управління охоплюють ліцензування природокористування, оцінку впливу на навколишнє середовище, екологічну експертизу, екологічний аудит, і екологічну сертифікацію.

Ринково-екологічні методи передбачають різні економічні механізми управління охороною природи і використанням природних ресурсів. Екологічне страхування та інше.

Запитання до самоперевірки

1. Яка мета нормування якості навколишнього природного середовища?

2. Які стандарти якості навколишнього середовища ви знаєте?

3. Назвіть нормативи якості навколишнього середовища.

4. Що таке гранично допустима концентрація (ГДК)?

5. Що таке гранично допустимий викид (ГДВ)?

6. Що таке гранично допустимий скид (ГДС)?

7. Що таке гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН)?

8. Що таке ступень токсичності?

9. Що таке поріг небезпечної дії?

10. Що таке моніторинг?

11. Які види моніторингу ви знаєте?

12. Що таке моніторинг навколишнього (людини) природного середовища?

13. За якими показниками здійснюється моніторинг?

14. Які завдання екологічного моніторингу?

15. Що таке екологічна експертиза і які види експертиз ви ?

16. Хто здійснює державну експертизу?

17. Що таке екологічний паспорт?

18. Що таке екологічний аудит і сертифікація?

19. Що таке екологічний менеджмент?

20. Які методи функціонують в системах охорони довкілля і керування природокористуванням?

21. Що входить в адміністративні методи навколишнім середовищем?

управління

22. Що таке ринково-екологічні методи?