<<
>>

§2. Структура методики розслідування злочинів окремого виду

Зміст криміналістичної методики являє собою систему наукових положень і заснованих на них практичних рекомендацій щодо розслідування злочинів окремих видів. Елементами цієї системи виступають: а) загальні положення, що включають, по- перше, положення наукознавчого характеру (предмет методики, її джерела, структура, зв'язок з іншими частинами криміналістики), а по-друге, положення і рекомендації, що е загальними для розслідування всіх видів злочинів (планування і організація розслідування, профілактична діяльність слідчого при розслідуванні злочинів окремих видів); б) методики розслідування злочинів окремих видів (вбивств, згвалтувань, розбоїв, крадіжок та ін.).

Принципово важливим є засвоєння структури окремих методик (методик розслідування злочинів окремих видів), які мають типову структуру. Структура кожної окремої методики відображає складові частини об'єкта і предмета криміналістичної методики. Усі окремі методики розслідування включають у себе па- ступні елементи: 1) кримінал істичну характеристику злочинів окремого виду (групи); 2) особливості порушення кримінальної справи і початкового етапу розслідування; 3) подальший етап розслідування; 4) особливості проведення окремих слідчих дій;

5) профілактичну діяльність слідчого при розслідуванні злочинів окремих видів.

Криміналістична характеристика злочинів окремого виду (групи). У результаті вивчення такого об'єкта, як механізм вчинення злочинів окремого віщу (узагальнення багатьох кримінальних справ), у кожній окремій методиці сформувалася система знань, яка одержала назву криміналістичної характеристики злочинів даного виду. Кримініыісіптна характеристика злочинів - це система відомостей (знань) про елементи механізму вчинення злочинів окремого виду чи групи, в яких відображаються закономірні зв'язки між цими елементами і які використовуються для побудови і перевірки версій при розслідуванні конкретних злочинів.

У криміналістичній характеристиці злочинів містяться відомості про наступні елементи механізму злочинів окремого виду чи групи:

- предмет злочину (гроші, матеріальні цінності, наркотичні речовини тощо);

- місце, час і обстановка, характерні для вчинення злочинів окремих видів;

- способи підготовки, вчинення і приховування злочинів - певна система дій, прийомів, окремих операцій злочинців, у тому числі використання знаряддя здочину (автотранспорту, вогнепальної і холодної зброї, знарядь злому, обладнання для виготовлення фальшивих документів тощо);

- сліди злочинів (різноманітні зміни, які вносяться ними в навколишню обстановку);

- особа злочинця (комплекс властивостей злочинця, його зв'язків, відносин, що пов'язані з вчиненням злочинів і можуть бути використані для їх розслідування;)

- особа потерпілого (характер поведінки, майнове становище, соціальні зв'язки тощо).

Науковими дослідженнями встановлено, що в кожному конкретному випадку дії злочинця (спосіб злочину) детерміновані факторами, які можна визначити як суб'єктивні та об'єктивні. Суб'єктивними факторами, що впливають на вибір способу злочину, є: мета злочину; наявність у злочинця певних знань, досвіду, навичок (у тому числі злочинних); соціальні, психологічні і фізичні дані особи злочинця. До об'єктивних факторів, що впливають на вибір злочинцем способу злочину, належать: особливості місця, часу і обстановки; наявність у злочинця доступу до предмета посягання та ін. Певним чином вибір злочинцем способу злочину детермінується особистістю потерпілого, який нерідко обирається злочинцем з урахуванням його особливостей (стать, фізичний розвиток, майновий стан тощо) та поведінки.

У свою чергу кожний спосіб вчинення злочину залишає в навколишній обстановці характерні для нього сліди. Таким чином, елементи механізму конкретного злочину пов'язані один з одним і утворюють своєрідну систему. Але на цьому рівні (рівні конкретного злочину) можна тільки констатувати наявність таких зв'язків у матеріалах конкретної кримінальної справи.

Для того щоб встановити їх прояв повною мірою і використати в практиці розслідування аналогічних злочинів потрібне узагальнення великої кількості однорідних злочинів. Таке узагальнення механізму вчинення злочинів окремого виду чи групи дас змогу встановити між елементами їх механізму закономірні зв'язки, які мають статистичний характер. Так, у криміналістичній характеристиці умисних вбивств міститься таке положення: якщо вбито особу чоловічої статі віком до 17 років, то в 88,9 % таких випадків вбивцею є неповнолітній у віці до 16 років, який входив (75 %) в коло друзів чи приятелів убитого (за матеріалами Л. Г. Видонова).

Встановлення закономірних зв'язків між елементами механізму вчинення злочинів окремого виду дає можливість у методиках розслідування побудувати ланцюги взаємозв'язку цих елементів (наприклад, «сліди злочину - потерпілий - злочинець» або «сліди злочину - спосіб злочину - злочинець» та ін.) і використати їх у практиці розслідування конкретних злочинів. Особливо велике значення ці дані мають на початковому етапі розслідування, коли багато обставин злочину невідомо. Слідчий на цьому етапі, як правило, стикається з окремими наслідками злочину - його слідами, в походженні яких іноді дуже важко розібратися. Але використовуючи дані, що містяться в криміналістичній характеристиці певного виду злочинів, слідчий мае змогу одержати найбільш вірогідні пояснення, побудувати версії і швидко організувати їх перевірку. Таким чином досягається науково обгрунтований вибір послідовності слідчих дій і оперативно-розшукових заходів при розслідуванні злочинів.

Необхідно звернути увагу на те, що не всі окремі методики розслідування містять криміналістичні характеристики злочинів відповідного виду, в яких відображені закономірні зв'язки між елементами механізму їх вчинення в процентному відношенні (повні криміналістичні характеристики). У більшості окремих методик розслідування криміналістичні характеристики злочинів містять відомості так званої «неліченої статистики», в яких використовуються поняття типу «найчастіше», «найбільш вірогідно» (неповні криміналістичні характеристики).

Особливості порушення кримінальної справи і початкового етапу розслідування. У цій частині кожної методики на основі узагальнення слідчого досвіду розглядаються наступні питання.

Ί. Особливості первинного матеріалу про злочини даного виду і вирішення питання про порушення кримінальної справи. Порушення кримінальної справи має особливості, які залежать, по-перше, від того, за ознаками якого злочину приймається це рішення, а по- друге - якою мірою і в якому первинному матеріалі ці ознаки знайшли відображення. Залежно вщ цих двох обставин приймається рішення про порушення кримінальної справи чи проведення дослідної перевірки (можлива і відмова в порушенні кримінальної справи).

У зв'язку з тим, що первинний матеріал про злочини збирається, як правило, органом дізнання (працівниками оперативно- розшукових підрозділів), у методиках розслідування розглядаються і питання взаємодії і взаємовідносин слідчого з оперативними працівниками на стадії порушення кримінальної справи.

2. Завдання початкового етапу розслідування (обставини, що підлягають встановленню). В узагальненому вигляді до основних завдань початкового етапу розслідування можуть бути віднесені:

1) встановлення місця, часу і обстановки злочину, його сутності, а також виявлення, фіксація і вилучення його слідів-джерел доказів;

2) встановлення, розшук і затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;

3) збирання доказів, достатніх для притягнення особи як обвинуваченого хоча б за одним епізодом злочинної діяльності.

Крім названих основних завдань, на даному етапі розслідування починається вирішення І таких завдань, як, наприклад, забезпечення відшкодування заподіяної злочином шкоди, встановлення причин і умов, що сприяли злочину, та деяких інших. Але, враховуючи те, що їх повне вирішення здійснюється пізніше, вони розглядаються як завдання подальшого етапу розслідування.

2. Типові слідчі ситуації, що складаються після порушення кримінальної справи. Типові, тобто найбільш характерні слідчі ситуації відіграють ключову роль при формуванні практичних рекомендацій в кожній окремій методиці розслідування.

Під слідчою ситуацією в криміналістиці розуміються умови розслідування злочину на певний його момент. Серед умов розслідування можуть бути виділені;

- інформаційні фактори (відомості про злочин - докази, оперативно- розшукова інформація);

- процесуальні фактори (наприклад, наявність підозрюваного на певний момент розслідування);

- тактичні фактори (наприклад, позиція, яку займає підозрюваний на допиті);

- психологічні фактори (психологічні особливості осіб, що беруть участь у розслідуванні);

- матеріально-технічні і організаційні фактори (наявність необхідних засобів і можливостей їх використання).

Це поняття слідчої ситуації в широкому її розумінні. Але при побудові окремих методик розслідування виявилося, що дуже важко типізувати деякі фактори, наприклад психологічні, матеріально-технічні, організаційні. Тому в криміналістичній методиці використовується поняття слідчої ситуації у вузькому розумінні - як сукупність відомостей про злочин, яка обумовлює завдання розслідування і відповідні засоби їх вирішення (слідчі дії' та оперативно-розшукові заходи).

Типові слідчі ситуації формуються в окремих методиках розслідування вже на стадії порушення кримінальної справи залежно від характеру первинного матеріалу про злочин.

3. Планування і проведення початкових слідчих дій та оиератив- но-розиіукових заходів зфієжно від слідчих ситуацій (програми розслідування). Залежно від слідчих ситуацій, а також з урахуванням криміналістичної характеристики злочинів даного виду в окремих методиках формулюються рекомендації про висунення версій та найбільш ефективну послідовність слідчих дій та оперативно- розшукових заходів щодо їх перевірки. Тобто в результаті узагальнення багаторічного досвіду розслідування злочинів окремих видів чи груп у кожній окремій методиці послідовно формуються положення, які можна визначити як ланцюжок «типові слідчі ситуації — типові версії - типові плани розслідування».

Типові версії - це характерні для даної слідчої ситуації ймовірні пояснення механізму злочину, окремих його обставин.

Висунення типових версій базується на положеннях криміналістичної характеристики злочинів даного виду. Типовий план розслідувані ія - це найбільш характерний для даної слідчої ситуації план, який включає в себе: систему типових версій; обставини {питання), що підлягають встановленню; комплекс слідчих дій та оперативио-розшукових заходів. Таким чином, у кожній окремій методиці розслідування розробляються своєрідні програми розслідування злочинів окремих видів.

Наступний етап розслідування. Цей етап починається з моменту притягнення особи як обвинуваченого і пред'явлення їй обвинувачення у вчиненні злочину. До основних завдань наступного етапу розслідування можуть бути віднесені:

1) формування системи доказів по обвинуваченню особи у вчиненні злочину (встановлення злочинної діяльності особи в повному обсязі);

2) встановлення всіх співучасників злочину і збір доказів щодо їх обвинувачення;

3) встановлення причин і умов, що сприяли скоєнню злочину, і вжиття заходів з їх усунення;

4) забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, збір інформації про особу обвинуваченого.

У кожній окремій методиці розслідування на цьому етапі розглядаються типові слідчі ситуації і відповідні їм комплекси слідчих дій та оперативио-розшукових заходів. Типові слідчі ситуації подальшого етапу розслідування визначаються позицією, яку займає особа щодо пред'явленого їй обвинувачення (визнає свою вину чи заперечує її).

Особливості тактики окремих слідчих дій. Як правило, в окремих методиках на початковому і наступному етапах розслідування розглядаються комплекси слідчих дій та оперативио- розшукових заходів у типових ситуаціях. При цьому акцент робиться на послідовності їх проведення, у зв'язку з цим особливості проведення окремих слідчих дій, що визначаються механізмом злочинів певних видів (наприклад, характером слідів, особою злочинця та ін.), розглядаються в методиках окремо. Це дає змогу більш детально дослідити питання підготовки і проведення цих слідчих дій, вказати на типові труднощі і шляхи їх подолання.

Профілактична діяльність слідчого[40]. Це заключний елемент кожної окремої методики розслідування. Виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, вжиття заходів щодо їх усунення (ст. ст. 23, 23-1 КПК України) - важливе завдання на стадії досудового слідства. Профілактична робота слідчого має певну специфіку залежно від виду злочину. Ця діяльність спрямована, перш за все, на вивчення особи злочинця з метою встановлення причин формування в нього антигромадських установок (природно, що для різних видів злочинів вони різні). Б окремих методиках розслідування на основі узагальнення досвіду такої діяльності слідчого дається перелік типових причин і умов вчинення злочинів певного виду, даються рекомендації відносно процесуальних і організаційних заходів, спрямованих на їх встановлення та усунення.

У підручниках з криміналістики через обмеженість їх обсягу (визначається кількістю часу, відведеного на вивчення дисципліни), як правило, висвітлюються не всі структурні елементи методики розслідування злочинів окремих видів. Найчастіше увага зосереджується на таких елементах, як: криміналістична характеристика злочинів окремого виду; особливості порушення кримінальної справи і початкового етапу розслідування; особливості тактики окремих слідчих дій (усічена структура).

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §2. Структура методики розслідування злочинів окремого виду:

  1. Питання 1. Види та форми здійснення контрольно-перевірочної роботи, їх сутність та задачі
  2. ШАХРАЙСТВО З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ: ПОРЯДОК ПОБУДОВИ, ПЕРЕВІРКИ ТА ДОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЙНИХ ВЕРСІЙ
  3. ЗМІСТ
  4. §1. Криміналістична методика як розділ науки криміналістики
  5. §2. Структура методики розслідування злочинів окремого виду
  6. §3. Профілактична діяльність слідчого при розслідуванні злочинів
  7. §1. Криміналістична характеристика крадіжок
  8. Загальна характеристика основних концепцій причинового зв’язку у науці кримінального права
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -