Глава 48. Судове рішення

Рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду прилюдно. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Відповідно до п. 9 ст. 6 ЦПК у випадках, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні, таке рішення прилюдно не оголошується. Особи, які беруть участь у справі, а також ті, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи.

У цьому випадку може викликати сумніви питання про те, що мають право на отримання в суді усної або письмової інформації і особи, які не брали участі у справі. Це питання потребує додаткового вивчення і, можливо, відповідної корекції у законі. У літературі наголошувалось, що така норма може вступити у протиріччя з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод. Ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції передбачає, що судове рішення у справі оголошується публічно. Так, у справі "Кемпбелл і Фелл проти Об'єднаного королівства" суд (судове рішення від 28 червня 1984 р.) визнав порушення державою ч. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю публічного оголошення рішення. В рішенні наголошувалось, що в кожному конкретному випадку форма публічного оголошення рішення відповідно до внутрішнього права держави-відповідача може здійснюватись з урахуванням мети п. 1 ст. 6 у цьому контексті, тобто з урахуванням потреби у забезпеченні контролю суспільства над судовою владою для збереження і гарантій права на справедливий розгляд^[1].

Справа, яка розглядається у закритому судовому засіданні, може зачепити права, свободи чи обов'язки осіб.

З другого боку, у випадку прийняття рішень про усиновлення потрібно зберегти таємницю усиновлення. У такому випадку слухання справи слід здійснювати в закритому судовому засіданні (ст. 226 Сімейного кодексу). Певну рівновагу різних інтересів має відшукувати судова практика.

"Рішення суду першої інстанції має властивість незмінності, тобто суд, який постановив рішення, за загальним правилом не може сам скасовувати або змінювати рішення".

Однак помилки технічного характеру, явні описки чи арифметичні помилки суд може виправити з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень. Ухвала про внесення виправлень у рішення може бути оскаржена окремо від рішення суду (ст. 293 ЦПК).

Ще одним способом виправлення недоліків рішення суду є постановлення додаткового рішення.

Додаткове рішення суд постановляє за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з ініціативи суду. Питання, з яких суд постановляє додаткове рішення, визначено в пунктах 1 4 ст. 220 ЦПК. Цей перелік є вичерпним. Закон визначає і строк, протягом якого може бути постановлено додаткове рішення, - до вступу рішення у законну силу.

Відповідно, і строк для апеляційного оскарження починає відраховуватись після постановлення додаткового рішення.

Важлива умова додаткового рішення полягає в тому, що воно може прийматись тільки на підставі обставин, встановлених судом під час розгляду і вирішення справи. Додаткове рішення не може стосуватись питань, які не були досліджені в судовому засіданні. Суд ухвалює додаткове рішення в судовому засіданні з повідомленням сторін, але їх присутність не є обов'язковою. Відмова в ухваленні додаткового рішення може бути оскаржена (ст.

Рішення суду має бути прозорим, зрозумілим і визначеним. І якщо суд допустив нечіткість, її потрібно виправити. Наприклад, у резолютивній частині рішення записано: "Стягувати з Петренка Василя Петровича і Москаленка Івана Васильовича 250 грн щомісячно". З такого судового рішення незрозуміло, чи потрібно з кожного з них стягувати по 250 грн., чи з обох відповідачів. Такі ситуації трапляються. Або, наприклад, "у резолютивній частині зазначені ініціали позивача чи відповідача, а не їхні ім'я та по батькові, і це перешкоджає виконанню, суд має роз'яснити таке рішення"^[2].

Отже, якщо рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення. Вважається, що рішення для суду є зрозумілим, а тому закон не передбачив, що роз'яснення рішення може бути з ініціативи суду. Але бувають ситуації, коли суд виявляє, що його рішення потребує роз'яснення, і таке обмеження для суду не йде на користь справі. Це змусить суди ініціювати таке роз'яснення з боку однієї зі сторін, що може призвести до підозр у необ'єктивності суду.

Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання.

Заява про роз'яснення рішення розглядається протягом десяти днів, але неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду. Автори проекту статті допустили певну неточність. У статті відсутня вказівка про те, що особи, які беруть участь у справі, та заявник повідомляються про день слухання заяви щодо роз'яснення рішення. Але з контексту ч. 3 коментованої статті зрозуміло, що їх потрібно повідомляти про день розгляду заяви щодо роз'яснення рішення. Тому ч. 3 цієї статті належить виправити і встановити, що особи, які беруть участь у справі, і заявник повідомляються про день слухання заяви.

Важливою умовою надання роз'яснення суду є правило, за яким суд не має змінювати змісту рішення. Отже, суд не має права під виглядом роз'яснення рішення хоча б частково змінювати його.

Роз'яснення рішення - це більш повний і ясний виклад тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі, але не внесення змін у сутність рішення і не вирішення тих питань, що не були предметом судового розгляду.

Ухвала про роз'яснення рішення надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення роз'яснено за його заявою. Така ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу. ЦПК реалізував п. 7 ст. 129 Конституції про гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Безумовно, що це уповільнить розгляд і вирішення цивільних справ і покладе на суди додаткові обтяження та створить певні ускладнення. Не заперечуючи проти повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, судові діячі висловлювали позицію про необхідність певного перехідного періоду і встановлення такого порядку, за яким звукозапис здійснюється в обов'язковому порядку тільки у випадку, якщо на цьому наполягає принаймні одна зі сторін або один з учасників, який бере участь у справі.

Такий строк, хоча і з запізненням, передбачено змінами до Кодексу (див. коментар до Прикінцевих та Перехідних положень).

Кодекс передбачає тільки один різновид фіксування судового засідання - звукозапис. Таким чином, суд з повним правом може відхиляти клопотання про відеозапис судового процесу, а тим паче про його трансляцію через органи масової інформації. Разом з тим відповідно до ст. 6 Кодексу проведення в залі засідань фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду. Учасники цивільного процесу й інші особи мають право використовувати портативні аудіотехнічні пристрої.

Здійснення звукозапису покладає на суддів додатковий тягар відповідальності та психологічне навантаження і підвищує рівень напруги в судовому засіданні. Суддям доводиться постійно контролювати себе, щоб не вийти за межі судового процесу, що могло б бути підставою для скарг на порядок ведення судового процесу. Це, своєю чергою, підвищує ймовірність помилки. Історія впровадження звукозапису знає трагікомічні історії, коли осіб, які вели звукозапис, притягували до відповідальності за "дрібне хуліганство"^[3], або оберталось неприємностями для судді. О.Т. Боннер наводить випадок, коли з дозволу головуючого здійснювався звуко- і відеозапис в одному з московських судів під час розгляду "гучної" цивільної справи. Процес тривав кілька днів, унаслідок чого у головуючого притупилась пильність, і суддя в процесі судового засідання почала використовувати вислови, досить близькі до нецензурних. Відповідні фрагменти судового процесу було показано по одному з телевізійних каналів і в кінцевому рахунку її було позбавлено суддівських повноважень^[4].

У зв'язку з цим зростає роль фактичної процесуальної діяльності судів, під якою розуміють діяльність суб'єктів цивільного процесу, яка має властивості постійного руху і змін, чого в такому ж ступені не мають зовнішні форми судового процесу. Крім того, норми матеріального права, які опосередковано відображають економічні відносини суспільства, порівняно з процесуальними нормами, швидше змінюються і відповідають загальному економічному становищу. Тому нові економічні відносини часто обслуговуються старими процесуальними формами. В окремих випадках, коли така невідповідність проявляється щонайбільше, стара процесуальна форма відкидається як така, що не відповідає своєму змісту, а процесуальна діяльність проходить у потрібній процесуальній формі". Зафіксовані звукозаписом дії можуть бути підставою для скарг.

Наприклад, процесуальний закон ставить певні вимоги до форми і змісту позовної заяви. У випадку виявлення порушень форми і змісту суд залишає заяву без руху і надає строк для виправлення недоліків документа (ст. 121 Кодексу). Однак ні Кодекс 1964 р., ні новий Кодекс не дають прямої відповіді на питання про те, як бути, якщо недоліки виявлено вже після прийняття позовної заяви. На практиці недоліки заяви усуваються і після її прийняття на вимогу суду або з ініціативи представника сторони. Це може бути адвокат, який впевнився в необхідності уточнення вимог або доповнення юридичної чи фактичної аргументації. В останньому випадку для усунення таких недоліків обирається непередбачена ЦПК процесуальна форма, тобто фактична процесуальна форма додаткової позовної заяви.

У справі С. адвокат подав апеляційну скаргу, яка мала недоліки: не було вказано номер засобів зв'язку однієї зі сторін, а також межі оскарження (у новому Кодексі таких вимог щодо форми апеляційної скарги немає). Не чекаючи, поки суд надасть строк для усунення недоліків, адвокат подав виправлену та приведену у відповідність з вимогами закону апеляційну скаргу. її було прийнято до розгляду.

Під час перевірки зафіксованих звукозаписом випадків фактичної процесуальної діяльності суди, які перевіряють судові рішення, а також органи, які здійснюють перевірку скарг на неправильні дії суддів, мають враховувати, що іноді неможливо строго й вичерпно дотримати процесуальну діяльність суду в межі норм цивільного процесуального права. Тобто слід зважати, що "урегульована нормами процесуального права процесуальна діяльність як така, що містить фактичну діяльність людей, більш самостійна і чутлива на зміни в економічних відносинах суспільства, ніж, наприклад, встановлені законом зовнішні форми процесу".

Фіксування судового засідання здійснює секретар судового засідання або інший працівник апарату суду. Повне або часткове відтворення технічного запису виконується на вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. У цьому випадку відтворення частини запису може бути здійснено за потреби уточнити покази свідка для зіставлення з показами іншого свідка, або в інших випадках, коли ситуація в судовому засіданні вимагає цього.

Носій інформації, на який здійснювався запис судового засідання, є додатком до журналу засідання і приєднується до матеріалів справи.

Ч. 5 коментованої статті встановлює, що за клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа, яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія, на який здійснюється технічний запис цивільного процесу. Це важливі гарантії відкритості та гласності судового процесу. Разом з тим повне або часткове роздрукування технічного запису - процес, який вимагає неабияких затрат робочого часу (поки не буде створено програм автоматичного переносу звукоряду на текст). Враховуючи перевантаженість справами суддів, можна визнати допустимим, щоб технічну роботу з роздрукування здійснювали самі учасники, які беруть участь у справі, а суддя і секретар тільки засвідчували б відповідність тексту своїми підписами та скріпляли свої підписи печаткою суду. Роздрукування технічного запису здійснюється за плату, яка встановлюється Кабінетом Міністрів. Кодекс не ставить певних вимог до роздруківки, але зрозуміло, що такий текст належить засвідчувати, принаймні, підписом секретаря та скріплювати цей підпис печаткою суду.

Не встановлює Кодекс і обмежень щодо випадків, коли судове засідання є закритим. В результаті надання копії технічного запису закритого судового розгляду може призвести до неконтрольованого витоку інформації. Вважаю, що у випадках, коли здійснюється закритий судовий розгляд, надання копії технічного запису судового засідання, а також повне або часткове роздрукування технічного запису може бути обмежено. До такого висновку приводить зіставлення ст. б та 197 Кодексу. Ст. б Кодексу встановлює, що офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом. У зв'язку з цим виникає запитання: чи може "неофіційний" звукозапис (аудіозапис) мати якесь процесуальне, зокрема доказове значення.

Чинне законодавство та судова практика дає підстави для позитивної відповіді на це запитання. Так, ст. 57 ЦПК серед доказів називає звуко- і відеозаписи. Ст. 188 ЦПК встановлює спеціальний порядок відтворення звукозапису, відмінний від дослідження інших доказів. Ця обставина вказує на відносну самостійність цього засобу доказування. У Росії такої позиції дотримується О.Т. Боннер, наголошуючи на особливостях звукозапису, здійсненого у судовому засіданні:

1) місце, час і обставини проведення звукозапису відомі абсолютно точно;

2) послідовність зафіксованого звукозапису є не довільною, а визначеною ЦПК;

3) звукозапис фіксує інформацію, яка має чітко регламентовану форму: пояснення свідків, осіб, які беруть участь у справі тощо;

4) зафіксовані звукозаписом голоси належать конкретним особам, дані про яких відображено у журналі судового засідання.

Одним із способів використання такого звукозапису, зробленого, наприклад, адвокатом, можуть бути зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання (протоколу) та приєднання до них матеріального носія проведеного звукозапису.

Згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями, суд має повідомити осіб, які беруть участь у справі, про підписання протоколу. Сторони й інші особи після їх повідомлення про підписання протоколу мають право подати свої зауваження щодо нього протягом трьох днів.

Зауваження обов'язково приєднуються до матеріалів справи, навіть у тому випадку, якщо у зв'язку з вибуттям головуючого їх не було розглянуто.

Слід мати на увазі, що протокол судового засідання або носій інформації, на який здійснювався технічний запис, є додатком до журналу (протоколу) судового засідання, за яким суд вищого рівня перевіряє дії суду першої інстанції.

Практика засвідчує, що найчастіше зауваження на протокол судового засідання вносить той адвокат, проти довірителя якого постановлено рішення. Між тим неохайно складений протокол з пропусками слів або цілих фраз, внесення до нього не обумовлених виправлень або скороченого написання слів може бути підставою для скасування рішення з мотивів неповного дослідження обставин, які мають значення для справи. В одній із справ секретар не зафіксувала виступ сторін у дебатах, хоча фактично їм було надано слово для виступу, обмежившись коротким записом про виступ адвокатів. Адвокати обох сторін не звернули увагу на цю обставину. Справу скасовано саме через те, що було порушено право осіб на виступ у дебатах. Отже, слід взяти за правило, що незалежно від того, яке рішення ухвалено у справі, адвокат має прочитати протокол або ознайомитися з технічним записом справи.

При ознайомленні з протоколом адвокату можуть допомогти записи, які він робить у судовому засіданні. Зокрема, на їх основі адвокат може скласти зауваження на протокол, а також при розгляді його зауважень на протокол судового засідання. Адвокат має взяти за правило вести запис судових засідань за допомогою портативного диктофона.

У ЦПК безпосередньо не передбачено, як бути, якщо звукозапис процесу не зберігся або його стан не дозволяє відтворити текст. Вважаю, що в таких випадках є підстави для скасування рішення і направлення справи на новий розгляд, оскільки неможливо перевірити хід судового процесу. Судова практика має визначитися з цим питанням.

•[1] Опрышко Людмила. Размышления о новом ГПК // Юридическая практика. -2005. - № 34 (400). - 27 сентября.

•[2] Тертишніков В. І. Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. - Харків, 2004. - С. 381.

•[3] Козлова Н. Бесплатному защитнику положено сидеть. Дело о недоплаченной пенсии старика обернулось нарами для его представителя в суде // Российская газета. - 2003. - 30 октября.

•[4] Боннер А. Т. Избранные труды по гражданскому процессу. - СПб., 2005. -С. 857.