Логіка та мова
Вище вже йшлося про нерозривність зв’язку мислення з мовою. Мова - одне з найцінніших надбань людства, що виступає водночас і фактором і показником його розвитку. В процесі колективної трудової діяльності виникла потреба у спілкуванні та передачі своїх думок.
Проте, якщо спочатку мова була, за словами Маркса, “вплетеною” в безпосередню практичну діяльність людей, то надалі, розвиваючись, мова стала набирати інших функцій. Завдяки мові ми виражаємо свої думки, спілкуємося між собою як у побуті, так і в процесі наукової та практичної діяльності. Завдяки їй здійснюється передача наступним поколінням накопичених знань, умінь, життєвого досвіду; мова є засобом вираження емоцій, бере активну участь у процесі пізнання. Оскільки мова є засобом вираження думок, поєднання їх у міркування, то дослідження міркувань можливе завдяки дослідженню мови. На підставі природної мови логіка розробляє штучну (формальну) мову, за допомогою якої описуються схеми міркувань і яка є, по суті, інструментом виявлення специфічного змісту тексту, його логічної структури.9
За своєю структурою мова є знаковою інформаційною сис-темою. Знак - це матеріальний предмет, який виступає в якості представника
деякого іншого предмета, ознаки чи відношення, що використовується для збереження, переробки і передачі інформації.
Свого часу Мішель Фуко поділяв усі знаки на природні (відображення у дзеркалі), умовні (слово), штучні (наприклад, у математиці). В ХХст. остаточно сформувалась наука під назвою семіотика, що вивчає знаки і знакові процеси. Семіотика - це міждисциплінарна наука, в якої відсутній чітко окреслений предмет дослідження. Вона дає ключ до розуміння аналізу і побудови різних мов. Будь-яке явище чи процес, розглянуті з точки зору їх знакового втілення можуть стати предметом аналізу цієї науки. Тому семіотика взаємодіє з широким колом інших наук - логікою, філософією, лінгвістикою, психологією і ін.
З одного боку ці науки виявляють інтерес до проблем, пов’язаних зі знаками і знаковими процесами, з іншого - семіотика сама пропонує їм для розгляду деякі поняття і проблеми теорії знаків.
За характером відношення до позначуваних об’єктів виділяють три види знаків: знаки - копії, знаки - ознаки, знаки - символи. Перші грунтуються на принципі подібності предмета та його позначення (дзеркальне відображення, фотографії, відбитки пальців тощо). Другі є ознакою або показником певного об’єкта чи його відношення до іншого об’єкта (дим - показник вогню, підвищена температура - ознака хвороби). Треті, фізично не зв’язані з об’єктами, які вони позначають, мають свій власний зміст, відображаючи предмети і їх властивості узагальнено, абстрактно. Значення знаків - символів встановлюється переважно за умовною згодою. Знаками - символами є герб, прапор, гімн тієї чи іншої держави; в українській культурі знаками - символами є червона калина, писанка тощо; різні науки мають свої знаки - символи. Різновидами знаків є мовні знаки, що можуть бути як знаками - символами, так і знаками - ознаками.
Мовний знак - це одиниця мови, яка позначає предмети, їх ознаки, відношення з іншими предметами. Для їх вираження служать імена. Кожне ім’я має два основних значення - предметне і смислове. Під першим розуміють певні предмети, класи предметів, явища, процеси, властивості та відношення, що позначаються даним ім’ям. Смислове значення імені - це його зміст, спосіб, яким ім’я позначає
10 предмет. Зміст виражає сукупність ознак та властивостей даного предмета, інформацію про нього. Так, наприклад, для імені" Т.Г.Шевченко” предметним значенням виступає сама людина, яку звали Т.Г.Шевченко, а смисловим значенням у різних ситуаціях виступатимуть властивості цієї людини, як от: “Основоположник української літературної мо- ви”,“автор поеми “Катерина”', “Великий Кобзар” і ін. Смислове значення є у кожного імені, тоді як предметне лише у тих, які позначають реально існуючі предмети (наприклад, у імені “вічний двигун” предметного значення немає).
У логіці розрізняють висловлювання двох типів - іменні та пропо- зиційні функції. В іменній функції “столиця у” поставити замість “у” ім’я Франція, то отримаємо висловлення “столиця Франції” - ім’я предмета (в даному випадку - Париж). При підстановці змінних у про- позиційній функції висловлювання набирає значення істинності або хибності. Так, якщо у пропозиційній функції “у - парне число” “у” замінити числом “5”, то висловлювання “5 - парне число “ є хибним, а підставивши число “8” отримаємо істинне висловлювання - “8 — парне число ”.
Мовні знаки, які мають однотипне значення називаються в логіці семантичними категоріями. До семантичних категорій відносяться :
- Речення: розповідні, питальні та спонукальні;
- Висловлювання, які відіграють певну роль у складі речень: дескриптивні і логічні терміни.
Дескриптивні терміни складають:
- імена предметів - слова або словосполучення, що позначають окремі предмети (“перший космонавт України”, “Леся Українка”, “Європа”) або множини однорідних предметів (“поет”,’’материк”,’’число”,’’рослина”);
- предикатори - слова і словосполучення, що виражають властивості предметів або відношення між ними. Предикатори, які позначають властивості предметів називаються одномісними (“добросовісний”,’’красивий”, “електропровідний”), а предикатори, які позначають відношення між предметами, називаються багатомісними (“батько”, “рівний”, вищий”,’’кращий”);
- функціональні знаки - знаки, що служать для позначення іменних функцій
11
Логічні терміни - це логічні сталі або константи, яким відповідають слова природної мови: “і”, “або”, “якщо... то”, “тоді і тільки тоді, якщо...”, “ні... ні”, “всі”, “деякі”, і ін.У символічній логіці такими коне- тактами є кон’юнкція, диз’юнкція, імплікація, еквіваленція, заперечення, квантори загальності та існування і деякі інші. Вони позначаються такими символами:
Логічним сталим буде присвячено ок
рему увагу у темі “Судження”. Різновидності семантичних категорій можна зобразити за допомогою такої схеми:
4.
Еще по теме Логіка та мова:
- 42. Мислення і мова. Проблема ідеального.
- 32. Свідомість і мова: філософські підходи до їх осмислення.
- 41) Суспільна природа свідомості. Свідомість та мова.
- 2.2. Розвиток логіки в Україні
- 6.3. Категоричний силогізм та його різновиди. Ентимема
- 4. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ
- 60. Софійний та епістемний способи філософського мислення
- § 5. Поняття письма та його складових елементів - почерку і писемної мови, їх значення при розслідуванні злочинів
- 40. Природничі та соціально-історичні засади свідомості. Сучасна наука про ознаки свідомості
- Гнучкість мислення.