<<
>>

§ 5. Поняття письма та його складових елементів - почерку і писемної мови, їх значення при розслідуванні злочинів

У криміналістичному документознавстві поняття документа тісно пов'язане з поняттям письма. Письмо - це засіб відображення думок людини за допомогою мови і спеціально створеної системи умовних позначок (писемних знаків, писемності), що дозволяє закріплювати мову в часі і передавати її на відстань, у письмі розрізняють значеннєвий (семантичний) бік, який називається писемною мовою, і графічний (знаковий), який називається почерком.

Таким чином, почерк являє собою графічну форму письма, а писемна мова відображає інтелектуальну сторону письма. Тобто писемна мова відображає інтелектуальні, а почерк - динамічні навички людини.

Почерк - це динамічні навички людини, які відбиваються у рукописному тексті при його виконанні. Стосовно почерку використовується термін «виконавець». У результаті формування письмово-рухомих навичок виконавця його почерк набуває наступних властивостей: 1) Індивідуальність, тобто неповторність;

2) стереотипність, або відтворюваність; 3) варіативність - зміна почерку як засіб пристосування виконавця до різних умов виконання рукопису; 4) динамічна стійкість - відтворюваність, повторюваність властивостей, ознак почерку в межах Ідентифікаційного періоду.

Писемна мова - це спосіб викладення думок шляхом написання тексту. Стосовно писемної мови використовується термін «автор». У писемній мові відбиваються навички викладу думок автора документа (рукописного або друкованого).

Сукупність знань щодо можливостей використання почерку І писемної мови при розслідуванні злочинів одержала назву криміналістичного дослідження письма, яке е частиною криміналістичного документознавства. У цій частині вивчаються закономірності формування письма і на їх основі розробляються методи ототожнення виконавця та автора документа, а також встановлення інших фактів, пов'язаних з письмом.

Криміналістичне дослідження почерку. Почерк кожної .людини має загальні та окремі ознаки.

До загальних ознак почерку відносіть наступні.

1. Ступінь сформованості і характер письмово-рухової навички:

- виробленість почерку, тобто володіння технікою письма відповідно до загальноприйнятої системи скоропису (високо-, середньо- і малови роблений);

- координація рухів - точність і системність рухів при написанні букв, дотримання їх розміру, нахилів (висока, середня, низька);

-темп письма (швидкий, середній, уповітьнений);

- складність рухів: а) простий почерк (рухи, що відповідають найбільшою мірою системі, установленій стандартними прописами); б) спрощений (рухи, що відхиляються від стандартних прописів убік зменшення складності системи рухів); в) ускладнений (рухи, що відхиляються від стандартних прописів у бік збільшення складності системи рухів).

2. Структурні характеристики рухів:

- переважна форма рухів (прямолінійно-кутаста, округла, змішана), напрямок рухів (правоокружний, лівоокружний, змішаний);

- розмір почерку (дрібний - висота літер до 2,5 мм, великий - більш 4,5 мм);

- розгін почерку - довжина рухів по горизонталі: а) середній (висота рядкових знаків дорівнює їхній ширині); б) стиснутий (висота знаків менше ширини); в) розгонистий (висота знаків більше ширини);

- зв'язність почерку - кількість знаків, написаних без відриву пишучого приладу від паперу: а) висока - разом пишуться шість і більше знаків; б) середня - від чотирьох до шести знаків; в) низька - не більше трьох знаків;

- натиск почерку: а) сильний (ширина основних штрихів перевищує ширину сполучних); б) середній, в) почерк без натиску; г) змішаний.

3. Ознаки, що відбивають топографію фрагментів рукопису І проявляються в особливостях розміщення самостійних фрагментів документів: заголовків, підписів, полів, абзацних відступів, напрямках і формі рядків та ін.

Окремі ознаки почерку відображають особливості рухів при написанні окремих букв, їх частин, елементів і міжбуквених з'єднань.

- форма рухів при виконанні і з'єднанні букв і їхніх елементів (прямолінійна, дугова, пегльова, кутова, звивиста) (рис.

29);

Рис. 29, Форма рухів

- напрямок рухів при написанні (знизу нагору, зверху вниз, лівоокружні, правоокружні) (рис. ЗО);

Рис. ЗО. Напрямок рухів

- довжина рухів (характеризується відносним розміром штрихів різних елементів букв) (рис. 31);

Рис. 31. Довжина рухів

- відносне розміщення крапок початку, закінчення, перетинання і з'єднання рухів (рис. 32);

Рис, 32. Розміщення:

а) крапок початку, закінчення, приєднання, перетинання рухів; 6) елементів щодо один одного

- послідовність рухів, якими виконуються різні елементи букв, і їхнього з'єднання (рис. 33);

Рис, 33. Послідовність рухів

При вчиненні злочину особи нерідко намагаються навмисно зміни почерк. До основних способів навмисної зміни почерку відносяться: а) скорописне маскування, при якому особі, яка пише, вдається істотно змінити нахил почерку (на протилежний), розмір почерку (як правило, убік збільшення), зв'язність почерку (знижується). Однак при такому маскуванні більшість окремих ознак почерку не змінюється; б) письмо буквами друкованої форми (стилізоване письмо) застосовується для письма друкованим шрифтом; в) письмо зі зміною пишучої руки, тобто рукопис виконується, наприклад, лівою рукою при звичайному виконанні письма правою рукою. При такому способі спостерігаються явні перекручування звичайного почерку: дзеркальність, тобто зміна знака в цілому і його елементів, звичного напрямку руху на протилежний; зломи, звивистість при виконанні дугоподібних, на- півовальних, овальних елементів і прямолінійних елементів, виконаних розгинальними рухами; різні по довжині, по вертикалі І горизонталі рухи, різка зміна зв'язності.

Розшук невідомих виконавців за ознаками почерку включає чотири етапи роботи з документами-речовими доказами: огляд і вивчення документа; складання розшукової таблиці; перевірка почерків у документах, виконаних різними виконавцями; провадження почеркознавчої експертизи.

По-перше, всебічному аналізу піддаються загальні і окремі ознаки почерку у документі. Встановлюється, чи немає в документі спеціальних ознак почерку. Для розшуку виконавця не можуть бути використані ознаки, що з'явилися в результаті навмисної зміни почерку.

При складані розшукової таблиці в неї включають 5-10 окремих ознак почерку, які є найбільш стійкими і виразними. У таблицю можуть бути поміщені найбільш, характерні ознаки писемної мови (стійкі помилки при написанні слів, особливості лексики) і деякі загальні ознаки. На зворотну сторону розшукової таблиці наклеюється фотокопія документа-речового доказу.

Наступний етап роботи з розшуку виконавця рукопису — перевірка різних документів. Перевірка почерків полягає в зіставленні ознак, включених у розшукову таблицю, з почерками, якими виконані документи. У випадку розбіжності більшості ознак документ (виконавець), що перевіряється, виключається з подальшого дослідження. Порівняння дозволяє відібрати найбільш близькі до розшукуваного почерки.

Заключна стадія роботи з встановлення виконавця рукопису передбачає призначення почеркознавчої експертизи для проведення ідентифікаційного дослідження.

Криміналістичне дослідження писемної мови. Писемна мова, як і почерк, має загальні та окремі ознаки. До загальних ознак писемної мови належать: 1) грамотність; 2) лексику; 3) стилістичні ознаки письма. Рівень грамотності може бути високим, середнім, низьким. Грамотність визначається кількістю граматичних і синтаксичних помилок. До лексики відносять:

1) словниковий запис, який являє собою кількість слів, понять з різних галузей знань, відображає рівень культури, професіоналом, начитаність, ерудицію автора. Словниковий запас може бути великим, середнім і малим (бідність мови).

Особливостями лексики є використання професіоналізмів, жаргонних слів і виразів, архаїзмів (застарілих слів);

2) фразеологію, іцо характеризує словникові звороти, характерні для певної професії, середовища проживання і кола спілкування осіб;

3) зображувально-виражальні засоби, які включають обороти слів, метафори, гіперболи, іронії, порівняння, а також стилістичні фігури та ін.

Стилістичні ознаки відображають манеру викладу думок автором, виражену в побудові речень, їх довжині, синтаксичній структурі, побудові тексту в цілому. Стиль відображає використання мовних засобів відповідно до функціонального значення мови. Розрізняють науковий, публіцистичний, офіційно-документальний, літературно-художній, жаргонний, побутовий стилі.

Окремі ознаки писемної мови - це особливості використання слів, виразів, оборотів, які характеризують автора тексту документа.

Ознаки писемної мови і почерку широко використовуються для діагностичних досліджень відносно виконавця або автора тексту, наприклад встановлення статі, віку, рідної мови, району проживання, професії, обстановки і обставин виконання тексту тощо. Вони слугують підставою для побудови розшукових версій на основі письмових або друкованих документів, які стосуються в орбіті розслідуваної справи.

Для ототожнення особи за письмом необхідно виділити комплекс загальних та окремих ознак почерку або писемної мови, відображених у тексті документа. Встановлення неповторної (індивідуальної) сукупності вказаних ознак е підставою для висновку про тотожність особи, яка писала.

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме § 5. Поняття письма та його складових елементів - почерку і писемної мови, їх значення при розслідуванні злочинів:

  1. ЗМІСТ
  2. §4. Зв'язок криміналістики з іниіиліи науками та її значення у професійній підготовці кадрів для правоохоронних органів
  3. §2. Поняття криміналістичної діагностики як методу пізнання та його значення при розслідуванні злочинів
  4. §3. Поняття криміналістичної ідентифікації як методу пізнання та одержання доказів при розслідуванні злочинів
  5. §1. Поняття та значення версій як методу гіпотетичного пізнання при розслідуванні злочинів
  6. §3. Поняття криміналістичного прогнозування та його значення при розслідуванні злочинів
  7. §1. Поняття спеціальних знань і мета їх використання при розслідуванні злочинів
  8. §1. Поняття оперативно-розиіукової діяльності та значення її методів при розслідуванні злочинів
  9. §1. Поняття і правові основи інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів
  10. §1. Поняття криміналістичної техніки, правові підстави використання техніко~ криміналістичних засобів при розслідуванні злочинів
  11. §1. Поняття і значення криміналістичної фотографіїв розслідуванні злочинів
  12. §5. Застосування звуко- і відеозапису при розслідуванні злочинів та процесуальне оформлення його результатів
  13. §2. Поняття трасології і значення слідів- відображеньпри розслідуванні злочинів
  14. §1. Поняття судової балістики та її значення для розслідування злочинів
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -