Політичний прогноз
виступає як частина комплексного соціального прогнозу і як такий він є найуспішнішим і найефективнішим. Він здійснюється на основі економічного прогнозу і водночас на основі врахування дії специфічних законів функціонування й розвитку політичної надбудови, яка є відносно самостійною і здійснює зворотний вплив на економічні процеси, що відбуваються в суспільстві.
У цьому й полягає специфіка політичного прогнозування.Теорія політичного прогнозування базується на фундаментальних наукових дослідженнях. Наприкінці ХХ ст. виник і набув визнання новий концептуальний напрям соціального пізнання в забезпеченні передумов виживання суспільства. Ідеться про теорію синергетики (автори - бельгійський учений російського походження, лауреат Нобелівської премії І. Пригожий, а також І. Стенгерс, Г. Ніколіс, H. Ханкс та ін.). Назвемо тут деякі з синергетичних ідей, що змушують переосмислити традиційні уявлення про соціально-політичні процеси.
По-перше, суспільство - це відкритий, динамічний, самокерований організм з асиметричними структурами, через що зв’язки між ними можуть бути нестабільними, а функції кожної з них - неврегульованими.
По-друге, розвиткові суспільства властиві нелінійність, певна стрибкоподібність, що, однак, не заперечує його стабільності; усталеність виростає з неусталеності як її результат; неусталеність соціального середовища активізує роль у ньому окремої людини.
По-третє, через неможливість нав’язати суспільству шляхи його дальшого розвитку керування ним набуває форми самокерованості, здатності підтримувати відповідні параметри в бажаному діапазоні.
Що із синергетичних ідей можна використати для прогнозування політики? Передусім сам підхід до політики як послідовної зміни стабільних станів, стадій усталеності й неусталеності, випадковості, навіть певною мірою хаосу.
Політика, за К. Мангеймом, є сфера життя суспільства, всередині якої відбувається раціоналізація «життєвих інстинктів», сил, які творять історію, піднесення цих «інстинктів» до всезагального інтересу, задоволення якого сприяє загальному благу, сфера, де воля нації, роздрібнена в економіці та в соціальних взаєминах на приватні інтереси, конституюється у всезагальну волю.
Розуміння способу такої раціоналізації як способу подолання «непорозумінь», які виникають між силами, що борються, зумовлене положенням певної сили в усталеному сплетінні «творчих моментів» історичного процесу, у наявній формі його творення.Синергетичний підхід до політики визначає й тактику, яка повинна бути гнучкою, відповідати не тільки конкретним умовам, а й їхнім швидким змінам, передбачати різні альтернативи й відповідні методи.
Складний характер політичного розвитку актуалізує необхідність прогнозних розроблень з метою виявити перспективні політичні проблеми й оптимальні шляхи розв’язання їх в інтересах оптимізації процесів управління та планування політичної діяльності.
Прогнози в галузі політики мають, як відомо, специфічний характер. Розрізняють внутрішньополітичне і зовнішньополітичне прогнозування.