Роль судження у діяльності правоохоронних органів України
У діяльності працівників дізнання, слідчих, експертів, прокуратури і суду важливу роль відіграє знання логічної структури суджень і тлумачення норм права. У логічному відношенні норми права завжди виражаються у формі суджень.
Одні норми права можуть бути виражені законодавцем у формі атрибутивних суджень, наприклад, у cm. 50 KK «Поняття покарання та його мета» підкреслюється, що воно є «заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого». А у cm. 51 «Види покарань» зазначається, що до військовослужбовців може бути застосована така міра покарання, як «позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу».Отже, особа як суб’єкт, якщо вона, наприклад, має спеціальне військове звання, це ознака-атрибут, який відрізняє її від інших осіб, тобто, тут законодавець чітко виділяє, скажімо, тільки військовослужбовця. Цю статтю закону можна кваліфікувати з точки зору логіки і як умовне судження: «може бути позбавлена його за вироком суду».
Якщо норма права сформульована у вигляді кон’юнк- тивного судження, то це означає, що при розгляді кримінальної справи особливу увагу слід звернути на всі перелічені у статті закону предикати. Наприклад, у cm. 189 KK «Вимагання» підкреслюється, що це «Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь- яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці». Отже, зрозуміло, об’єктом вимагання є не тільки вимога передачі чужого майна, але і погроза насильством, обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого або потерпілих.
Багато кримінальних справ підпадають під норми права, які виражені у формі диз’юнктивних суджень. Так, якщо кримінально-правова норма виражена у формі єднально-розподільного судження, то для обґрунтування кримінальної відповідальності необхідна наявність у діях особи не всіх перелічених у диспозиції статті ознак, а тільки однієї з них, причому будь-якої. Наприклад: у cm. 152 KK «Згвалтування» зазначається: «Згвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи».
У законі поданий перелік неправомірних дій, які за наявності хоча б однієї з них обумовлюють факт згвалтування. Тому дії особи, яка домоглася згоди потерпілої на статевий акт шляхом зловживання довір’ям, наприклад, обіцянки укласти шлюб, не можуть розглядатися як згвалтування.
У розслідуванні і розкритті злочинів особливу роль відіграє судження та його пізнавальна процедура. Вона починається з постановки низки питань щодо події злочину, мотивів злочинного діяння тощо.
Встановлення, наприклад, події злочину вимагає відповіді на питання:
«коли вчинено злочин?»;
«у який спосіб його вчинено?»
тощо.
Для того, щоб досягти позитивного результату, слідчому треба уміти правильно поставити значну кількість запитань до свідків, підозрюваних або обвинувачених, потерпілих, експертів та інших учасників кримінального процесу і, звичайно, до самого себе.
Суворе дотримання вимог істинності та хибності суджень відіграє велику роль в правовому мисленні при оцінці юридично значимих обставин і подій. Із всіх можливих суджень про одну і ту ж обставину істинним може бути тільки одне юридичне рішення, його доводиться приймати з урахуванням багатьох факторів. Так, під час досудового слідства (cm. 102 КПК), органами якого є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки, покликане вирішити або створити умови для подальшого вирішення судом найважливішого завдання - забезпечення справедливості та всіх інших завдань кримінального процесу.
Так, під час досудового слідства і в суді аналізуються судження звинувачених, потерпілих, свідків, адвокатів та інших, які висловлюють різні точки зору стосовно одного й того ж питання. У цій ситуації правила логіки забороняють вживання взаємовиключних суджень у різних слідчих і судових документах, що свідчило б про недостатній рівень логіко-правового мислення юриста. У цьому аспекті значну роль відіграє професійна діяльність слідчого, який повинен глибоко усвідомити результати наслідків своєї службової діяльності та їх оцінку як збоку своєї совісті, так і громадськості.На відміну від інших сфер діяльності людини, сфера кримінального судочинства відрізняється не тільки суворою законодавчою регламентацією діяльності в цілому, але й регламентацією її строків. Так, Кримінально-процесуальний кодекс України чітко регламентує строки провадження у кримінальній справі, Кримінально-процесуальний закон України діє, відповідно, під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи (cm. 3. КПК). Строки пред’явлення звинувачення вказують на невідкладність впровадження окремих слідчих дій, строки утримання під вартою і т. д. Таким чином, діяльність слідчого обмежена певними часовими рамками. Необхідність вирішувати логіко- юридичні проблеми у стислі строки значно підвищує морально- психологічну напругу у його діяльності.
Отже, судження відіграє важливу роль у юридичній діяльності. Будучи більш складною формою мислення, ніж поняття, воно одночасно є і результатом певного мисленнєво- го процесу, в якому суттєве значення для юриста має знання сутності запитання і правил його логічної постановки.
Логічний аналіз такої форми абстрактного мислення, як судження, дає можливість курсантам, студентам і слухачам чітко і правильно формулювати свої думки, творчо підходити до застосування правових норм у практичній діяльності.