Загальна характеристика умовиводу

Значну частину знань людина отримує не із досвіду, а завдяки поєд­нанню і співставленню наявної у неї інформації. Логічним засобом ви­ведення такого знання є умовивід.

Умовивід — це форма мислення, в якій з одного або декількох су­джень на підставі правил виводу отримано нове судження.

Судження, на підставі яких отримано нове знання, назива-ються за­сновками. В залежності від виду умовиводу кількість засновків може бути різна - один, два і більше. Судження, яке виведено із засновків, на­зивається висновком. Висновок включає знання, що містяться у заснов­ках. При побудові умовиводу висновок може йти після засновків або пе­редувати їм. В процесі логічного аналізу умовиводу спочатку записують засновки (один під одним), а після них - висновок. Засновки від висно­вку відділяються горизонтальною лінією, яка називається лінією сліду­вання (її мовним аналогом є слово “отже”). Наприклад:

Всі студенти педагогічних вузів вивчають психологію Оксана є студенткою педагогічного вузу

Оксана вивчає психологію.

Засновки та висновок поєднуються в умовиводі за принципом логіч­ного слідування. Логічне слідування виражається у формі логічного за­кону, завдяки чому з істинних засновків не можна отримати хибного висновку. Якщо позначити засновки змінною “А”, висновок - “В”, то взаємозв’язок між ними можна виразити формулою:

яка означає, що судження В є логічним наслідком із А. Умовами іс­тинності висновку є істинність засновків умовиводу і дотримання пра­вил виводу. Під правилами умовиводу розуміють правила побудови того чи іншого виду умовиводу.

Зв’язок між судженнями в умовиводі є відображенням зв’язків і від­ношень між предметами і явищами навколишньої дійсності. Це відо­браження має опосередкований характер, позаяк, шляхом умовиводу ми отримуємо нове знання із наявних у нас знань, не звертаючись до без­посереднього сприйняття цих предметів і явищ.

За методом міркування розрізняють три види умовиводів - дедукти­вні, індуктивні, за аналогією. Дедукція характеризується рухом знання від загального до часткового, одиничного, індукція - від одиничного, часткового до загального, аналогія - від знань певного ступеня загаль­ності до знань такого ж ступеня загальності.

За характером висновку умовиводи поділяються на необхідні та імо­вірні. Необхідними є умовиводи, в яких з істинних засновків при дотри­манні правил виводу не можна отримати хибного висновку. Імовірними є умовиводи, в яких з істинних засновків можна отримати як істинний, так і хибний висновок.

Дедуктивні умовиводи

Дедуктивні міркування застосовуються тоді, коли потрібно розгля­нути деяке явище на основі вже відомого нам загального знання і вивес­ти щодо цього явища необхідний висновок.

Судження, з яких складається умовивід, можуть бути простими або складними. На цій підставі дедуктивні умовиводи поділяються на умо­виводи логіки предикатів (утворюються із простих суджень) і умовиво­ди логіки висловлювань (містять складні судження).

В залежності від того зі скількох засновків побудовано умовивід, розрізняють умовиводи безпосередні та опосередковані. У перших ви­сновок отримано із одного засновку, в других - з двох і більше.