Логіко-гносеологічні принципи пізнання

Основне завдання логіки як науки полягає в тому, щоб навчати людину свідомо застосовувати її в процесі мірку­вання. З цього приводу французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Правильне, культурне мислення - одна з найважливіших якостей, у будь-якому випадку воно повинно було вважатися найголовнішим, але ви, можливо, самі помітили, що люди всіляко намагаються збагатити свою пам’ять, свої пізнання, тренуючись у красномовстві, і вони майже ніколи не турбуються про культуру мислен­ня.

Для працівників правоохоронних органів України це означає:

• логічне мислення є ефективною базою формування наукового світогляду;

• логіка є надійною гарантією поглибленого аналізу про­цесів, що відбуваються в юридично-правовій сфері, творчого застосування нормативних актів у профе­сійній діяльності;

• логічне мислення виступає ефективним знаряддям у вирішенні юридично-правових проблем, гарантом прийняття обгрунтованих рішень;

• логіка озброює працівників OBC формами і мето­дами оперативного реагування у складних екстре­мальних і надзвичайних ситуаціях;

• творче застосування законів, правил і вимог логіки працівниками правоохоронних органів спрямовує їх діяльність на ефективну і безкомпромісну боротьбу зі злочинністю, суворе дотримання вимог чинного законодавства, що гарантує забезпечення законності і правопорядку в Україні.

Принципи логіки. Принцип (лат. principium - по­чаток, основа) - основне положення якоїсь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації тощо; внутрішнє переконання людини, що визначає її ставлення до дійсності, норму поведінки і діяльності. Так, у cm. 3 Закону України «Про міліцію» підкреслюється, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колекти­вами, з громадськими організаціями і населенням.

Основні логіко-гносеологічні принципи формальної логіки - об’єктивність, науковість, послідовність, єдність історичного і логічного, теорії і практики.

Об’єктивність. Цей принцип орієнтує на правдиве відображення існуючих явищ у юридично-правовій сфері. Це означає, що юридично-правові явища слід вивчати такими, якими вони існують реально, без будь-якого спрощення і штучного ускладнення. Так, у cm. 22 Кримінально-проце­суального кодексу України (далі - КПК) підкреслюється, що «прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті обставини, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність».

У Конституції України, нормативно-правових докумен­тах, а також наказах, вказівках і рішеннях колегії MBC підкреслюється важливість забезпечення прав і свобод грома­дян, згідно зі cm. 3 Основного Закону випливає, що «Людина, гг життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і без­пека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Отже, об’єк­тивно і закономірно, згідно з Конституцією України, правоохоронні органи несуть відповідальність за забезпе­чення прав і свобод людини і громадянина.

Науковість. Цей принцип вимагає, спираючись на принцип об’єктивності, вивчати соціально-правові явища в їх діалектичному зв’язку і взаємовпливі. Як і всякий пізна­вальний процес, наукове дослідження проблем протікає в абстрактно-логічній формі мислення і підпорядковане прин­ципам, прийомам та законам мислення. Стиль юридичних документів характеризується особливими нормами, визна­ченою сукупністю характерних мовних засобів. З одного боку, стилістична норма правової мови перебуває під впливом нормативності самого права, з іншого - вона не може відступати від норм літературної мови, від її лек­сичних та граматичних норм, бо тоді мова юридичних документів перестане бути засобом спілкування в галузі права.

Ясність закону сприяє зміцненню законності і впро­вадженню чітких юридичних вимог в усі сфери суспільного життя. Тільки при ясності викладу норми права, може реально здійснюватися правило, згідно з яким незнання закону не є підставою для його невиконання. Незрозумілий закон не дає повного уявлення про права і обов’язки громадян, призводить до непотрібної витрати сил і часу, до непорозумінь і помилок.

Принцип науковості вимагає суворого дотримання законності у службовій діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, впровадження у практику сучасних досягнень науки і техніки, передового досвіду поліції зару­біжних країн. Якщо аналізуємо таке соціальне явище, як злочинність, його причини, то логіка вимагає розглядати його у комплексі, в його тісному взаємозв’язку і взаємо­впливі, враховуючи як об’єктивні, так і суб’єктивні при­чини, а також соціальні наслідки цього небезпечного явища. Як засвідчує соціальна практика, перевага у боротьбі зі злочинним криміналітетом буде на боці того, у кого вищий інтелектуальний потенціал, хто володіє сучасними досяг­неннями науки і техніки. Це - аксіома. В умовах розбудови молодої української держави перед вченими, у першу чергу юристами, постає важливе завдання, пов’язане з досліджен­ням та аналізом кримінальної ситуації, причин, які її поро­джують, і соціальних наслідків, а також із необхідністю не тільки короткотермінового, а й довготермінового прогнозу розробки соціальних технологій з профілактики попереджен­ня злочинності. Тому однією з актуальних проблем як юридичної соціології загалом, так і всієї юриспруденції є широке впровадження у практику комплексних досліджень.

Послідовність. Важливе завдання цього принципу полягає у дотриманні чіткої послідовності, систематизації при аналізі і прогнозуванні соціально-правових явищ. Вимага­ється, щоб при аналізі правопорушень усі факти, що характеризують явище, були тісно і послідовно пов’язані між собою. Так, cm. 324 КПК України визначає, що під час поста­новления вироку суд повинен розв’язати такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинува­чується підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину і т. д.

Отже, процес аналізу і його дії повинні бути єдиним, логічно обґрунтованим цілим, в якому кожен наступний етап випливає із попереднього як логічний наслідок його причин.

Принцип єдності історичного і логічного. Спира­ючись на нього, ми повинні всі юридично-правові явища розглядати в їх діалектичній єдності і взаємозв’язку, за допомогою логічного методу виявити їх сутність і законо­мірність. Історико-логічний метод аналізу процесів і явищ у сфері правоохоронної діяльності дозволяє встановити зв’яз­ки між минулим і сучасним, виділити основні тенденції розвитку, на основі вже накопиченого досвіду сформувати пропозиції щодо поліпшення діяльності всіх правоохоронних структур України. Тільки гармонійний взаємозв’язок істо­ричного і логічного у процесі пізнання дає можливість з’ясу­вати сутність та специфіку функціонування права і правової діяльності у системі суспільних відносин у різних со­ціальних системах, у різний період їх історичного розвитку. Аналізуючи історичні явища і події минулого, слід особливу увагу звертати на те, як вирішувалися політичні, економічні, соціально-правові проблеми в тих чи інших соціальних спільнотах (державах), якою була логіка прийняття управ­лінських рішень з боку державних діячів? Який характер вони мали? Чи відповідали вони вимогам логіки?

Принцип єдності теорії і практики орієнтує на те, що їх взаємодія і нерозривна єдність є гарантією істинного пізнання соціально-правових явищ.

У чинному Кримінальному кодексі України 2001 р. (далі - KK) є близько 65 статей, що передбачають при­тягнення до відповідальності за вчинення злочинів у сфері економіки, і, всупереч логіці, лише п’ять із них перед­бачають відповідальність за вчинення організованого злочи­ну. Раніше за всіма без винятку тяжкими злочинами суд міг визначити, організований конкретний злочин чи ні. Маємо парадокс: виявляється, такі злочини, як, скажімо, контра­банда або незаконний обіг підакцизних товарів, нині вже не вчиняються організованими групами. В кожному разі, саме так це виглядає з позиції чинного KK.

Безвихідна ситуація, власне, і змусила MBC України виступити із законодавчою ініціативою - підготувати і подати на розгляд відповідних комісій Верховної Ради України проект Закону «Про боротьбу з економічною зло­чинністю». Цей документ покликаний регулювати спірні й «розмиті» положення в нормативно-правовому полі. Адже там, де закон не дає чітких визначень, як слід діяти в тій чи іншій ситуації, вступає у свої права беззаконня, що неминуче призводить до порушень прав людини. Логіка боротьби з організованою злочинністю вимагає, по-перше, глибоких наукових досліджень методів ефективної проти­дії правоохоронних органів злочинним посяганням; по­друге, підготовки професійних кадрів для правоохоронних органів, здатних вести рішучу боротьбу зі злочинністю у складних умовах сьогодення, віддано служити Закону; по- третє, усунення суттєвих недоліків в організації інформа­ційно-аналітичного, розвідувального забезпечення, комп­лексного управління всіма силовими структурами держа­ви, координації їх взаємодії; по-четверте, впровадження у правоохоронну діяльність сучасного правового, технічного та технологічного інструментаріїв, а також світового досві­ду; по-п’яте, удосконалення нормативно-правових доку­ментів, прискорення проголошених реформ, оскільки їх гальмування стає серйозною перешкодою на шляху реалі­зації основних ідей Конституції, стримує розвиток демо­кратичних процесів у розбудові держави.

Таким чином, вищевикладені факти яскраво демонст­рують можливість як теоретичного, так і практичного вирі­шення проблеми боротьби з організованою злочинністю. У цьому аспекті знання логіки дає змогу виявити суперечності у нормативно-правових документах, непослідовність рішень владних структур. Отже, у діяльності правоохоронних орга­нів, окрім згаданих, важливими є принципи визначеності, несуперечності, обґрунтованості.

Логічно мислити - означає мислити чітко і послі­довно, не допускати суперечностей (протиріч) у своїх мір­куваннях, вміти виявляти помилки і свої, і чужі.

Кожна наука відкриває закони і користується (оперує) ними. Серед загальних законів логіки виділяють: закон тотожності, закон суперечності (протиріччя), закон виключеного третього, закон достатньої підстави.

Категорії логіки. Найбільш загальними категоріями є: поняття, судження, умовивід, тотожність, суперечність, дедукція, індукція, аналогія, гіпотеза, версія, силогізм та ін.

1.3.