<<
>>

Логіка та мова

Вище вже йшлося про нерозривність зв’язку мислення з мовою. Мова - одне з найцінніших надбань людства, що виступає водночас і фактором і показником його розвитку. В процесі колективної трудової діяльності виникла потреба у спілкуванні та передачі своїх думок.

Про­те, якщо спочатку мова була, за словами Маркса, “вплетеною” в безпо­середню практичну діяльність людей, то надалі, розвиваючись, мова стала набирати інших функцій. Завдяки мові ми виражаємо свої думки, спілкуємося між собою як у побуті, так і в процесі наукової та практич­ної діяльності. Завдяки їй здійснюється передача наступним поколінням накопичених знань, умінь, життєвого досвіду; мова є засобом виражен­ня емоцій, бере активну участь у процесі пізнання. Оскільки мова є за­собом вираження думок, поєднання їх у міркування, то дослідження міркувань можливе завдяки дослідженню мови. На підставі природної мови логіка розробляє штучну (формальну) мову, за допомогою якої описуються схеми міркувань і яка є, по суті, інструментом виявлення специфічного змісту тексту, його логічної структури.

9

За своєю структурою мова є знаковою інформаційною сис-темою. Знак - це матеріальний предмет, який виступає в якості представника

деякого іншого предмета, ознаки чи відношення, що використовується для збереження, переробки і передачі інформації.

Свого часу Мішель Фуко поділяв усі знаки на природні (відображення у дзеркалі), умовні (слово), штучні (наприклад, у мате­матиці). В ХХст. остаточно сформувалась наука під назвою семіотика, що вивчає знаки і знакові процеси. Семіотика - це міждисциплінарна наука, в якої відсутній чітко окреслений предмет дослідження. Вона дає ключ до розуміння аналізу і побудови різних мов. Будь-яке явище чи процес, розглянуті з точки зору їх знакового втілення можуть стати предметом аналізу цієї науки. Тому семіотика взаємодіє з широким ко­лом інших наук - логікою, філософією, лінгвістикою, психологією і ін.

З одного боку ці науки виявляють інтерес до проблем, пов’язаних зі знаками і знаковими процесами, з іншого - семіотика сама пропонує їм для розгляду деякі поняття і проблеми теорії знаків.

За характером відношення до позначуваних об’єктів виділяють три види знаків: знаки - копії, знаки - ознаки, знаки - символи. Перші грун­туються на принципі подібності предмета та його позначення (дзер­кальне відображення, фотографії, відбитки пальців тощо). Другі є озна­кою або показником певного об’єкта чи його відношення до іншого об’єкта (дим - показник вогню, підвищена температура - ознака хворо­би). Треті, фізично не зв’язані з об’єктами, які вони позначають, мають свій власний зміст, відображаючи предмети і їх властивості узагальне­но, абстрактно. Значення знаків - символів встановлюється переважно за умовною згодою. Знаками - символами є герб, прапор, гімн тієї чи іншої держави; в українській культурі знаками - символами є червона калина, писанка тощо; різні науки мають свої знаки - символи. Різновидами знаків є мовні знаки, що можуть бути як знаками - симво­лами, так і знаками - ознаками.

Мовний знак - це одиниця мови, яка позначає предмети, їх ознаки, відношення з іншими предметами. Для їх вираження служать імена. Кожне ім’я має два основних значення - предметне і смислове. Під першим розуміють певні предмети, класи предметів, явища, процеси, властивості та відношення, що позначаються даним ім’ям. Смислове значення імені - це його зміст, спосіб, яким ім’я позначає

10 предмет. Зміст виражає сукупність ознак та властивостей даного пред­мета, інформацію про нього. Так, наприклад, для імені" Т.Г.Шевченко” предметним значенням виступає сама людина, яку звали Т.Г.Шевченко, а смисловим значенням у різних ситуаціях виступатимуть властивості цієї людини, як от: “Основоположник української літературної мо- ви”,“автор поеми “Катерина”', “Великий Кобзар” і ін. Смислове зна­чення є у кожного імені, тоді як предметне лише у тих, які позначають реально існуючі предмети (наприклад, у імені “вічний двигун” пред­метного значення немає).

У логіці розрізняють висловлювання двох типів - іменні та пропо- зиційні функції. В іменній функції “столиця у” поставити замість “у” ім’я Франція, то отримаємо висловлення “столиця Франції” - ім’я предмета (в даному випадку - Париж). При підстановці змінних у про- позиційній функції висловлювання набирає значення істинності або хибності. Так, якщо у пропозиційній функції “у - парне число” “у” замінити числом “5”, то висловлювання “5 - парне число “ є хибним, а підставивши число “8” отримаємо істинне висловлювання - “8 — парне число ”.

Мовні знаки, які мають однотипне значення називаються в логіці семантичними категоріями. До семантичних категорій відносяться :

- Речення: розповідні, питальні та спонукальні;

- Висловлювання, які відіграють певну роль у складі речень: де­скриптивні і логічні терміни.

Дескриптивні терміни складають:

- імена предметів - слова або словосполучення, що позначають окремі предмети (“перший космонавт України”, “Леся Українка”, “Європа”) або множини однорідних предметів (“поет”,’’мате­рик”,’’число”,’’рослина”);

- предикатори - слова і словосполучення, що виражають власти­вості предметів або відношення між ними. Предикатори, які позначають властивості предметів називаються одномісними (“добро­совісний”,’’красивий”, “електропровідний”), а предикатори, які позна­чають відношення між предметами, називаються багатомісними (“бать­ко”, “рівний”, вищий”,’’кращий”);

- функціональні знаки - знаки, що служать для позначення іменних функцій

11

Логічні терміни - це логічні сталі або константи, яким відповіда­ють слова природної мови: “і”, “або”, “якщо... то”, “тоді і тільки тоді, якщо...”, “ні... ні”, “всі”, “деякі”, і ін.У символічній логіці такими коне- тактами є кон’юнкція, диз’юнкція, імплікація, еквіваленція, заперечен­ня, квантори загальності та існування і деякі інші. Вони позначаються такими символами:Логічним сталим буде присвячено ок­

рему увагу у темі “Судження”. Різновидності семантичних категорій можна зобразити за допомогою такої схеми:

4.

<< | >>
Источник: Поперечна Г.А.. Основи логіки /Навчальний посібник. Терно­піль: видавничий відділ ТДПУ ім. В.Гнатюка/2002. с.128. 2002

Еще по теме Логіка та мова:

  1. 42. Мислення і мова. Проблема ідеального.
  2. 32. Свідомість і мова: філософські підходи до їх осмислення.
  3. 41) Суспільна природа свідомості. Свідомість та мова.
  4. 2.2. Розвиток логіки в Україні
  5. 6.3. Категоричний силогізм та його різновиди. Ентимема
  6. 4. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ
  7. 60. Софійний та епістемний способи філософського мислення
  8. § 5. Поняття письма та його складових елементів - почерку і писемної мови, їх значення при розслідуванні злочинів
  9. 40. Природничі та соціально-історичні засади свідомості. Сучасна наука про ознаки свідомості
  10. Гнучкість мислення.