Глава 20. Посвідчення повноважень представників сторін та інших осіб

Представники діють на підставі довіреності. Довіреність - спеціальний документ, який надає право на здійснення процесуальних дій та ведення будь-яких цивільних справ або справи, на здійснення певної процесуальної дії.

Довіреність у широкому розумінні є документом, що підтверджує особу і повноваження представника на вчинення певних дій. На практиці в довіреності передбачають право на укладення правочинів і представництво перед третіми особами та представництво в суді.

Повноваження представника фізичної особи має бути посвідчене довіреністю фізичної особи, яка засвідчується нотаріально. Довіреність може бути посвідчена також посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання.

Суддя має докладати зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною^[1].

Проте, на відміну від судді, не всі представники в суді є особами поінформованими. Вважаю, що було б доцільним розробити правила судової етики для всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі, та вивішувати їх у суді. Позаяк однією з проблем для підтримання порядку в суді є невміння представників (якщо вони не адвокати чи юристи) поводитися в суді.

У Лук'янівському СІЗО відмовили у посвідченні довіреності для представництва у суді особи, яка перебувала під вартою. У відповіді на скаргу представники Генеральної прокуратури, а також керівництво СІЗО стверджували, що слідчий ізолятор не є місцем позбавлення волі, тому начальник установи не має права посвідчувати довіреність осіб, що перебувають там за рішенням суду.

Повноваження представника юридичної особи посвідчуються довіреністю або документами, що підтверджують службове становище і повноваження її керівника. Наприклад, службовим посвідченням і випискою із статуту товариства або копією наказу, в якому вказано повноваження особи. У службових посвідченнях не прийнято вказувати повноваження, якими наділено посадову особу. Тому суд перевіряє службове становище особи за посвідченням, а повноваження цієї особи за статутом, положенням, іншим документом, на підставі якого працює юридична особа.

На практиці важливо, щоб назва посади у посвідченні збігалася з назвою у статуті чи іншому документі. Якщо у статуті посадова особа називається начальником, а у посвідченні вказано "директор", то із посвідченням повноважень у судовому засіданні можуть виникнути труднощі. У цьому разі суд змушений вимагати додаткові документи або довіреність від такого представника. Зі ст. 42 ЦПК вилучено норму про можливість надання повноважень за усною заявою, яку заносили до протоколу судового засідання. Натомість уважний аналіз ч. 2 ст. 42 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що довіреність може бути посвідчена судом, оскільки у ч. 2 ст. 42 наголошено, що довіреність може бути посвідчена, крім нотаріуса і організації, де працює особа, за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦПК визначено, що питання, пов'язані з рухом справи у випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. У разі заявлення клопотання фізичною особою-довірителем про посвідчення судом довіреності на ведення справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, суд може без виходу до нарадчої кімнати постановити ухвалу, яку заносять до журналу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.

У зв'язку із зверненнями громадян Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розповсюдив лист аналогічного змісту судам України, підписаний заступником голови Вищого суду М. П. Пшонкою. Адвокати мають відстоювати цю позицію, оскільки окремі апеляційні суди не розділяють її. Зокрема, це стосується апеляційного суду Києва. Між тим позиція Вищого спеціалізованого суду України у цьому випадку веде до процесуальної економії та спрощеного доступу до суду^[2].

Зміст судового представництва в цивільному процесі становлять процесуальні дії, наслідки яких поширюються на довірителя. Довіритель визначає обсяг повноважень адвоката і доручає йому ведення справи. Всі подальші дії є наслідком виконання адвокатом своїх професійних обов'язків. У судах особливий статус адвоката у кримінальній справі переносять на адвоката у цивільному процесі. Нерідко можна почути запитання судді: "В якій якості ви виступаєте в процесі: адвоката чи представника?" або вже звичне: "Відколи це адвокати дають пояснення в суді від імені сторони?"

Повноваження представника можуть посвідчуватись свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Звичайно в цих випадках суд встановлює також особу представника за паспортом або іншим документом. У коментованій статті не вказано, чим підтверджуються повноваження патронажного вихователя, який має право представляти інтереси дитини як законний представник (ст. 255 Сімейного кодексу). Таким документом є договір відповідного органу опіки та піклування з патронажним вихователем.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з печаткою юридичної особи.

За відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони. Норми адвокатської етики забороняють адвокату бути представником протилежної сторони й у випадку, якщо довіритель, а не сам адвокат, відмовився від його послуг. Вважаю, що таке правило має поширюватись і на інших представників, а не лише адвокатів. Це вимагає розроблення правил судової етики для всіх учасників процесу, про що вже йшлося вище. Адже представнику довіряють обставини, про які друга сторона не обов'язково має знати. Ці обставини можуть бути слабкою позицією довірителя, тому перехід представника на інший бік мав би бути недопустимим не лише щодо етичних норм, а й з точки зору закону.

Можливий зразок довіреності за ст. 44 ЦПК

Варіант 1

Довіреність на ведення справи в суді м. Костопіль Рівненської області двадцятого травня дві тисячі шостого року Довіритель: Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно- будівельне об'єднання "ТИТАН" в особі Генерального директора Петра Івановича Самчука, який діє на підставі статуту підприємства, уповноважує: адвоката Самійленка Романа Михайловича, паспорт серії СЄ № 034572, виданий Тисменицьким РВУ МВС України в Рівненській області 21 січня 2004 р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 77 від 10 серпня 2001 р.) на ведення справи в суді та вчинення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ПВО "ТИТАН" усіх процесуальних дій, що їх має право вчиняти довіритель з урахуванням таких обмежень:

Адвокат Самійленко Р. М. обмежений у праві укладення мирової угоди, визнання позову, одержання присуджених коштів на підставі виконавчого листа.

Довіреність видана строком на три місяці та дійсна до двадцятого серпня дві тисячі шостого року.

Начальник П. І. Самчук

М.П.

Варіант 2

Довіреність на ведення справи в суді м. Хуст Закарпатської області двадцятого травня дві тисячі шостого року Довіритель: Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно- будівельне об'єднання "ТИСА" в особі начальника Петра Івановича Самчука, який діє на підставі статуту підприємства, уповноважує:

1. Адвоката Васильченка Івана Михайловича, паспорт серії СЄ № 033572, виданий Тисменицьким РВУ МВС України в Івано-Франківській області 21 січня 2001 р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 55 від 10 серпня 2001 р.) на ведення справи в суді та вчинення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ПВО "ТИСА" усіх процесуальних дій, що їх має право вчиняти довіритель.

2. При вчиненні процесуальних дій адвокат Вітвицький P.M. обмежений у праві укладення мирової угоди, визнання позову, одержання присуджених грошей на підставі виконавчого листа.

Довіреність видана строком на три місяці та дійсна до двадцятого серпня дві тисячі шостого року.

Начальник П. І. Самчук

М.П.

•[1] Вісник Верховного Суду України. - 2002 - № 5. - Вересень-жовтень

•[2] Автор звертався до апеляційного суду з відповідним листом і одержав негативну відповідь щодо можливості посвідчення довіреності судом.

Ордер

Повноваження представника сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, посвідчені документами, зазначеними в ч. 1-3 ст. 42 ЦПК, а повноваження адвоката - також і ордером, який видається відповідним адвокатським об'єднанням, або договором, дозволяють йому вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. До ордера адвоката обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначають повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (відповідно до внесених змія). До набрання чинності нового ЦПК суди керувалися ЦПК 1963 p.

З прийняттям ЦПК 2004 року ситуація змінилася. Новий ЩІК не передбачає для адвоката якоїсь особливої ролі, відмінної від ролі представника у судовому процесі. "Повноваження адвоката як представника сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, можуть посвідчуватись, крім довіреності, також ордером, який видається відповідним адвокатським об'єднанням".

Приклад. У серпні 2011 р. у цивільну справу вступив адвокат на підставі довіреності, в якій було зазначено, що він має повноваження на ведення справи у суді і може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Суддя не бажала допустити адвоката до участі у справі, оскільки вважала, що тут не визначені достатньо його повноваження. Адвокату довелось докласти чимало зусиль, щоб переконати суддю у правильності довіреності.

Приклад. Вищий спеціалізований суд України, розглядаючи скаргу, яку подав адвокат на підставі ордера і витягу з договору з такими ж повноваженнями, поставив вимогу, щоб у витягу були застережені повноваження про право представляти довірителя у Вищому спеціалізованому суді. Щоб не сперечатись із суддею Вищого спеціалізованого суду, адвокат надіслав, крім витягу, повний текст договору з довірителем, де було зазначено і це право. Хоча вимога суду була помилковою^[2].

Законом України "Про адвокатуру" передбачено дві форми діяльності: індивідуальну й у складі об'єднань (ст. 4). Лише ордер, виданий адвокату адвокатським об'єднанням, є документом, що посвідчує його повноваження (з додатком до нього витягу з договору, підписаного адвокатом і довірителем). Ордер, виданий адвокатом, який працює індивідуально, не є документом, що посвідчує його повноваження, і він має надати суду договір з учасником процесу на представництво його інтересів або довіреність.

Відповідно до ст. 44 ЦПК представник може вчиняти від імені особи усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника мають бути застережені у виданій йому довіреності (для адвоката також у витягу з договору). Отже, адвокат, який вступив у справу на підставі ордера, має всі права, зокрема перелічені у ст. 31 ЦПК, що має й особа, яку він представляє^[3]. Ці повноваження адвоката вказують також у витягу з договору, який додається до ордера. Надання такого витягу є обов'язковим. Якщо витяг з договору, підписаний адвокатом і клієнтом, не надано, то суд може не допустити адвоката до участі у справі. Адвокат може подати позов від імені свого довірителя та в його інтересах на підставі ордера (та витягу з договору), що є каменем спотикання для багатьох судів щодо прийняття позовної заяви. Адвокат, а також інший представник може визнати позов, і на підставі визнання суд може ухвалити рішення.

Мали місце випадки, коли окремі суди Києва відмовляли у стягненні гонорару, якщо адвокат діяв на підставі довіреності, бо, мовляв, він виконує функції представника, а не адвоката. В результаті адвокат, який працював індивідуально, ставився у нерівне становище щодо адвоката, який є членом адвокатського об'єднання^[4]. Це помилкова позиція. У цивільному процесі адвокат має статус представника, незалежно від того, чи діє на підставі довіреності або ордера.

Отже, у Законі "Про адвокатуру" передбачено дві форми діяльності: індивідуальну й у складі адвокатських об'єднань. Так, ст. 4 Закону "Про адвокатуру" встановлює, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

В результаті адвокати, які працюють індивідуально і не є членами адвокатських об'єднань, перетворені на адвокатів другого сорту, адже в судах, як правило, їм відмовляють у прийнятті ордера як документа, який посвідчує повноваження, якщо такий видано самим адвокатом.

Запозичувати чужий досвід щодо написання проектів законів, звичайно, корисно. Це полегшує роботу над законодавчим актом. Але ж не до тієї міри, щоб ігнорувати вимоги власного законодавства та створювати колізії. І якщо запозичувати, то варто бути принаймні точним. Якщо б у ЦПК України записали так, як у росіян, тобто вказали, що адвокат вступає в процес на підставі ордера, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, то такий запис охоплював би діяльність і тих адвокатів, які працюють індивідуально.

Зразки ордера затверджено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України.

[1] Ватман Д. П., Елизаров В. А. Адвокат в гражданском процессе. - М., 1969. -С. 15.

•[2] Коментар до ст. 42 ЦПК у книзі Зейкан Я. П. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. - К.: КНТ, 2011. - С. 127-132.

•[3] Балюк М. І., Луспеник Д. Д. Практика застосування Цивільного процесу

•[4] Справу за позовом С. до ВАК України розглянуто Печерським районним судом Києва (з архіву автора).

Документи адвоката

[1]

Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України затверджено зразок бланка Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та зразок ордера на ведення справи.

Ордер має розмір 150x105 мм, тобто 1/4 аркуша А-4, що значно полегшує його виготовлення в адвокатському об'єднанні. Бланк ордера є універсальним для ведення будь-яких справ. Для цього в першому рядку вказується: кримінальної, цивільної, адміністративної, господарської тощо. Далі зазначають прізвище, ім'я та по батькові клієнта або найменування юридичної особи. Нижче - установу, де виконується доручення, і на якій стадії. Наприклад: "Вінницькій обласній прокуратурі на досудовому слідстві", "Вищому господарському суді України в 1-й інстанції", "Верховному суді України в касаційній інстанції" тощо. В ордері зазначається дата його видачі. Адвокат, для адвокатського об'єднання - керівник, ставить свій підпис і печатку (особисту або адвокатського об'єднання).

Зразок ордера

вимагається, щоб ордер був виданий відповідним адвокатським об'єднанням. Отже, у процесуальному законодавстві України виникла проблема уніфікації процесуальних норм у цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному процесах щодо допуску адвоката у процес на підставі бланка ордера, який би був універсальним для ведення будь- яких справ. У вирішенні цього питання не варто озиратись на досвід Росії, а слід керуватись ст. 59 Конституції України, Законом "Про адвокатуру" і просто здоровим глуздом, аби не створювати на рівному місці проблем для суддів і практичних працівників.

Отже, практикуючому індивідуально адвокату належить представляти довіреність або договір на правову допомогу для посвідчення своїх повноважень. Виправити становище міг би Верховний Суд України, визнавши, що відповідно до ст. 59 Конституції та ст. 4, 7Закону "Про адвокатуру" адвокати, які працюють в об'єднанні, та адвокати, які працюють індивідуально, користуються рівними процесуальними правами, а, отже, можуть виступати в суді на підставі ордера, виданого як адвокатом, так і адвокатським об'єднанням.

Кодекс поклав на суддю обов'язок засвідчити копію оригіналу довіреності або іншого документа. Саме суддя має пересвідчитися у належності та достовірності документа, який надається представником для підтвердження його повноважень. Повноваження адвоката як представника у господарському процесі також можуть посвідчуватись ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

До документів, на підставі яких перевіряють повноваження адвоката, слід віднести Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а також посвідчення адвоката, які видаються відповідними дисциплінарно-кваліфікаційними комісіями адвокатури. Пред'явлення цих документів вимагають у слідчих ізоляторах, судах, інших державних органах. Ч. 3 ст. 44 ЦПК відсилає до статей 248-250 Цивільного кодексу України, які визначають підстави та порядок припинення представництва за довіреністю. Переважно це закінчення строку, на який видано довіреність, скасування довіреності довірителем, відмова представника віддій, що були визначені довіреністю, припинення юридичної особи, яка видала довіреність, смерті особи, яка видала довіреність тощо.

Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової або усної заяви, зробленої у судовому засіданні.

Ч. 5 ст. 44 ЦПК надає силу закону етичній нормі, за якою у разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони. Норми адвокатської етики забороняють адвокату бути представником протилежної сторони й у випадку, якщо довіритель, а не сам адвокат, відмовився від його послуг.

•[1] Адвокат. - 2002. - № 2-3. - С. 76-77.