§1. Поняття спеціальних знань і мета їх використання при розслідуванні злочинів

Чинний кримінально-процесуальний закон пов'язує використання спеціальних знань і навичок у вирішенні питань, які виникають при провадженні у справі, передусім із призначенням експертизи (ст.

У кримінально-процесуальній і криміналістичній літературі неодноразово здійснювалися спроби конкретизувати поняття «спеціальні знання», дати йому наукове визначення. Одним із перших О. О. Ейсман дійшов висновку, що спеціальні знання - це ті знання, якими не володіє слідчий, дізнавач, суд, вони не загальновідомі.^[13] Прийнято вважати, що це знання, якими володіє обмежене коло осіб. Вони набуті в результаті спеціальної освіти, досвіду практичної роботи, тобто професійної підготовки.

Сучасна гносеологія характеризує знання як продукт суспільної, матеріальної і духовної діяльності людей. Усю сукупність знань можна розділити на життєві (буденні) і наукові, які складаються з теоретичних і практичних знань. Наукові знання отримують у результаті навчання, в ході наукової і практичної діяльності. Теоретичні знання розкривають внутрішню сутність явищ, їх природу і закономірності, яким вони підпорядковані. Практичні знання накопичуються в практичній діяльності. Зміст їх становлять знання про засоби трудової діяльності (в аспекті розслідування злочинів — переважно техніко-криміналістичні засоби), способи, методи їх застосування в різних ситуаціях.

Кримінально-процесуальний закон передбачає в необхідних випадках використання не лише спеціальних знань, але і «спеціальних навиків» (ч. 2 ст. 128^[14] КПК України). Навики - це дії, які унаслідок тривалого повторення стають автоматичними, У більшості випадків знання формуються з використанням навиків, з іншого боку, наявність знань, насамперед практичних, сприяє формуванню стійких навиків.

У законі використовується термін «спеціальні знання» у вузькому значенні, на противагу обов'язковим юридичним знанням, якими повинні володіти особи, що професійно здійснюють кримінальне судочинство, у той же час у літературі зустрічаються різні погляди з приводу належності юридичних знань, зокрема криміналістичних, до спеціальних в кримінально-процесуальному сенсі. О. Р. Росинська всі юридичні знання відносить до спеціальних¹, О. О. Ексархопуло включає в коло спеціальних

знань криміналістику^[15], В, М. Махов вважає спеціальними всі правові знання, окрім криміналістики, кримінального процесу та кримінального права^[16]. У даному випадку відбувається логічна підміна загальновживаного і кримінально-процесуального змісту даного поняття. Залучення «зі сторони» осіб, які володіють знаннями у галузі права, для надання допомоги слідчому ставило б під сумнів спроможність виконання своїх функціональних обов'язків особою, що провадить розслідування. Це б означато, що вона не достатньо компетентна для вирішення правових питань. Крім того, таке тлумачення спеціальних знань дає підстави призначення, так званих, «правових експертиз» з юридичних питань, що є некоректним.

Інші автори мають діаметрально протилежну думку, вважаючи, що будь-які юридичні знання, зокрема у сфері криміналістики, не повинні розглядатися в кримінально-процесуальному сенсі як спеціальні. Якщо дотримуватися цього погляду, то в кримінальне судочинство не можна залучи тих співробітників експертно-криміналістичних підрозділів МВС і експертних установ Міністерства юстиції, які мають юридичну освіту, оскільки вони не володіють спеціальними знаннями.

Наразі особи, що мають спеціальні знання, успішно залучаються для вирішення проблем попередження злочинів, розроблення тактики оперативно-розшукових дій, діяльності у стадії порушення кримінальної справи. Більше того, навіть у ході досу- дового розслідування за допомогою спеціальних знань виявляються різні зміни в матеріальній обстановці події, які можуть і не набути статусу доказів. Такі зміни, що виникли внаслідок злочинних дій, у криміналістиці іменуються слідами злочину в широкому сенсі слова. Отже, особи зі спеціальними знаннями в ході досудового розслідування залучаються для операцій зі слідами злочину. Спеціальні знання використовуються не тільки при збиранні доказів та інших слідів злочину, але і при дослідженні їх з метою отримання криміналістично значущої Інформації щодо обставин злочину.

З використанням спеціальних знань у розслідуванні злочинів тісно пов'язано застосування науково-технічних (техніко-кримі- налістичних) засобів. Матеріальні засоби виступають переважно як інструментарій, за допомогою якого на основі спеціальних знань та навичок отримується необхідна інформація. Спеціальні знання реалізуються в прийомах, методах, способах використання технічних засобів і наступному оцінюванні отриманих результатів. З іншого боку, ці засоби також с спеціальними, оскільки поводження з ними вимагає певної теоретичної підготовки і практичного досвіду.

На підставі вищевикладеного можна дати наступне визначення. Спеціальні знання - це наукові, технічні та інші неюридичні професійні знання, отримані в результаті навчання, і навички, набуті в процесі роботи в певних галузях практичної діяльності, що використовуються спільно з науково-технічними засобами під час пошуку, виявлення, вилучення і дослідження слідів злочину з метою отримання доказової та орієнтуючої інформації, необхідної для розслідування злочинів.