<<
>>

§4. Встановлення групової належності об'єкта при розслідуванні злочинів

Після вчинення злочину можуть залишитися сліди, в яких не відобразилися ідентифікаційні ознаки об'єкта. Такі сліди непридатні для ідентифікації, але вони можуть використовуватися для вирішення інших завдань розслідування (у тому числі діагностико 34 ся

чних).

Так, на сухому піску можуть залишитися сліди взуття, в яких відобразилися лише його розміри і форма (загальні ознаки). На їх підставі тільки можна зробити висновок про те, що особа була взута, наприклад, у чоботи 44-го розміру. При встановленні підозрюваного і вилученні у нього чобіт вказаного розміру їх ідентифікація буде неможливою, оскільки в слідах не відобразилися окремі ознаки, які дають підстави для індивідуалізації взуття. Але може бути вирішено інше завдання - встановлено, що чоботами, вилученими у підозрюваного, могли бути залишені сліди на місці події. Те ж саме можна сказати стосовно інших об'єктів, наприклад вистріляної кулі, яка після потрапляння у перешкоду була деформована. Деформація може зруйнувати окремі ознаки на кулі і зробити неможливою ідентифікацію зброї. Але може бути достатньо інформації (загальних ознак) для висновку, що ця куля могла бути випущена з конкретного пістолета «ТТ». Метод використання загальних ознак об'єкта в доказуванні одержав у криміналістиці назву встановлення групової належності (групофікації).

Встановлення групової належності об'єкта - це метод пізнання, який полягає у встановленні, що досліджуваний об'єкт (людина, тварина, предмет) має загальні ознаки, які відобразилися у сліді, тобто належить до групи об'єктів, які могли залишити цей слід.

Встановлення групової належності об'єкта завжди є етапом Ідентифікації (досліджуються загальні ознаки), але може мати й самостійне значення, коли відсутні окремі ознаки. Результатом його застосування є одержання непрямого доказу у кримінальній справі - встановлення ймовірного зв'язку певної людини або іншого об'єкта з подією злочину.

Самостійність встановлення групової належності як методу пізнання та одержання доказів обумовлюється й тим, що існують об'єкти, які взагалі не піддаються ідентифікації. До них належать сипучі (насіння рослин, мука, цукор, пісок тощо) і рідкі (паливно- мастильні матеріали, молоко, сік тощо) речовини. їх об'єднують наступні особливості;

1) вони не мають просторово-фіксованої форми і тому не залишають слідів відображень;

2) вони можуть поділятися на частки, кількість яких не піддається обліку;

3) криміналістичному дослідженню може бути підданий тільки матеріал, з якого вони складаються (хімічний склад);

4) при дослідженні двох зразків речовини може бути зроблений висновок тільки про їх однорідність чи неоднорідність.

Наприклад, при розслідуванні вбивства, поєднаного зі згвалтуванням і вчиненого на лісовій галявині, слідчий при огляді місця події вилучив зразки рослин. Це Грунтувалося на припущенні, що під час вчинення злочину і боротьби з жертвою на одязі і взутті злочинця могли залишитися частинки рослин і, зокрема, їх насіння. Через деякий час було встановлено підозрюваного, у якого був вилучений одяг. При огляді в складках одягу були виявлені частинки рослин (насіння). У зв'язку з цим була призначена судово-ботанічна експертиза, на дослідження якої були подані зразки рослин з місця події і насіння, виявлене в одязі підозрюваної особи. Після дослідження двох зразків насіння рослин експерт встановив їх однорідність, тобто він встановив їх належність до однієї групи. Це мало значення непрямого доказу того, що підозрюваний був (міг бути) на місці вчинення злочину.

Інший приклад: при огляді місця підпалу було виявлено пла- стикову пляшку із залишками бензину, у вчиненні злочину підозрювався знайомий потерпілого, у якого при обшуку в гаражі вилучили каністру з бензином. При проведенні судово-хімічної експертизи було встановлено, що зразки бензину з місця події і з вилученої в ході обшуку каністри належать до однієї групи - є бензином А-95 з однаковим хімічним складом І добавками.

Це вказувало на єдине джерело походження цих зразків бензину і мало значення непрямого доказу у кримінальній справі.

Підсумовуючи викладене потрібно зазначити, іцо розглянуті методи пізнання тісно між собою пов'язані. Метод криміналістичної діагностики дає можливість визначити ознаки і властивості об'єкта за його слідами і тим самим дати інформацію для його пошуку. Цим фактично готується можливість ідентифікації, яка може зупинитися на стадії дослідження загальних ознак (встановлення групової належності) або встановити його тотожність. З позицій теорії доказування використання названих методів пізнання може дати наступні результати:

1) встановлення тотожності об'єкта (є прямим доказом причетності об'єкта до події злочину);

2) встановлення відмінності об'єкта (є прямим доказом непричетності об'єкта до події злочину);

3) встановлення групової належності об'єкта (є непрямим доказом причетності об'єкта до події злочину).

Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Якими особливостями характеризується розслідування злочину як процес пізнання?

2. У чому полягає сутність криміналістичної діагностики?

3. Дайте визначення поняття криміналістичної ідентифікації.

4. Які ознаки вважаються ідентифікаційними?

5. Що таке Ідентифікаційний період?

6. Що являє собою ідентифікаційне поле?

7. Які існують види криміналістичної ідентифікації?

8. Які Існують форми криміналістичної ідентифікації?

9. Дайте визначення поняття встановлення групової належності об'єкта.

10. Яке доказове значення мають результати ідентифікації і встановлення групової належності об'єкта?

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §4. Встановлення групової належності об'єкта при розслідуванні злочинів:

  1. § 2. Класифікація доказів та їх джерел
  2. ЗМІСТ
  3. §1. Розслідування злочину як процес пізнання події минулого
  4. §4. Встановлення групової належності об'єкта при розслідуванні злочинів
  5. §2. Поняття трасології і значення слідів- відображеньпри розслідуванні злочинів
  6. Предметний покажчик
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -