б. Вступ до адвокатури

Чи не всі випускники правничих шкіл у той чи інший спосіб отримують право на юридичну діяльність. У цьому США відрізняються від багатьох інших країн, де юридична освіта розцінюється як загальна підготовка до роботи у різних сферах бізнесу й у державних установах.

Види регулювання адвокатури штату. Надання дозволу на юридичну діяльність більшою мірою регулюється штатом, аніж федеральним законом, і кожен штат виставляє свій чіткий комплекс вимог до адвокатури. В усіх штатах правникам необхідно отримати ліцензію для юридичної діяльності від державного органу з питань професійного регулювання. Штати використовують два різновиди таких органів. У деяких штатах ці органи є державними (наприклад, верховний суд штату), в інших існують «об'єднані адвокатури». При системі останніх штат делегує своїх представників до організації під назвою Асоціація адвокатів штату з повноваженнями нагляду за регулюванням професійної діяльності. Членство в Асоціації є обов'язковим. В обох випадках Верховний суд штату здійснює загальний контроль у юридичній сфері.

Іспити до адвокатури. В усіх штатах, крім одного, вступникам до адвокатури необхідно скласти адвокатські іспити, а в більшості штатів існують ще й спеціальні вимоги до рівня освіченості як необхідної умови допуску до іспитів 24. їх складають у письмовій формі протягом 2—3-х днів двічі на рік, зазвичай у липні й лютому. Адвокатські іспити діляться на дві частини. Перша — це численні альтернативні запитання з розділу загального права. Ця частина є спільною для всіх штатів, крім чотирьох, і активно використовується ними для перевірки знань. Але кожен штат має право самостійно визначати прохідний бал. Друга частина іспитів передбачає письмові відповіді на запитання з розділу законодавства штату. Деякі штати, зацікавлені в точнішому визначенні компетентності вступників, відступають від традиційних тестів.

23 Див. New York Times v. United States, 403 U. S. 713 (1971), а також «Pentagon Papers» (розділ IX). Професор Ервін Грісволд з Єльської правничої школи на посаді заступника міністра юстиції полемізує з професором із Гарварду Александром Бікелем.

У штаті Вісконсін випускники місцевого університету при вступі до адвокатури звільняються від перевірки рівня освіченості.

Правничий фах 137

Перед адвокатськими випробуваннями чи не всі випускники проходять відповідний 6-тижневий курс підготовки. Приватні фірми пропонують вступникам усе необхідне для успішного складання іспитів. Цей курс украй важливий, бо допомагає претендентам впоратися з тією частиною випробувань, котра стосується закону штату. Адже більшість кращих правничих шкіл основну увагу приділяють за-гальним доктринам і концепціям, нехтуючи при цьому законодавство окремих штатів. Співвідношення між тими, хто успішно склав іспити, й тими, хто «провалився», різне в кожному штаті. Так, наприклад, в липні 1991 р. в Каліфорнії вступило до адвокатури лише ЗО % усіх екзаменованих, тимчасом як у Монтані — 91 %. Дані про інші штати коливаються в цих межах . Часто-густо випускники шкіл нарікають на те, що ускладнення штатами адвокатських іспитів спрямоване не стільки на забезпечення високої компетентності місцевих юристів, скільки на захист від конкуренції правників, які вже займаються практичною діяльністю у штаті.

Міжштатна правнича діяльність. Без дозволу на вступ до адвокатури штату юрист не має права практикувати там. Це стосується усіх видів правничої діяльності, в тому числі надання юридичних консультацій і підготовки документів. Адвокатові з чужого штату для участі в судовому процесі штату необхідно отримати спеціальний дозвіл судді, дійсний лише для цього процесу (або, як його ще називають, pro hac vice). Тоді він може діяти пліч-о-пліч з місцевими правниками.

Правнича діяльність у федеральному суді. Ліцензія на діяльність у судах штату ще не дає права юристові працювати у федеральних судах — навіть, якщо федеральний суд розташований у цьому штаті. Хоч федеральний закон однаково чинний у всій країні, не існує єдиного центрального органу, який видавав би таку ліцензію. Тому адвокати, здобувши дозвіл практикувати в штаті, повинні ще домагатися сертифікату в федеральному окружному суді на право юридичної діяльності в цьому окрузі. Оскільки в деяких штатах по два й більше округів, то виникає необхідність в отриманні кількох, іноді до чотирьох сертифікатів . На щастя, для отримання таких сертифікатів не потрібно морочитися з окремими адвокатськими іспитами. В більшості округів для цього досить заплатити гроші й виконати деякі формальності — скласти присягу федеральному судді. Існує звичай влаштовувати велелюдні церемонії прийняття присяги як у суді штату, так і в федеральному суді, невдовзі після оголошення результатів адвокатських іспитів .

Якщо юрист бажає працювати в апеляційному суді СШАтого чи іншого округу, він повинен отримати сертифікат у цьому суді подібним чином. Те саме стосується і роботи у Верховному суді США, з тією лише різницею, що претендентові на посаду необхідно підтвердити, що він мав дозвіл на юридичну практику протягом останніх трьох років.

Юристи як фахівці широкого профілю. Вступивши до адвокатури, юрист має право займатися широкою професійною діяльністю: давати консультації, поради, готувати документи, захищати інтереси клієнтів як у судах, так і поза ними. У США, на відміну від Англії, не існує поділу правників на баристерів (адвокатів з правом виступати в судах) і солісіторів (які в основному працюють поза судами).

25

26 50 штатів і Пуерто-Ріко мають загалом 91 федеральний округ.

27 Деякі округи, зловживаючи правом контролю за наданням дозволу на юридичну діяльність, вису

вають додаткові вимоги до освітнього рівня й практичних навичок правників, які мають намір брати

участь у судових процесах.

Того самого року в Техасі вступило до адвокатури 87 % усіх екзаменованих, а в Мічигані — 79 !

138 Розділ N

і окремої спеціальності, еквівалентної європейському нотаріусові . В цьому спеціалізуються самі юристи. Основна частина правників — це адвокати, що готують справи для слухання (office lawyers) і адвокати, які захищають інтереси сторін у судових процесах (litigators). Але ці й вужчі профілі є наслідком індивідуального вибору. Вони — неофіційні.

Суть ліцензування полягає в тому, що правник, отримавши відповідний дозвіл на фахову діяльність, може на власний розсуд змінювати її напрям у дуже широких межах. Часто трапляється так, що юрист робить це не раз і не два протягом свого трудового життя. За матеріалами дослідження 1975 p., кількість правників, які від початку й до кінця працювали в тій самій сфері юриспруденції, у процентному відношенні становить: серед адвокатів уряду — 32,5 %; серед юрисконсультів — 47,6 %; серед юристів фірм чисельністю до 10 осіб — 53,3 %; серед правників, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю,— 56,4 %; серед юристів фірм чисельністю від 10 до 29 осіб — 63 % і серед юристів фірм чисельністю понад 29 осіб — 77,9 %. Як бачимо, плинність кадрів у сфері юриспруденції значно більша, ніж в інших професіях.