Джерела економічного зростання
Модель Солоу пояснює залежність економічного зростання від трьох чинників — капіталу, праці і технічного прогресу. Тому відповідні державні інституції мають враховувати це в обґрунтуваннях економічної політики.
Але поряд з цим для економічної політики важливе значення має визначення джерел економічного зростання, тобто обчислення внеску кожного чинника у загальний приріст продукту. З цією метою в макроекономічному аналізі застосовується метод, який називається обліком економічного зростання.Внесок факторів виробництва в економічне зростання
Відповідно до методу обліку економічного зростання зв’язок між приростом продукту і джерелами цього приросту визначається за допомогою виробничої функції. При її використанні спочатку розглянемо лише джерела екстенсивного зростання і тому будемо спиратися на просту виробничу функцію:
Отже, згідно з рівнянням (10.12) обсяг продукту може зростати прямо пропорційно факторам виробництва. Тобто коли обсяг факторів виробництва збільшується на 1 %, обсяг продукту також збільшується на 1 %. Але щоб розкрити апарат виробничої функції, слід нагадати, що результати трансформації факторів виробництва у продукт залежать від їх продуктивності: граничної продуктивності капіталу (MPK) і граничної продуктивності праці (MPL). Граничний продукт капіталу показує, на скільки збільшиться обсяг продукту, якщо обсяг капіталу зросте на
Для спрощення аналізу будемо виходити з припущення про постійну віддачу від масштабу (постійний ефект від масштабу), яка означає, що зі збільшенням обсягів факторів виробництва їхня гранична продуктивність не змінюється. Спираючись на це припущення, визначимо вплив окремих факторів виробництва на приріст продукту.
Так, якщо капітал збільшиться на АЛГ одиниць, то приріст продукту становитиме MPK ∙ AK одиниць. Аналогічно, у разі збільшення обсягів праці на AL одиниць обсяг продукту зросте на
одиниць. Звідси вплив обох факторів вироб ництва на зростання продукту визначиться за формулою
Рівняння (10.13) визначає абсолютний приріст продукту. Щоб обчислити темп приросту продукту, який відображує темп економічного зростання, поділимо всі елементи цього рівняння на Y:
Внесок технічного прогресу в економічне зростання
Як відомо, проста виробнича функція показує залежність між набором використаних факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукту за даного технологічного рівня виробництва. Але ця залежність може поліпшуватись, якщо вдосконалюється технологія виробництва, тобто під впливом технічного прогресу. Для визначення впливу технічного прогресу на економічне зростання застосовується показник сукупної продуктивності факторів виробництва, який модифікує виробничу функцію:
де J — сукупна продуктивність факторів виробництва, підвищення якої слугує індикатором впливу технічного прогресу на обсяг виробництва.
Отже, обсяг виробництва збільшується тепер не лише внаслідок збільшення кількості виробничих факторів, а й завдяки такому чиннику інтенсивного зростання, яким є технічний прогрес, що здатний підвищувати продуктивність факторів виробництва. Врахування технічного прогресу у виробничій функції доповнює рівняння (10.16) ще одним членом:
У рівнянні (10.18) член
відображує темп приросту сукупної продуктивності факторів виробництва і водночас визначає внесок технічного прогресу в приріст продукту.
Якщо припустити, що економічне зростання становило 5 %, а за рахунок збільшення факторів виробництва обсяг виробництва продукту зріс на 3 %, то внесок технічного прогресу в його зростання дорівнює 2 %. Приріст сукупної продуктивності факторів виробництва, обчислений у такий спосіб, дістав назву «залишок Солоу» (на честь Р. Солоу, який першим запропонував залишковий спосіб обчислення внеску технічного прогресу в приріст продукту).
Незважаючи на те, що макроекономісти інтерпретують залишок Солоу як частку економічного зростання за рахунок технічного прогресу, насправді на сукупну продуктивність факторів виробництва впливає багато інших чинників. До них слід віднести освіту, організацію виробництва, державне регулювання тощо. Тому можна стверджувати, що залишок Солоу відображує ту частку в економічному зростанні, яка зумовлена чинниками, що не піддаються прямому вимірюванню.
Економічне зростання з урахуванням усіх джерел
У підсумку темп приросту продукту
) з урахуванням усіх джерел дорівнює сумі трьох складових правої частини рівняння (10.18):
— темпам приросту обсягів капіталу ( помноженим на частку капіталу у виробленому продукті (а);
— темпам приросту обсягів праці
помноженим на ча
стку праці у виробленому продукті (1 - а);
— темпам приросту сукупної продуктивності факторів виробництва, які відображають внесок технічного прогресу в приріст продукту.
Метод обліку економічного зростання передбачає, що частка праці і капіталу у виробленому продукті визначається статистично, на базі інформації про структуру ВВП, обчисленого за розподільчим методом (методом доходів).
При цьому частка праці визначається часткою заробітної плати найманих працівників у складі доходу, а частку капіталу відображує сума решти складових доходу. В розвинених країнах переважну частину ВВП становить заробітна плата найманих працівників. Так, у США частка праці коливається в межах 0,7—0,75, а частка капіталу — у межах 0,3—0,25. В Україні частка праці у складі сукупного доходу країни набагато менша і знаходиться в межах 0,45—0,5, що зумовлює відповідну частку капіталу.Для ілюстрації методу обліку економічного зростання звернемося до числового прикладу. Припустимо, що частка капіталу в складі доходу становить 0,4, а частка праці — 0,6. Крім того, нехай обсяг праці збільшується на 2 %, обсяг капіталу — на 3 %, а сукупна продуктивність факторів виробництва — на 1,5 %. За таких умов темп приросту ВВП, обчислений на базі рівняння (10.18), становитиме 3,9 %
257
10.4.