§3. Слідчий експеримент як різновид відтворення обстановки та обставин події

Слідчий експеримент як різновид відтворення обстановки та обставин події полягає у проведенні певних дослідних (випробних) дій, спрямованих на перевірку вже отриманих фактичних даних (у т.ч.

Залежно від мети виділяється чотири види слідчого експерименту:

- встановлення можливості сприйняття якогось факту (видимості, чутності та ін.) за певних умов (взагалі або конкретною особою);

- встановлення можливості вчинення певних дій у конкретних умовах (взагалі або конкретною особою);

- встановлення можливості існування якогось факту, явища за певних обставин;

- встановлення механізму злочинної події в цілому або окремих її етапів.

Слідчий експеримент з метою встановлення можливості (неможливості) сприйняття проводиться у більшості випадків для перевірки можливості особи побачити або почути у певних умовах. Наприклад, водій, обвинувачуваний у наїзді на 5-літнього хлопчика, стверджував, що не міг його бачити до того, як він вискочив із-за кущів і опинився на проїжджій частині на відстані 1-1,5 метра від транспортного засобу.

Плануючи слідчий експеримент для встановлення можливості сприйняття, необхідно не тільки створити умови, наближені до тих, що перевіряються, але й визначити мету експерименту: він потрібний для перевірки можливості сприйняття факту взагалі або певною особою. Наприклад, свідок стверджував, що чув, знаходячись у сусідній кімнаті, як підозрюваний К. погрожував Д. З метою перевірки цих показань був проведений слідчий експеримент, при якому свідок (зі слідчим і понятими) знаходився в тій кімнаті, де він був у момент розмови. У сусідній кімнаті, також у присутності понятих, із рЬною гучністю проголошувались фрази загрозливого характеру. Експеримент показав, що слова, вимовлені звичайним голосом, добре чутні в сусідній кімнаті всіма присутніми. Якщо ж потрібно перевірити здатність конкретної особи, то експеримент проводиться інакше. Так, умовну фразу знають слідчий і поняті, які знаходяться поруч із особою, показання якої перевіряються. Після вимовляння цієї фрази в сусідньому приміщенні у визначений час, обговорений із точністю до хвилини, особа, показання якої перевіряються, повинна її відтворити. Експеримент також повторюють неодноразово (3-4 рази) для одержання стабільного результату.

Слідчий експеримент зі встановлення можливості вчинення певних дій може стосуватися як принципової можливості взагалі учинення цих дії, так і можливості учинення їх конкретними особами (наприклад, чи може особа залізти з даху будинку на балкон квартири). Різновидом зазначеного експерименту є експеримент з метою перевірки можливості учинення дії певною особою в конкретних умовах або за певний час (наприклад, чи міг злочинець один перенести викрадені речі на певну відстань, чи міг свідок за 20 хвилин пробігти певну відстань; чи міг обвинувачений само- стійно, за допомогою наявних у нього засобів, підробити документ та ін.).

Слідчий експеримент щодо встановлення можливості існування певного факту або явища спрямований на підтвердження або спростування показань допитаної раніше особи. Зокрема це може стосуватися перевірки показань про переміщення товарно- матеріальних цінностей на складі, коли потрібно встановити, чи можливо було в даному приміщенні зберігати партію товару певного об'єму, ваги тощо.

Слідчий експеримент щодо встановлення механізму злочинної події може проводитись з метою перевірки способу вчинення злочину, тривалості динаміки злочинної події та ін. Так, у справі про крадіжку грошей із сейфа, що знаходився в бухгалтерії підприємства, треба було провести декілька експериментів. Перший - ддя встановлення принципової можливості розсвердлити дверцята сейфа навколо замка за допомогою ручного дриля, а також часу, витраченого на цю операцію. Другий - та ж операція із застосуванням електромеханічного дриля і визначення періоду повного розсвердлювання. Третій експеримент - для встановлення того, чи міг чути охоронець, що знаходився на 1-му поверсі цього підприємства, звук свердління (ручного, електромеханічного дриля) на 2-му поверсі у приміщенні бухгалтерії. Слідчий експеримент щодо встановлення механізму події' с типовим, наприклад при розслідуванні злочинних порушень правил дорожнього руху.

Для успішного проведення даної слідчої дії потрібна ретельна підготовка, яка включає у себе низку заходів, які проводяться: а) до виїзду на місце проведення експерименту; б) після прибуття на місце проведення слідчого експерименту, але до його початку.

До виїзду на місце проведення експерименту, а Іноді набагато раніше цього, слідчий має вирішити низку завдань, спрямованих на забезпечення належного проведення цієї слідчої дії. Насамперед, необхідно визначити місце, час і умови її проведення. Значною мірою це обумовлюється метою і змістом слідчого експерименту, При проведенні експерименту на місцевості (вулиці, шосе, у подвір'ї та ін.) враховуються погодні умови, які були на момент вчинення злочину.

Водій К. (таксист), рухаючись в аеропорт із пасажирами, здійснив наїзд на людину, що лежала на проїжджій частині шосе в стані сильного сп'яніння. Шосе було безлюдне, неосвітлене. Час наїзду - близько 22 години, наприкінці серпня. Водій і пасажири стверджували, що людина була одягнена у темне, лежала на шосе і не була видима, аж поки автомобіль упритул не наблизився до неї. У зв'язку з цим водій вже технічно не зміг би уникнути наїзду. Слідчий експеримент проводився в жовтні. Для вибору часу слідчий запросив у метеослужбі дані про те, який період часу для експерименту в жовтні буде відповідати за ступенем освітленості 22 годинам серпневого дня, коли відбу лося ДТП. З урахуванням отриманих даних слідчим був визначений час проведення слідчого експерименту.

У ситуації, коли результати експерименту не залежать від певного часу, то він вибирається з урахуванням інших тактичних міркувань: черговість проведення інших слідчих дій, можливість (неможливість) зберігання в незмінному вигляді обстановки, місця проведення слідчого експерименту; достатність даних для його проведення та ін. Але у всіх випадках при виборі місця, часу і умов слідчого експерименту потрібно мати на увазі, що його проведення не повинно створювати небезпеку для життя і здоров'я його учасників та інших осіб, заподіювати будь-які матеріальні збитки, створювати небезпечні наслідки та принижувати честь і гідність громадян.

V процесі підготовки слідчий визначає склад учасників експерименту. Зокрема обов'язкова присутність понятих (ст. 194 КПК України). Закон не визначає їхню кількість, проте її встановлює сам слідчий, виходячи з характеру експерименту й змісту повторюваних дослідів. У деяких ситуаціях доцільно запрошувати понятих, які володіють певними фаховими навичками, наприклад водіїв при експерименті в справі про ДТП. Поняті не беруть активної участі у проведенні дослідницьких дій - їхнє завдаїшя полягає у спостереженні за діями слідчого та інших учасників, засвідченні відповідності їх фіксації у протоколі. В експерименті можуть брати участь: підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок, спеціаліст, співробітник органів внутрішніх справ, представник громадськості. Коли експеримент проводиться з метою перевірки показань обвинуваченого або підозрюваного, то слідчому в кожному випадку необхідно вирішити питання про залучення цих осіб до участі, враховуючи цілі експерименту і прогнозуючи одержання певних результатів експерименту. На практиці виникають ситуації, коли немає можливості залучити до активної участі в експерименті особу, яка вчинила злочин. Найчастіше такою особою є обвинувачений, що протидіє слідству. У такій ситуації доцільно залучати іншу особу (статиста), що за своїми властивостями відповідає обвинуваченому. Наприклад, для визначення можливості пролізти через вентиляційний отвір з даху всередину будинку була запрошена особа такого ж зросту, статури І фізичного розвитку, як і обвинувачений.

При перевірці особистих якостей обвинувачених (можливість учинення певних дій, володіння певними навичками тощо) їхня участь е необхідною, у противному разі проведення експерименту є просто неможливим. При проведенні слідчого експерименту щодо встановлення можливості існування певного факту або механізму злочину можуть залучатися статисти, які відтворюють певні дії', що входили у зміст механізму скоєного злочину. У разі необхідності до участі в експерименті залучається спеціаліст.

Важливий елемент підготовки - підбір необхідних для експерименту предметів. Найкращим варіантом є вибір тих же предметів, знарядь, що використовувались під час вчинення злочину, особливо якщо сутність експерименту вимагає їх використання, у деяких ситуаціях для проведення експерименту виготовляють моделі (манекени, муляжі та ін.), подібні предметам, що мають значення для правильної постановки експерименту. Наприклад, якщо потрібно провести експеримент для визначення можливості виносу телевізора через пролам у стіні складу, достатньо мати ящик, що за розмірами і вагою відповідає такому телевізору.

Особлива увага на підготовчій стадії повинна бути приділена складанню плану слідчого експерименту, в якому вказуються: питання, що підлягають перевірці; завдання учасників; зміст дослідних дій та їх послідовність; можливі варіанти дослідних дій; заходи для забезпечення явки учасників; предмети, матеріали, необхідні для проведення експерименту. У плані також можуть бути передбачені заходи для реконструкції місця експерименту, відновлення обстановки, зазначаються науково-технічні засоби, що для цього необхідні, та ін. Склавши план, слідчий виконує ще ряд необхідних підготовчих дій: погоджує заходи взаємодії зі співробітниками міліції щодо охорони місця експерименту; попереджує представника адміністрації підприємства, установи, власника помешкання про майбутній експеримент тощо. Він також може попередньо ознайомитися з місцем проведення експерименту. Це дозволить йому внести необхідні корективи в план, уточнити число учасників і роль кожного з них. З цією ж метою можуть бути проведені додаткові допити.

Після прибуття на місце проведення слідчого експерименту, але до його проведення, слідчому також необхідно провести ряд підготовчих дій. Насамперед, оглянути місце проведення дослідних дій і за необхідності змінити деталі, а якщо потрібно - зробити реконструкцію обстановки (відтворення того вигляду, який був на момент вчинення злочину). При цьому можуть враховуватися пояснення і зауваження учасників, показання яких будуть перевірятися.

Переконавшись у відповідності обстановки, слідчий організовує охорону місця і вживає заходів щодо забезпечення безпеки учасників. Важливим на даному етапі є інструктаж учасників експерименту, що включає пояснення сутності майбутнього експерименту, конкретних дій кожного з учасників, роз'яснення їхніх прав і обов'язків, попередження про нерозголошення даних експерименту, Після цього слідчий пропонує кожному з учасників, у

4. Кількаразове повторення дослідів у змінених умовах з метою одержання достовірних і виключення випадкових результатів. При експерименті «на чутність» сила звучання мовлення може бути змінена зі звичайного до голосного, а потім й дуже голосного, а може бути від тихого до звичайного і нарешті голосного залежно від того, як все відбувалося під час вчинення злочину. У ситуації, коли перевіряється можливість бачити, доцільно продемонструвати різноманітні об'єкти, щоб можна було переконатися в стійкості їх розпізнавання особою. Можуть змінюватися умови події: сила і напрямок звукових перешкод; швидкість прямування транспортного засобу; стан дорожнього покриття та ін. Головне - переконатися в тому, що кількаразове повторення дослідних дій навіть у змінених умовах дає стабільний достовірний результат. Кількість повторів визначають з урахуванням отримання стабільних результатів.

Варіації умов проведення експерименту рекомендується використовувати у ситуаціях, коли слідчий не має точних даних про умови або параметри події (силу впливу, спрямованості переміщення, завантаження транспортного засобу та ін.) або відбулися непоправні зміни на місці події - об'єкт згорів, змінився його вигляд та ін. Тому слідчому доцільно неодноразово проводити кожну дослідну дію відносно кожної зі змінених умов. Проте навіть і в цих випадках варто враховувати характер і ступінь можливих розбіжностей умов події, що відбувалася, й умов експерименту,

5. Проведення експерименту поетапно. Дотримання цього правила дозволяє всім учасникам експерименту вивчити послідовність його етапів, наочно переконатися в настанні певних результатів, одержати чітке уявлення про експеримент у цілому. Водночас поділ слідчого експерименту на етапи можливий тільки в тих ситуаціях, коли це не впливає на загальний темп його проведення. Поетапність експерименту фіксується як документально, так і наочно (за допомогою фотозйомки чи відеозапису). Якщо ж за умовами експерименту неможливо виділити його етапи, то слідчий може заздалегідь запропонувати учасникам експерименту звернути увагу на певні «вузлові точки» експерименту, які дозволяють зафіксувати головні моменти процесу (проміжні результати, перехід від одного етапу до іншого, зміну характеру дії).

Потрібно відзначити, що іноді особа, показання якої перевіряються, заявляє в ході експерименту, що надані нею показання є помилковими. У таких ситуаціях необов'язково відмовлятися від проведення експерименту. Виходячи з обставин справи його проведення буває все ж таки доцільним. Наприклад, свідок заявляє про неправильність даних ним раніше показань про те, що він у певних умовах і з певного місця впізнав обвинуваченого, який тікав з місця злочину. У даному випадку проведення експерименту є необхідним для з'ясування того, чи можливо в цих умовах і з цього місця впізнати людину, що тікає з місця злочину. Позитивний результат експерименту може переконати свідка зізнатися, наприклад, у тому, що від раніше наданих на допиті показань він відмовився під впливом родичів обвинуваченого.

Якщо слідчий після заяви особи про помилковість своїх показань вирішить не проводити експеримент, то протокол слідчого експерименту все одно складається. У ньому варто зазначити, у чому полягала підготовка до проведення експерименту, коло Його учасників, які дії передбачалося перевірити, в яких умовах, а також чому експеримент було вирішено не проводити. Протокол підписується всіма особами, які були залучені до участі у проведенні слідчого експерименту.

У ситуації, коли показання, що перевіряються, були спростовані дослідним шляхом, доцільно відразу ж після експерименту допитати особу. Вражена такими результатами експерименту особа може повідомити слідчому про причини давання нею неправдивих показань і розповісти, що вона дійсно вчинила або які дії дійсно спостерігала.

Оцінювання результатів слідчого експерименту. Оцінка результатів проведеного експерименту складається з кола взаємозалежних оцінок, а саме: умов його проведення; достовірності одержаних результатів; висновків, зроблених на основі одержаних результатів; можливості їх використання у ході подальшого розслідування злочину.

Достовірність умов слідчого експерименту й одержаних результатів багато в чому залежить від дотримання вищевказаних тактичних правил. При оцінюванні достовірності висновків і можливості їх використання як доказів у справі слідчий може дійти висновку про одержання позитивного чи негативного результату. Проте позитивний результат експерименту може свідчити про те, що подія могла мати місце, та чи була вона вчинена саме так, необхідно ще довести. Наприклад, свідок В. стверджував, що він чув звук пострілу у певний час. Експериментом установлюється, що В. міг чути постріл, але не те, що він його чув у дійсності - це потрібно ще довести.

На відміну від позитивного результату слідчого експерименту, його негативний результат є категоричним доказом того, що перевірений факт (припущення) не міг мати місце у дійсності. У ситуації, коли дослідними діями встановлюється зміст факту або процесу його походження, то вирішується питання про те, як відбулася та або інша подія, як утворилися сліди цієї події. Висновки за результатами таких експериментів можуть мати як достовірний, так і ймовірний характер. Якщо у ході експерименту буде встановлено, що подія, виходячи з її слідів, могла відбутися тільки так, а не інакше, то висновки мають категоричну (достовірну). Форму. Проте якщо сліди могли виникнути й при іншому варіанті, висновки будуть тільки ймовірними.

Оіід зазначити, що одержані за результатами експерименту висновки можуть бути використані в подальшому для коригування версії, а також для уточнення певних обставини злочину при проведенні інших слідчих дій. Висновки за результатами слідчого експерименту враховуються під час складання обвинувального висновку, в якому вказується про можливість або неможливість існування певного факту, події'.