§3. Профілактична діяльність слідчого при розслідуванні злочинів

У процесі проведення д осуд о кого розслідування злочинів, окрім встановлення і доказування обставин їх вчинення та винних осіб, слідчий має виконувати інші важливі функції, пов'язані, зокрема, з попередженням злочинів у майбутньому.

Відповідно до ст. 23 КПК України орган дізнання, слідчий, прокурор при провадженні дізнання досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи зобов'язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину. Установивши їх, названі органи вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення виявлених причин і умов злочину (ст. 23-1 КПК України). Наведені положення вказують на те, що криміногенні обставини (причини і умови) віднесені до предмета доказування у кожній кримінальній справі. Тому профілактика злочинів визнається одним із найважливіших напрямків діяльності слідчого при провадженні у кримінальній справі.

Робота слідчого щодо встановлення причин І умов злочину повинна починатися з моменту прийняття справи до провадження і здійснюватися протягом всього процесу розслідування. Тому вирішення цього завдання відбивається в зміст багатьох слідчих дій і цілком логічним е включення питань профілактичної діяльності слідчого в методики розслідування злочинів як окремого їх структурного елементу.

Профілактична діяльність при провадженні дізнання і досудового слідства, перш за все, повинна спиратися на чіткий понятійний апарат. У сучасних кримінологічних дослідженнях проблема причин злочинності і умов, що сприяють їй, розглядається через визначення системи соціально негативних факторів (явищ, процесів), які детермінують злочинність. При цьому причина - це вирішальний активний фактор, який містить реальну можливість появи злочину як свого наслідку.

Проблема причин злочинності розглядається на трьох взаємопов'язаних, але різних рівнях: 1) філософському; 2) соціологічному; 3) індивідуальному^[42]. У ст. ст. 23 і 23-1 КПК України йдеться про індивідуальний рівень детермінації злочинів і, відповідно, профілактику злочинів саме у цьому аспекті. На індивідуальному рівні аналізується конкретний злочин - «елементарна частинка» злочинності. Тут зберігають свою дію всі фактори, зв'язки і відносини, характерні для філософського і соціологічного рівнів причин злочинності, але вони більш конкретизуються і переходять у психологічну форму, пояснюючи цілі і мотиви поведінки конкретної людини - злочинця. Причини конкретного злочину визначаються як неузгодженість поведінки особистості з соціальним середовищем, в основі якої лежать негативні якості, що сформувалися у конкретної людини під впливом певних факторів. Отже, причини конкретного злочину - це ті активні фактори, які викликають у певної особи інтереси, мотиви для його вчинення. Основою злочинної мотивації як суб'єктивного психофізіологічного процесу є певні негативні риси: корисливість, правовий нігілізм, егоїзм, кар'єризм, жорстокість, негативні психологічні особливості тощо. Це - повністю суб'єктивна сфера, пов'язана з особливостями конкретної людини. Формування особистості злочинця - складний процес, який ще недостатньо вивчений в кримінології і викликає спори, ате можна із впевненістю стверджувати, що в ньому переплітаються і взаємодіють біологічне і соціальне. Структура будь-якої особистості, в тому числі і злочинця, складається поступово в процесі взаємодії між зовнішнім середовищем і психічною організацією індивіда. Тому встановлення причин конкретного злочину полягає у вивченні особи обвинуваченого, визначенні її негативних рис, які в конкретній життєвій ситуації призвели до вчинення нею злочину.

Усунення причин конкретного злочину пов'язане Із застосуванням до обвинуваченого (підсудного, засудженого) певних виховних, примусових І виправно-трудових заходів під час досудового і судового слідства, призначенням кримінального покарання та його виконанням. їх мета по.чягає у нейтралізації негативних якостей і рис особи, що вчинила злочин. Вказані заходи здійснюють органи дізнання, слідчий, прокурор, суд та органи виконання покарань. Але остаточне усунення причин конкретного злочину слід асоціювати все ж такті з визначенням судом кримінального покарання, адекватного вчиненому злочину, і його належним виконанням. Тобто головна роль в усуненні причин злочину належить суду і органам виконання покарань. Показником ефективності вирішення цього завдання слід вважати рівень рецидивної злочинності.

Роль слідчого в усуненні причин конкретного злочину полягає у вирішенні виховних тактичних завдань протягом всього процесу розслідування, які зводяться до здійснення впливу на особу, що вчинила злочин, з метою засудження нею самою свого вчинку і каяття.

Умови, що сприяють вчиненню злочину (пасивні фактори), становлять його навколишню обстановку. В кримінології умови прийнято розподіляти на суб'єктивні та об'єктивні. Встановлення суб'єктивних умов конкретного злочину - це виявлешія негативних психологічних і моральних якостей людей, що оточують злочинця. Негативні якості людей (населення) позначаються на їх орієнтації, поведінці, суспільній діяльності і утворюють сприятливу атмосферу для виникнення злочинного задуму і досягнення злочинцем поставленої ним мети. Такими суб'єктивними умовами с, наприклад, прагнення певних людей до швидкого і нетрудового збагачення, прагнення до «красивого» житія, правовий нігілізм, які можуть бути використані злочинцем. Сюди ж можна віднести також пияцтво, наркотизм, проституцію та інші види ненормативної поведінки.

Усунення суб’єктивних умов, що сприяли вчиненню злочину, за конкретною кримінальною справою мас два аспекти. По- перше, для цього потрібне притягнення до відповідальності всіх осіб, які тим чи іншим чином сприяли вчиненню злочину. Б таких випадках мова може йти про самостійний склад посадового злочину або адміністративного правопорушення з боку людей, які оточували злочинця і тим чи іншим чином сприяли йому у досягненні злочинної мети. По-друге, усунення суб'єктивних сприятливих для злочину умов полягає в проведенні роз'яснювальної і виховної роботи серед населення або певних соціальних груп за матеріалами розслідуваної кримінальної справи (у тому числі через засоби масової інформації).

Об'єктивними умовами злочинності прийнято вважати соціальні суперечності, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення. Це умови історично успадковані від минулих епох, що підтримують стан соціальної напруженості в суспільстві і сприяють злочинності (екологія, уклад і стан економіки, соціальні відносини, тіньові сторони урбанізації і технічного прогресу тощо). їх встановлення потребує певної аналітичної роботи на основі узагальнення значної кількості кримінальних справ певної категорії, а усунення - кардинальних економічних, політичних та соціальних заходів.

Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що про- філактична діяльність слідчого при провадженні досудового слідства у кримінальній справі включає в себе два напрямки:

1) вивчення особи обвинуваченого з метою виявлення його негативних рис, які спонукали його до вчинення злочину, та їх нейтралізація шляхом виховного виливу та спонукання до каяття;

2) встановлення суб'єктивних умов, що сприяли вчиненню злочину, та їх усунення, з одного боку, шляхом притягнення до юридичної відповідальності винних осіб з найближчого оточення обвинуваченого, а з іншого - шляхом проведення роз'яснювальної роботи серед населення.

Таким чином, профілактична діяльність слідчого у кожній кримінальній справі по.лягає у виявленні та усуненні або нейтралізації' криміногенних факторів з метою попередження нових злочинів.

Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Що є предметом вивчення криміналістичної методики як частини (розділу) криміналістики?

2. Визначте зв'язок між криміналістичною методикою та іншими частинами криміналістики (технікою і тактикою).

3. Що € джерелами криміналістичної методики?

4. Які елементи становлять структуру методики розслідування злочинів окремого виду?

5. Дайте визначення поняття криміналістичної характеристики злочинів окремого виду.

6. У чому полягають особливості порушення кримінальної справи стосовно окремих видів злочинів?

7. Який проміжок часу охоплюється поняттям початкового етапу розслідування і в чому його особливості?

8. У чому полягає поняття типової слідчої ситуації у криміналістичній методиці?

9. Що являє собою профілактична діяльність слідчого у кримінальній справі?

10. У чому полягають причини конкретного злочину і засоби їх усунення?

11. У чому полягають умови, які сприяли вчиненню злочину, та засоби їх усунення?