Поняття про логічну форму. Істинність думки та формальна правильність міркувань
Як уже було відзначено вище, завдання логіки полягає у тому, щоб встановити умови, за яких міркування є правильними. В даному випадку варто уточнити, що таке міркування.
Міркування — це розумовий процес поєднання думок між собою з метою отримання нової інформації.
При цьому вихідні судження називаються засновками, а нове знання - висновком. Розглянемо два приклади:7
1). Жодна книга не є періодичним виданням
Журнал — періодичне видання.
Журнал не є книгою
2). Кожен український педагог знайомий із творами
В. Сухомлинського
Ця людина знайома з творами В.Сухомлинського
Ця людина — педагог
У першому міркуванні висновок не підлягає сумніву, а в другому - викликає заперечення. Очевидно, що, поєднуючи думки між собою, не завжди можна отримати достовірний висновок, що достовірне знання дають змогу отримати не випадкові співставлення думок, а тільки ті, які мають чітко визначені форми зв’язку. Щоб зрозуміти в чому полягають ці форми зв’язку, треба спершу звернутись до поняття логічної форми.
Логічною формою конкретної думки є її будова, спосіб зв ’язку її складових частин. Вона відображає загальні структурні зв’язки об’єктивного світу.
З’ясувати логічну форму думки дозволяє процес формалізації - процес виявлення структурних елементів думки і способу зв’язку між ними. Завдяки процесу формалізації вилучаються слова природної мови, використовуючи натомість набір символів штучної мови, що дозволяє записати ту чи іншу думку у вигляді формули. Різні за змістом думки можуть мати однакову логічну форму. Наприклад:
‘Всі люди — смертні
“Всі дерева — багаторічні рослини
“Всі метали проводять електричний струм ”
Позначивши предмет думки через символ “ S “, ознаку, притаманну йому, через” Р” і, виразивши зв’язок між ними дієслівною зв’язкою “є”, отримаємо таку логічну форму даних суджень-“Всі S є Р”.
Існують інші види логічних форм.
Поняття, судження, умовиводи мають свої специфічні форми (структури). Логіку цікавить не конкретний зміст конкретного поняття, судження чи умовиводу, а те спільне, що властиве всякому поняттю, судженню чи умовиводу певного виду, те спільне, що властиве будь - якій формі мислення вза-8
галі. Формалізація дає змогу виявити загальні закони та правила міркування, встановити схеми побудови правильних міркувань. Отже, правильним є міркування, в якому поєднання думок відповідає законам і правилам логіки, внаслідок чого висновок випливає з логічною необхідністю. Логіка аналізує правильні міркування, класифікує їх, виявляє і досліджує способи їх побудови.
Поняття правильності слід відрізняти від поняття істинності. Істинність характеризує окремі думки (судження). Істинність думки - це відповідність її змісту дійсності. Поняття правильності стосується логічних операцій мислення, зв’язку між думками в міркуванні. В процесі міркування треба враховувати і те, і друге. Якщо міркування побудоване правильно і при цьому воно спирається на істинні засновки, то висновок у ньому буде безумовно істинним. При неправильній побудові, незважаючи на істинність засновків, висновок може бути в одному випадку істинним, в іншому - хибним. Не можна отримати істинного висновку також і в тому випадку, якщо у міркуванні хоча б один із засновків хибний.
3.