<<
>>

§1. Поняття та значення версій як методу гіпотетичного пізнання при розслідуванні злочинів

Розслідування злочинів - складний процес пізнання, метою якого е отримання істинного знання про обставини злочину. Специфікою цього пізнавального процесу є те, що він здійснюється у формі кримінально-процесуального доказування передбаченими КПК України засобами.

Пізнання злочину, як події минулого, здійснюється за слідами, які відбилися в об'єктах матеріальної обстановки і пам'яті людей. Слідчому важливо розшукати ці сліди, одержати з них інформацію і використати її для відтворення картини минулого, доказування обставин події злочину, Для особи, яка розслідує злочин, він завжди є подією минущого. Пізнання обставин такої події здійснюється за її відображен

ня ми в оточуючому середовищі у вигляді слідів. Слідчий не може безпосередньо сприймати подію злочину, а потім здійснювати її розслідування. У такому випадку він стае очевидцем, свідком події злочину, який с незамінним у кримінальному процесі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 60 КПК України слідчий підлягає відводу, коли він є свідком.

Специфічність пізнання в процесі розслідування полягає, насамперед, у тому, що його предметом с суспільно небезпечні і протиправні вчинки, дослідження яких здебільшого ускладнюється відсутністю повної картини вчинення злочину, у розпорядженні слідчого є лише окремі еліди-відображення, на основі аналізу яких йому необхідно відновити картину події у всій її складності. Пізнавальна діяльність слідчого відбувається в умовах, коли відсутні відомості про природні причинні зв'язки, знищені або замасковані сліди, зв'язок між об'єктами і подіями нерідко постає у перекрученому вигляді, сутність явищ у деяких випадках с викривленою, що й визначає ЇЇ характер.[4]

Оскільки безпосереднє сприйняття події злочину слідчим неможливе, встановити і довести її можливо лише за допомогою інших фактів, що причишю пов'язані зі злочином. Пізнавальна діяльність такої події звернена в минуле.

Діалектика пізнавального процесу, як правило, починається з відображення предметів та явищ дійсності у свідомості людини за допомогою органів чуттів. Але таке відображення не дає повного уявлення про об'єкт пізнання. Воно обмежене його зовнішніми формами та явищами. Тому у подальшому важливу роль відіграє мислення, як вища форма активного відображення об'єктивної реальності, яка полягає у цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні суб'єктом суттєвих зв'язків та відносин предметів і явищ, у творчому створенні нових ідей, у прогнозуванні подій та діянь.

Пізнання у сфері кримінально-процесуальної діяльності здійснюється від виявлення і дослідження слідів-відображень події злочину в оточуючій матеріальній обстановці. Процес встановлення істини у справі розгортається від неповного і неточного, імовірного знання до все більш повного і точного, достовірного знання, від зовнішньої сторони події - до виявлення і фіксації зв'язків, що існують між окремими фактами і обставинами події, яку досліджують, від знання про сучасне - до знання про минуле. У логіко-гносеологічному плані знання, які одержані в результаті застосування цього гіпотетичного методу пізнання, мають імовірний характер. Вони потребують подальшого обгрунтування, доведення. В процесі такої діяльності слідчий має бути готовим до того, ідо його припущення може не підтвердитися. Крім того, як зазначається в науковій літературі, виникає складна гносеологічна і методична проблема оцінювання кінцевого результату пізнання - переходу імовірного знання в достовірне, оскільки між ними неможливо провести чіткої межі і абстрактна можливість випадкового збігу обставин теоретично ніколи не виключається.

На початковому етапі розслідування інформація, про подію, що сталася, якою володіє слідчий часто досить обмежена і свідчить про наявність лише окремих ознак злочину. Тому на даному етапі слідчий спочатку вирішує, які обставини необхідно з'ясувати у справі. Успішне виконання цього завдання дозволяє отримати нову інформацію, оцінити її, сформулювати нові завдання для досягнення конкретної мети, наприклад встановлення обставин, які характеризують спосіб вчинення злочину, у міру збирання інформації' про обставини злочину, який розслідується, відбувається перехід від Імовірного знання до достовірного, що є закономірністю будь-якого процесу пізнання, в тому числі і розслідування злочинів.

Логічним інструментом пізнання невідомих обставин є гіпотеза, яка інтерпретується як імовірне припущення про причину будь-яких явищ, достовірність яких при сучасному рівні розвитку науки не може бути перевірена і доведена. Тому гіпотеза в широкому розумінні слова є здогадкою. У логічному плані гіпотеза - це прийом пізнавальної діяльності людини. Тому в слідчій практиці і науці криміналістиці гіпотезу називають версією.

Термін «версія» походить від латинського verso - «тлумачу, зважую». Версія - це обґрунтоване імовірне пояснення певної події, обставини або окремого факту, яке використовується для встановлення істини у справі. Отже, встановлення обставин, які підтягають з'ясуванню, нерозривно пов'язано з побудовою уяв- лень слідчим про характер (структуру) події, яку розслідують. Як інструмент пізнавальної діяльності, що використовується в процесі розслідування, версії відрізняються від гіпотез, які використовуються в науці. Ці відмінності зводяться до наступного:

а) криміналістичні версії висуваються у сфері практичної, а не наукової діяльності і вони не мають на меті створення наукових теорій;

б) обставини і факти, які вони пояснюють, мають значення для розкриття і розслідування злочинів;

в) перевірка криміналістичних версій здійснюється кримінально-процесуальними засобами у встановлені законом строки в умовах можливої протидії з боку заінтересованих осіб;

г) суб'єктами висування криміналістичних версій є оперативний співробітник, слідчий, прокурор, суддя, експерт;

д) порівнюю невеликий за обсягом вихідний матеріал (фактична база) для їх обгрунтування;

є) побудова версій здійснюється як на основі достовірно встановлених фактів, так і з використанням імовірної інформації, у тому числі чуток, анонімних повідомлень і т.п.;

ж) висування усіх можливих передбачень, що ґрунтуються на основі зібраної інформації;

з) побудова версій відбувається одночасно або майже одночасно, що не виключає у подальшому висування нових версій;

і) обмеженість безпосереднього чуттєвого сприйняття обставин події злочину в процесі перевірки версії'.

Безпосередньо слідчий може сприймати лише наслідки (сліди) злочинної події в 'їх широкому (будь-які зміни в оточуючому середовищі, що відбулися внаслідок події злочину) і вузькому (відображення ознак одних об'єктів в інпгих) розумінні - сліди рук, ніг та інших частин тіла людини, сліди знарядь злочину та зброї, транспортних засобів тощо.

Версії висуваються в умовах інформаційної невизначеності, коли відсутні достатні підстави для достовірних висновків. З точки зору логіки - імовірне знання, яке після перевірки може перетворитися в достовірне. Тому вона є інструментом пізнання для переходу від імовірного знання до достовірного, від невідомого до відомого, окремо криміналістичним методом раціонального пізнання і доказування обставин події, яку розслідують. Висування і перевірка версій допомагають вибрати перспективні напрями розслідування.

Слідча версія характеризується рядом ознак, а саме:

- має імовірний характер знання;

- має бути реально можливою і принципово придатною для перевірки;

- обґрунтована встановленими у справі фактичними даними;

- має бути відносно простою, мати чітку, однозначну формулу;

- це припущення про ще невідомі юридично важливі обставини події, яку перевіряють;

- це завжди найбільш загальне припущення з усіх можливих у даному випадку.

Науковці по-різному підходять до поділу версій на види та їх характеристики. Наукова класифікація версій здійснюється за декількома підставами:

1. За обсягом фактів, що пояснюються, версії поділяються на загальні та окремі. Загальна версія дає пояснення події, що розслідують, в цілому, охоплює всю сукупність наявних у слідчого даних. Окремі версії — це пояснення окремих обставин і фактів (про спосіб, місце, мотиви вчинення злочину і т. п.). Окремі версії можуть пояснювати механізм утворення окремих слідів, вид і властивості знарядь, які використовував злочинець, за яких умов і обставин на місці події могли опинитися певні предмети, який характер їх зв'язку з діями злочинця та ін.

Окрема версія пов'язана із загальною, походить від неї, є ΰ часткою.

Побудова і перевірка окремих версій допомагає сформулювати загальну версію, виступає підгрунтям для її побудови. Наприклад, при порушенні кримінальної справи за фактом виявлення частин розчленованого трупа загальною версією буде така: «вчинено навмисне вбивство з розчленуванням трупа», а припущення про особу загиблого, можливого вбивцю, місце вчинення вбивства, спосіб вбивства, знаряддя - будуть окремими версіями.

Водночас поділ версій на загальні і окремі відносний, принаймні для розкриття злочинів. Його функціональне призначення полягає у тому, що вже на початку розслідування дозволяє визначити співвідношення між передбачуваною подією в цілому та її окремими елементами, епізодами, фактами. Це сприяє відшу- каїшю необхідних джерел Інформації, їх дослідженню та використанню в процесі доказування.

При розслідуванні злочинів обставини і факти, які підлягають доказуванню, можуть бути пояснені по-різному. Тому можна визначити тільки основні групи обставин, з приводу яких будуються окремі версії, а саме:

а) обставини, які відносяться до об'єкта і об'єктивної сторони злочину {припущення про час, місце, спосіб, знаряддя вчинення злочину, обстановку і умови, в яких відбулася подія);

б) обставини, що характеризують суб'єкта і суб'єктивну сторону злочину (припущення про винного, кількість злочинців, мету, мотиви їх дій і т. п.);

в) обставини щодо окремих фактів (певні предмети на місці події, сліди і т. п.).

Класифікація версій на загальні і окремі має практичне значення. Вона вказує на необхідність всебічного дослідження як події злочину в цілому, так і окремих його елементів. Конкретний взаємозв'язок названих версій в розслідуванні може бути різним, залежно від повноти і характеру даних, за наявності яких приймають рішення про порушення кримінальної справи. Однак вони завжди взаємопов'язані, як загальне і окреме у пізнанні.

2. За ступенем визначеності можна виділити типові і конкретні версії. Під тиловою версією розуміють знання про подію в цілому або її частини, які базуються на даних узагальненого досвіду роботи з розслідування злочинів, який накопичили правоохоронні органи (узагальнений криміналістикою).

Типові версії розробляються з урахуванням типових ситуацій і являють собою відповідні типові абстракції. Вони характерні для початкового етапу розслідування, переважно виникають в умовах обмеженого вихідного матеріалу. Сенс таких версій полягає у поясненні події в умовах мінімальної вихідної інформації, що потрібно для визначення напрямів розслідування в умовах її дефіциту. Вони відображають характерні видові ознаки злочину та найбільш типовий механізм події і виконують важливу методичну функцію. На практиці їх пов'язують з типовими слідчими ситуаціями, що формуються в процесі розслідування і відводять їм роль засобів подолання інформаційної недостатності на початковому етапі провадження у справі.

Так, типовими версіями при встановленні ознак пожежі можуть бути наступні: «підпал», «самозаймання», «необережне поводження з вогнем», «порушення встановлених правил пожежної безпеки», при виявленні трупа - «вбивство», «самогубство», «нещасний випадок», «природна смерть». У процесі наступної перевірки помилкові припущення не підтверджуються і відкидаються. Типова версія, яка знаходить підтвердження, деталізується і конкретизується, на и основі обгрунтовуються специфічні версії. Провідну роль у побудові типових версій відіграє теоретична база та узагальнення практики, тоді як для конкретної версії' - відомості про конкретні факти і обставини. Конкретні версії висуваються при розслідуванні конкретного злочину виходячи з обсягу і характеру матеріалу, який зібрано на даний момент розслідування.

3. За сферою застосування версії можуть бути слідчими, оперативно-розшуковими, експертними і судовими. Незважаючи на єдність логічної природи та основних функцій, зазначені версії мають певну специфіку і розрізняються фактичною базою для побудови. Поряд із загальною інформацією для побудови версій, вони спираються на інформацію, яка отримана в процесі специфічної для кожного виду ДІЯЛЬНОСТІ.

Слідчі вертії можуть висуватися на будь-якій стадії досудового провадження і визначати напрями роботи з розслідування злочину. Оперативно-рошукові вертії пояснюють: вірогідні місця знаходження злочинця, який переховується; осіб, що зникли безвісти; можливих свідків тощо. Інколи можна зустріти пропозиції про виділення розшукових вертій. Але їхні завдання збігаються із завданнями оперативно-розшукових вертій - встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб і предметів. Оперативно- розшукові версії висуваються в специфічній сфері діяльності оперативних підрозділів, зокрема органів внутрішніх справ, порядок здійснення якої регулюється Законом України «Про опера- тивно-розшукову діяльність». Побудова і перевірка таких версій здійснюється співробітниками оперативних підрозділів і спрямована на встановлення джерел інформації про обставини злочину, виявлення особи, що вчинила злочин і переховується від слідства, викраденого майна, осіб, що зникли безвісти та ін.

Між слідчими і опер ативно-розшуковими версіями простежується певний зв'язок, який обумовлюється єдністю предмета дослідження, - подія злочину. Оперативно-розшукова вертія може трансформуватися в слідчу і бути прийнята до перевірки слідчим. Якщо оперативно-розшукові заходи здійснювалися для виявлення ознак злочину, тобто передували початку кримінально- процесуальної діяльності, зібрана інформація може використовуватися дія висування слідчих версій. Якщо оперативно- розшукові заходи здійснюються паралельно з процесом розслідування, відбувається взаємний обмін Інформацією і використання одержаних відомостей для побудови версій. За характером і змістом такі версії можуть збігатися, але перевірка буде здійснюватися специфічними для кожного виду діяльності способами.

Експертні версії можуть бути побудовані відносно різних обставин, які встановлюються, пізнання яких потребує спеціальних знань. Імовірний висновок експерта, як різновид експертної версії, слідчий може використовувати для побудови і перевірки слідчих версій.

Судові версії' будують у зв'язку із судовим розглядом справи. Суд поряд з дослідженням версії, визнаної та аргументованої розслідуванням як єдино вірної, може висунути нову або повернутися до перевірки версії, яка раніше висувалася слідчим. Такі версії визначають шляхи судового слідства, сприяють всебічності та повноті дослідження обставин справи.

4. За суб'єктом висування (версії слідчого, судді, прокурора, спеціаліста). Деякі науковці ототожнюють їх із версіями за сферою застосувашія. Вказуючи, що вертії виділяються за суб'єктом висування, вони називають їх слідчими, оперативно- розшуковими, судовими та експертними. При цьому недостатньо переконливо вказується на функціональне призначення такого поділу, яке полягає у виявленні логічного зв'язку між окремими стадіями кримінального процесу (порушенням кримінальної справи, досудовим розслідуванням, судовим слідством), а також відображенням характеру різних видів діяльності, пов'язаної із встановленням істини у справі[5]. На наш погляд, слід виділяти версії як за суб'єктом їх висування, так і сферою застосування. Звичайно, деякі з цих видів версій за змістом і характером будуть перетинатися, але відповідати підставі, за якою здійснено їх поділ.

Інколи в літературі пишуть про версії «підозрюваного», «обвинуваченого», «свідка» та інших осіб, які беруть участь у справі. При вирішенні даного питання можна погодитися з О. О. Закатовим про неправомірність виділення таких версій з тісї причини, що версії - це лише такі припущення, які висувають особи, що правомочні здійснювати їхню перевірку.

5. За ступенем вірогідності розрізняють версії маловірогідні, найбільш вірогідні. Такий розподіл версій заснований на оцінювальний діяльності слідчого. Судження слідчого можуть наближатися або віддалятися від істини та відображати окремі сторони події, що досліджують. Але на початковому етапі розслідування важко визначити, яка версія найближче до дійсності. Практичний досвід переконує в тому, що усі версії повинні перевірятися паралельно, незалежно від ступеня їх вірогідності. Нерідко саме маловірогідні версії приводили до розкриття злочину.

6. За часом побудови версії поділяють на початкові і наступні. Така класифікація вказує на тривалість процесу розслідування та необхідність при побудові кожної наступної версії враховувати зміст попередньої та результати її перевірки.

У класифікації версій зустрічається їх поділ на «основні» і «контрверсії». Базою для висування основних версій слугують фактичні дані, якими володіє слідчий на конкретному етапі розслідування. Підставою для контрверсії буде логічне заперечення основної версії. Як першу можливо назвати версію обвинувачення - одне з можливих пояснень події" як злочинного діяння, що вчинено конкретною особою. Цій версії може протистояти конт- рверсія про невинуватість особи, яку притягнуто до кримінальної відповідальності. Висування основної версії та контрверсії с характерним для проблемних ситуацій, коли однозначної відповіді на запитання, яке виникло, ще немає, а тому може бути не одно, а декілька рішень. Евристична цінність контрверсій полягає у тому, що вони розглядаються як гарантія об'єктивності дослідження, запобігають однобічності і суб'єктивності в розслідуванні злочинів. Ці версії перевіряються на рівних підставах, що дозволяє зробити єдино правильний висновок у справі та сформулювати його у підсумковому процесуальному документі (обвинувальному висновку, постанові про закриття справи, вироку).

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §1. Поняття та значення версій як методу гіпотетичного пізнання при розслідуванні злочинів:

  1. ГНОСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ ТА ПЕРЕВІРКИ РЕВІЗІЙНИХ ВЕРСІЙ
  2. ЗМІСТ
  3. §1. Поняття та значення версій як методу гіпотетичного пізнання при розслідуванні злочинів
  4. §1. Поняття та значення планування розслідування злочинів
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -