Операції з поняттями

Це такі логічні дії, в результаті яких утворюються нові поняття. Внаслідок цих операцій (операції над понят­тями) здобувають нові класи понять. Так, шляхом скла­дання можна об’єднати два або декілька класів понять в один клас.

Для прикладу візьмемо такі поняття, як «тракто­рист», «комбайнер», «водій», одержимо загальне поняття «робітники», об’єднаємо їх в один клас - «сільські механі­затори». Якщо об’єднати ці два класи, то в результаті оде­ржуємо один клас і загальне поняття - «трудівники». От­же, робітники і сільські механізатори є трудівниками.

Чи можна об’єднати в один клас непорівнювані поняття?

Ні, їх об’єднати в один клас неможливо.

Чи можна з поняттями проводити операцію множення?

Множення можна проводити з поняттями, що пере­бувають між собою у різних відношеннях. Наприклад, якщо нам треба провести операцію множення понять «зло­чин» (А) і «посадовий злочин» (В), що перебувають у відношеннях підпорядкування і одночасно входять до обох класів, то відшукуємо такі злочини, які одночасно є і по­садовими. Отже, до класу «посадовий злочин» можна від­нести «халатність», «безвідповідальність», «перевищення службових повноважень» та ін.

Заштриховане коло В позначає клас тих елементів (злочинів), які одночасно входять до великого кола А, що включає в себе загальне поняття «злочин». Отже, всі «по­садові злочини» як клас і вид є невід’ємним структурним елементом роду «злочин», де «злочин» - рід, а «посадо­вий злочин» - вид.

Цікавий приклад практичного використання операцій з поняттями додавання, віднімання, множення наводить професор М.Г. Тофтул. У селі Лікареве вчинив злочин X. Оперативна робота міліції дала можливість зробити ви­сновок, що цей злочин вчинила одна з осіб, які перебува­ють зараз на відстані, не більшій, аніж 5 км від цього се­ла.

Наступними є операції віднімання і множення, за­вдяки яким злочинець вираховується. Скажімо, наявність інформації про те, що злочин здійснено дорослим, і саме чоловіком, дає можливість відняти від підозрюваних жінок і дітей. Завдяки цій операції обсяг утвореного шляхом від­німання поняття звужується. Одночасно з відніманням здійснюється операція множення.

Наприклад, підозрюваний у злочині X. є мешканцем села Лікареве, або гостем цього села, або одним із турис­тів, які перебували у посадці біля села, і тільки такою людиною. Коло підозрюваних явно звузилося. Кожна но­ва інформація про злочинця, навіть незначна (розмір взуття, палить він чи ні, зріст тощо), дає змогу знову і знову вдаватися до множення понять, результатом чого в ідеальному випадку буде одержано поняття підозрюва­ного з одиничним обсягом (якщо даний злочин вчинила одна людина).

Що таке операції заперечення понять? Яка їх функція?

Операція заперечення: скажімо поняття А полягає в утворенні нового поняття предметів, про які ми розмірко­вуємо. Наприклад, якщо обсягом предметів, про який ми мислимо, є клас злочинів взагалі А - «крадіжка», то до обсягу поняття не-А «не крадіжка», здобутого завдяки за­переченню поняття «крадіжка» (А), увійдуть усі злочини, що не є крадіжкою, а саме: державні злочини, злочини проти життя, образа, наклеп, зараження венеричною хво­робою, захоплення заручників та ін.

Якщо ж обсягом предметів, про які ми міркуємо, є злочини проти особистої власності громадян, то до обсягу поняття «не крадіжка» (не-А), утвореного за допомогою заперечення поняття «крадіжка» (А), увійдуть вже не всі злочини, передбачені кримінальним кодексом, окрім кра­діжки, а тільки злочини проти особистої власності грома­дян, що не є крадіжкою, а тільки такі, як «грабіж» (cm.

Для кримінально-правової теорії і практики важливе значення має узагальнення, обмеження і визначення понять.

Логічна операція, за допомогою якої відбувається пере­хід від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обся­гом, називається узагальненням. Узагальнити поняття - означає перейти від виду до роду, Наприклад, А - рід (вклю­чає всі злочини), В - вид (включає тільки окремі з них).

Усі діяння, названі в Особливій частині KK, мають один рід «злочин». Логічна дія, у процесі якої відбувається перехід від поняття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом, називається обмеженням. При обмеженні ми йдемо від А (рід) до В (вид). Рубежем обмеження є оди­ничне поняття. Наприклад, «суспільство, держава, со­ціальні класи, соціальні групи, соціальні прошарки, сім’я, член сім’ї Петренко, молодший сержант міліції Петренко».

Слід підкреслити, що є поняття, категорії з гранично широким обсягом: «матерія», «людство», «рух», «свідо­мість», які не узагальнюються, від них не можна перейти до якихось інших понять з більшим обсягом.

Узагальнення й обмеження можуть бути як правиль­ними, так і хибними. Щоб ці операції були правильними, необхідно при узагальненні переходити від виду до роду, а при обмеженні - навпаки.

У науці взагалі, а в юридично-правових галузях особ­ливо, важливе місце займає визначення. Воно має бути чіт­ким, виразним, вільним від двозначності. Наприклад, «Яви­ще є формою виразу сутності», «Сутність - внутрішня осно­ва явища», «Форма - це спосіб існування змісту» тощо. Ця вимога має виняткове значення у юридичній практиці. Ви­значення кримінального закону мають бути найвиразнішими і найточнішими. Прикладом цьому може бути cm. 156 KK «Розбещення неповнолітніх», де злочин кваліфікується як «вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шіст­надцятирічного віку». Чим точніше у законі описані ознаки складу злочину, тим легше виконувати закон.

Важливу роль у юридичному законодавстві має кла­сифікація.

Класифікація - розподіл предметів на класи, зробле­ний таким чином, що кожний клас займає стосовно інших класів точно визначене і чітко закріплене місце. Так, система державного права України за предметом правового регулю­вання поділяється на такі галузі права, як державне право, цивільне, адміністративне, трудове, фінансове, земельне, сімейне, кримінальне, судоустрій, кримінальний процес, ци­вільний процес, колективне право. Кожна галузь права, у свою чергу, поділяється на правові інститути. Завдяки такому способу класифікації, як кодифікація, норми різних галузей права приводяться до чіткої системи. Вона дає змогу виявити прогалини у праві, неузгодженість і можливі суперечності між окремими правовими актами.

Метод чіткої логічної класифікації понять відіграє важли­ву роль у структуруванні будь-якого явища. В умовах розбудо­ви нашої держави і боротьби зі злочинністю, особливо у сфері економіки, дасть можливість від стежити різноманітні зв’язки та структурні елементи цього антисуспільного явища.

Тіньова економіка може бути:

- підпільною - діяльність здійснюється приховано;

- затушованою - легальна або кримінальна діяль­ність здійснюється під владою іншої легальної діяльності;

- відмивальною для «брудних» грошей - легаліза- ційна або еміграційна діяльність щодо капіталів;

- корумпованою - діяльність, захист якої здійснюється шляхом підкупу чиновників, вищих посадових осіб держави;

- політизованою або соціально активною - діяльність, захист якої здійснюється шляхом прояву політичного тис­ку на державу з використанням політичних або суспільних організацій, засобів масової інформації тощо;

- терористично активною - діяльність, що викорис­товує як захист насильство, залякування, вбивства тощо;

- суспільною - діяльність, у процесі якої відбуваєть­ся організаційно-економічне та політичне злиття суб’єктів тіньової економіки з місцевими та центральними органами державної влади.

В аналізі поняття як форми логічного мислення ве­лику роль у чинному законодавстві відіграє понятійний та термінологічний апарат.

Розглянемо деякі недоліки понятійного апарату Особ­ливої частини KK України. Тут міститься ряд термінів та термінологічних зворотів, які становлять законодавчі но­вели. На жаль, при їх аналізі ми стикаємося з цілим рядом нечітких визначень. Слід взяти до уваги слушну думку В.О. Навроцького про те, що «кримінальний закон має бу­ти всебічно досконалим, чітким, доступним, зручним для застосування». Ця проблема є актуальною, адже ще античні юристи надавали великого значення мові закону. Відомий римський юрист Сенека вказував на роль і місце юри­дичної термінології, значення стислості і лаконічності мо­ви, особливо у юридичному законодавстві. Відомий його вислів: «Закон повинен бути стислим, щоб його краще запам’ятовували ті, хто не знає закону».

Важливу роль у законодавчій теорії відіграє логічна послідовність викладу, змістовна завершеність. Як зазна­чає З.А. Тростюк, у чинному законодавстві «не може бу­ти допустимим алогізм, розриви думок, внутрішні супе­речності, перескакування думки, тавтологія. Нечіткі законодавчі формулювання, які породжують дискусії у теорії, викликають помилки на практиці».

Для досягнення чіткості формулювання закону необ­хідно, щоб законодавча думка була викладена зрозуміло і доступно. Термінологічний апарат нормативно-правових до­кументів повинен бути небагатослівним, стислим і лаконіч­ним. «Надмірна деталізація, - пише З.А. Тростюк, - зумов­лює невиправдане зростання обсягу кримінального закону, породжує його громіздкість. Це, у свою чергу, утруднює використання нормативно-правового акта, пошук у ньому необхідних положень. Великий обсяг тексту закону робить його важкозасвоюваним, часто малозрозумілим».

Французький філософ Ш. Монтеск ’є вказував, що слова законів повинні викликати у людей одні і ті ж ідеї, ніколи не можна в законі вживати невизначених понять, стиль законів має відрізнятися точністю та стислістю.

Використання різних термінів для позначення одного й того ж поняття значно ускладнює його сприйняття та розуміння.

Важливою логічною вимогою щодо формування ква­ліфікуючих ознак, які стосуються понятійного апарату, є неузгодженість кваліфікуючих та основних ознак складу злочину.

Слід відзначити, що одному й тому ж поняттю нада­ється декілька дефініцій. Наприклад, термін «державний діяч» по-різному роз’яснюється у cm. 112, 344, 346 KK.

Деякі визначення, які містяться в Особливій частині KK, занадто багатослівні, що значно утруднює сприйняття змісту понять, яким дається визначення.

Отже, недоліки Особливої частини KK, а саме неод­нозначне тлумачення нормативно-правових понять, термі­нів значно ускладнює правотворчу і правозастосовну дія­льність працівників правоохоронних органів України. Та­ким чином, дотримання вимог логіки, вміння правильно оперувати поняттями та термінами застерігає від можливих не тільки логічних, а й юридичних помилок, озброює пра­воохоронців високою логічною і правовою культурою.

2.5.