Правовідносини батьків і дітей.

У батьків були різні типи відносин з дітьми. Вони будувалися за принципом патріархату. Батьківська влада над дітьми належала винятково домовладиці (батькові).

Підстави виникнення батьківської влади.

1. народження дитини в законному шлюбі та її визнання батьком;

38

2. узаконення власної, народженої поза шлюбом, дитини;
3. усиновлення чужої дитини.

Усиновлення міг здійснити тільки домовладика, не менш ніж на INроків старший за особу, що усиновлювалась. Факт усиновлення фіксували куріатні коміції, а в імперську епоху — імператор.

Форми усиновлення.

І) арогація(arrogatio) — при усиновленні самостійних осіб;

І)              адопція(adoptio) — при усиновленні підвладних осіб. Цій формі усиновлення передувала еманципація дитини рідним батьком.

Узаконена або усиновлена дитина мала такий же правовий статус, як і народжена у шлюбі.

Зміст батьківської влади.

1. право розпорядитися життям дитини (поступово воно було мПмежене як віком дитини, так і згодою сімейної ради);
2. право залишити новонароджену дитини без догляду;
3. право (одночасно — обов’язок) відповідати за правопорушен- МН, ичинені дітьми;
4. право продати дитину в рабство;

б)              право вимагати дитини від особи, що її утримує;

U) право на будь-яке майно, придбане дитиною. Винятком було мийно, придбане на війні і державній службі (зокрема, peculiumI'litrense— табірний пекулій).

Підстави припинення батьківської влади:

1. смерть домовладики або підвладної дитини;
2. звільнення з-під влади — еманципація(emancipatio).

5. Опіка і піклування.

Ці правові інститути служили для доповнення дієздатності підопічної особи.

Опіка(tutela) встановлювалася над жінками і неповнолітніми дітьми, позбавленими батьківської влади. Опікуна заповітом призначим батько, а за відсутності заповіту опікуном ставав найближчий йГІіат. За відсутності законного опікуна його міг призначити претор. Опікун сам здійснював юридичні дії від імені підопічного або ж надимав згоду на здійснення ним дій у момент угоди. Варто враховувати те, що опіка над жінками в класичний період втратила своє колишнє значення. Тому тільки участь у судовому процесі і відчуженим жінками манципних речей вимагала згоди опікуна.

Піклування (сига) встановлювалося над юними чоловіками (від М до 25 років), божевільними та марнотратниками. Піклувальник мідавав згоду на здійснення дій, причому допускалося надання згоди I після угоди.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Визначте ступінь когнатського споріднення між дядьком і внучатою племінницею, двоюрідними братом і сестрою, прадідом і правнуком.
2. Валерій і Антонія одружені cummanu.

Чи вправі Валерій розпорядитися коштовностями, що входять до складу приданого дружини?

3. Туллій, підвладний син Горація, з необережності убив чужого раба.

Хто є суб'єктом юридичної відповідальності за нанесення

збитку?

4. Це дитя народилося від моєї матері, але все-таки воно — не її син і не мій брат.

У якому спорідненні перебуває воно з нею і зі мною?

• 5. Люцій і Марк — два рідні брати, але все-таки Люцій на два ступені ближче мені як родич.

Ким є я Люцію і Маркові?

• 6. Батько Туллія — єдиний син мого батька.

У якому спорідненні перебуває Туллій зі мною?

• 7. Молода дама кидається на шию перехожому і цілує його. На вимогу пояснити свою поведінку відповідає: «Адже його мати — свекруха моєї матері».

Яке споріднення між дамою і паном?

ПЛАН СЕМІНАРУ

1. Види, лінії та ступені споріднення.
2. Поняття, умови і форми укладання, види шлюбу.
3. Правовідносини батьків і дітей.
   Батьківська влада.
4. Опіка і піклування.

Джерела та література до заняття

Законьї XII таблиц (таблицьі IV, V, VI, XI); Институции Гая (книга II) //Памятники римского права: Законьї XII таблиц. Институции Гая. Дигестьі Юстиниана. — М.: Зерцало, 1997. — С. 6-8, 15, 17-44.

Макеев В. В., Головко А. Г.Частное право Древнего Рима: Учеб- ное пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — Ростов н/Д: Издатель- ский центр «МарТ», 2002. — С. 78-83.

Новицкий И. Б.Римское право. — М.: Теис, 1996. — С. 47-72.

Омельченко О. А.Римское право: Учебник. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: ТОН-Остожье, 2000. — С. 118-124.

Орач Є. М., Тищик Б. Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 47-88.

ІІиляева В. В. Римское частное право. — СГІб.: Питер, 2002. — С. 44-50, 74.

Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підручник, — К.: Вища школа, 1995. — С. 84-101.

Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право: Підручник.

К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 277-289.

Хутьіз М. X. Римское частное право. — М.: Бьілина, 2000. — С, Б9-68.

Харитонов Е. О. Основьі римского частного права. — Ростов н/Д: Феникс, 1999. — С. 123-132.

Черниловский 3. М. Римское частное право: Злементарньїй курс.

М.: Юрист, 2000. — С. 65-87.