Глава 34. Позов третьої особи із самостійними вимогами
Положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовують до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження.
У зв'язку з допущеною неточністю між ч.
1 ст. 123 ЩІК та ч. 1 ст. 34 Кодексу є певна колізія. У ст. 34 Кодексу вказано, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ч. 1 ст. 123 Кодексу, яка поширена на позови третіх осіб із самостійними вимогами, передбачає, що позов може бути поданий до початку розгляду справи по суті. У разі застосування відсильної норми завжди є загроза колізії або неоднозначного тлумачення. Тому було б доцільніше здійснити повне регулювання позовів третіх осіб із самостійними вимогами і не використовувати відсильну норму. Ця невідповідність існувала і до внесення змін до ЦПК Законом "Про судоустрій", однак її так і не було виправлено.На нашу думку, виходячи з правової природи вимог третіх осіб, цю колізію слід вирішувати на користь ст. 34 Кодексу. Тобто третя особа із самостійними вимогами має право подати позов до однієї або обох сторін до закінчення судового розгляду. Перше видання цього коментарю було здано до друку ще до набрання ЦПК чинності. У виданих пізніше коментарях автори зайняли аналогічну позицію[1]. Буквальне тлумачення коментованої статті унеможливлює звернення до суду третьої особи із самостійними вимогами після початку розгляду справи по суті. Третя ж особа із самостійними вимогами може і не знати, що до суду подано позов до іншої особи щодо майна, яке належить третій особі. Як правило, про наявність такої ситуації третя особа із самостійними вимогами дізнається випадково. За таких обставин можливим є звернення до цих осіб із самостійним позовом і прохання про об'єднання справ (якщо справи вирішуються в одному суді).
У всякому разі така особа має подати позов про вступ у справу із самостійними вимогами, незалежно від того, чи розпочато справу по суті, посилаючись на ч. 1 ст. 34 ЦПК.Оскільки третя особа вступає у справу, пред'явивши позовні вимоги до однієї або обох сторін, то документ, з яким вступає третя особа у справу, так само називають позовною заявою. При цьому зауважують про вступ у справу як третьої особи із самостійними вимогами. Третя особа, вступаючи в розпочатий процес, по суті порушує самостійне позовне провадження. Вважаю, що зберігає силу позиція судової практики ЦПК 1963 р. про те, що "припинення з будь-яких причин провадження за позовом особи, за заявою якої вперше порушено справу, не є підставою для аналогічних дій щодо вимог третьої особи "[2]
Розгляд спору за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги стосовно предмета спору, сприяє винесенню законного та обґрунтованого рішення.
Зазвичай у позові третьої особи додатково вказують суд і суддю, упровадженні якого перебуває цивільна справа, в яку вступає третя особа; номер цивільної справи, яку відкрито за первісним позовом, найменування сторін та інших осіб.