Правила простого категоричного силогізму

Необхідний характер висновку у простому категоричному силогізмі забезпечується дотриманням правил, які поділяються на дві групи - пра­вила термінів та правила засновків.

Правила термінів.

1. У простому категоричному силогізмі повинно бути лише три терміни.

Оскільки в силогізмі встановлюється зв’язок між трьома множина­ми, то і термінів, що їх виражають, повинно бути три. Внаслідок пору­шення цього правила виникає помилка “почетверіння термінів”. Вона полягає у тому, що один із термінів вжито у двох значеннях. Наприклад:

Логіка вивчає закони і форми правильного мислення

Теорія поняття - це частина логіки

Теорія поняття вивчає закони і форми правильного мислення

Помилка, допущена у цьому силогізмі, полягає в тому, що поняття “логіка” і “частина логіки” не є тотожними, тому тут термінів не три, як вимагає правило, а чотири.

2. Хоча б в одному із засновків середній термін повинен бути роз­поділеним.

Якщо в жодному засновку середній термін не взято у повному обся­зі, то встановити однозначно відношення між крайніми термінами у ви­сновку неможливо. Продемонструємо це наступним прикладом:

Всі музиканти мають хороший слух

Деякі студенти нашого факультету мають хороший слух

Деякі студенти нашого факультету — музиканти

3. Термін, нерозподілений у засновку, не може бути розподіленим у висновку.

Згідно цього правила, крайні терміни повинні мати у висновку той самий обсяг, який вони мають у засновках. При порушенні цього прави­ла виникає помилка “недозволеного розширення терміну”.

Наприклад:

Всі вчителі зобов ’язані бути грамотними Н. не є вчителем

Н. не зобов ’язаний бути грамотним

Очевидно, що висновок у даному силогізмі отримано неправильно. Помилка полягає в тому, що більший термін “зобов’язані бути грамот­ними” нерозподілений у засновку (не лише вчителі зобов’язані бути грамотними), а у висновку цей термін взято у повному обсязі.

Правила засновків

1. Хоча б один із засновків повинен бути стверджувальним су­дженням.

З двох заперечних засновків висновок з необхідністю не слідує, по- заяк у таких засновках заперечується зв’язок обох крайніх термінів із се­реднім. Розглянемо це на прикладі:

Іменники не змінюються за часами

Прикметники не є іменникам

TJmmметинки 3w'wjnjnnπ√¹G іиіввпл

—_r............................................................................................................................. —...

2. Хоча б один із засновків повинен бути загальним судженням

Із двох часткових суджень висновок із необхідністю не слідує. Це демонструє наступний приклад:

Деякі студенти успішно склали іспити

Деякі студенти — любителі естради

Деякі любителі естради успішно склали іспити.

3. Якщо один із засновків заперечний, то і висновок повинен бути заперечним.

Це обумовлено тим, що в одному із засновків деяка множина чи підмножина виключається із іншої, тому у висновку це повинно бути враховано. Наприклад:

Жоден перелітний птах не зимує в місцях гніздування

Ворона зимує в місцях гніздування

Ворона не є перелітним птахом.

73

4. Якщо один із засновків частковий, то і висновок повинен бути частковим.

Наприклад:

Всі хижі тварини живляться м ’ясом Деякі свійські тварини є хижими

Деякі свійські тварини живляться м ’ясом.

Якщо обидва засновки є стверджувальними судженнями, то і висновок повинен бути стверджувальним