<<
>>

Показники результатів макроекономічної діяльності

Система національних рахунків передбачає застосування ве­ликої кількості макроекономічних показників. Серед них основ­ними є ті, що подають інформацію про результати економічної діяльності країни та використовуються для здійснення макроеко- номічного аналізу та формування економічної політики держави.

Первинним показником результатів функціонування економі­ки країни є випуск — сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період. Згідно з межами виробничої сфери, визначеними в CHP, випуск включає:

—товари, вироблені одиницями — резидентами країни, неза­лежно від того, як вони використовуються (поставлені іншим ін- ституційним одиницям або використані для власного невиробни­чого споживання чи нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів);

— послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема неринкові послуги органів державного управління і некомерцій- них організацій, що обслуговують домашні господарства;

— послуги домашніх господарств за проживання у власному житлі і домашні послуги, які надаються оплачуваною домаш­ньою прислугою.

Для обчислення випуску враховуються різні ціни. Переважно випуск оцінюється в основних (базисних) цінах. Основна ціна — це ціна, яку отримують виробники товарів і послуг і яка не вклю-

чає податки на продукти, але враховує субсидії на продукти. Як­що оцінка в основних цінах є неможливою, то використовуються ціни виробників, які крім основних цін включають також податки за мінусом субсидій на продукти, крім податків, аналогічних по­датку на додану вартість. В операціях, які характеризують вико­ристання товарів і послуг, застосовуються ринкові ціни (ціни по­купців). Такі ціни включають всі податки за мінусом субсидій на продукти. Це означає, що ринкові ціни відображують усі витрати покупців на придбання продукції.

Серед показників, які характеризують результати економічної діяльності країни, центральне місце посідає валовий внутрішній продукт (ВВП).

За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповід­ний період.

Для з’ясування сутності ВВП важливе значення мають такі поняття, як «внутрішній продукт» і «кінцева продукція». Визна­чення ВВП як внутрішнього продукту означає, що при його об­численні враховуються результати виробничої діяльності внут­рішньої економіки, до якої відноситься діяльність резидентів на географічній території даної країни. На відміну від цього націо­нальна економіка — це економічна діяльність усіх резидентів да­ної країни, незалежно від їх місцезнаходження.

ВВП порівняно з випуском точніше вимірює обсяг національ­ного виробництва, оскільки всі товари і послуги, що виробляють­ся в країні, враховуються у ньому лише один раз. Отже, ВВП ви­ключає кількоразове врахування результатів виробничої діяль­ності. Для пояснення цього розглянемо наведений нижче прик­лад. Припустимо, що виробництво та споживання бавовняного костюма складається з таких етапів. Спочатку певна фірма поста­чає іншій фірмі бавовну на суму 100 грн для переробки. Ця фірма переробляє бавовну в тканину, яку постачає третій фірмі, що ви­робляє костюм вартістю 200 грн. Фірма — виробник костюмів постачає свою продукцію вартістю 300 грн торговельній фірмі, у якої споживачі купують цей костюм за 400 грн.

Виникає питання: яку вартість потрібно враховувати у складі ВВП для визначення результатів економічної діяльності? Здоро­вий глузд підказує, що слід враховувати не 1000 грн (100 + 200 + + 300 + 400), а лише 400 грн, тобто вартість костюма, який є кін­цевим продуктом. Якщо крім вартості кінцевого продукту враху­вати у складі ВВП ще й вартість усіх проміжних продуктів (100 + + 200 + 300), які вже входять до складу кінцевого продукту, то це призведе до кількоразового врахування результатів економічної діяльності країни, тобто спотворить їх дійсну величину. Отже, ВВП — це вартість лише кінцевої продукції.

Кінцева продукція — це всі вироблені'товари та послуги, які остаточно виходять із сфери виробництва, тобто не використо­вуються для подальшого виробництва.

Кінцева продукція є про­дукцією кінцевого використання, до якої відноситься та частина випуску, що спрямовується на кінцеве споживання, інвестування та експорт. ВВП не враховує ту частину випуску, яка є проміж­ною продукцією (проміжним споживанням). До проміжної про­дукції відносяться товари та послуги, що купуються з метою по­дальшого перероблення, оброблення чи перепродажу. Вартісна оцінка проміжної продукції — це вартість товарів і послуг, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб, мінус вартість споживання основного капіталу.

Як уже зазначалося, для обчислення випуску, в тому числі й ВВП, використовуються відповідні ціни. Проте деякі товари і по­слуги не продаються на ринках і не мають реальної ціни. У тако­му разі, обчислюючи ВВП, застосовують умовне оцінювання. Умовну оцінку називають приписаною вартістю. Вона застосову­ється у певних випадках.

По-перше, це стосується житлової сфери. Як відомо, особа, котра наймає житло, платить орендну плату. Вона входить до складу ВВП як дохід власника будинку і витрати наймача. Проте більшість людей проживає у своїх власних будинках. Вони не платять орендної плати, але отримують такі самі послуги, що й наймачі житла. Для врахування послуг, якими користуються влас­ники будинків, у ВВП включають вартість цих послуг на рівні орендної плати, яку власник будинку ніби сплачує сам собі.

По-друге, приписана вартість застосовується у разі оцінюван­ня послуг, які надає держава. Це стосується послуг державного управління, армії, міліції тощо. Такі послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, а фінансуються за рахунок дер­жавного бюджету. Система національних рахунків ураховує такі послуги у ВВП згідно з бюджетними видатками на їх фінансу­вання. Тому заробітна плата працівників бюджетної сфери роз­глядається як вартість їхньої продукції.

Не всі кінцеві товари та послуги можуть бути враховані у ВВП. Наприклад, оренда автомобілів та інших благ тривалого користування, за аналогією з орендою житла, мала б враховува­тися у ВВП за приписаною вартістю.

Але на практиці зробити це неможливо. Відомо також, що домашні господарства виробляють і самі споживають у домашніх умовах страви, які не потрапляють на ринок. Проте вартість, що додається у процесі приготування домашніх страв, у ВВП не враховують. Неможливо також враху­вати у ВВП і приписану вартість товарів і послуг, що виробля­ються і продаються у тіньовій економіці. Наведені приклади під­тверджують, що ВВП не є абсолютно точним показником резуль­татів економічної діяльності країни, але з усіх можливих показ­ників він є найбільш точним.

Згідно з CHP результати економічної діяльності виступають, з одного боку, як вироблений продукт, з іншого — як утворений дохід. ВВП є не лише виробленим продуктом, а й показником первинних доходів, які утворюють резиденти всередині країни. Проте дохід країни залежить і від результатів їх економічних від­носин із зовнішнім світом. Це означає, що ВВП не повною мірою відбиває доходи, які може мати країна у своєму розпорядженні. Тому поряд із ВВП у CHP застосовуються й інші показники, які повніше відбивають величину доходу країни.

По-перше, первинні доходи, утворені в результаті виробничої діяльності одиниць-резидентів, розподіляються в основному між іншими одиницями-резидентами. Але певна частина їх може роз­поділятися на користь одиниць-нерезидентів (наприклад, процен­ти за кредити, надані країні іноземцями). На противагу цьому де­які первинні доходи, утворені в інших країнах, можуть розпо­ділятися на користь одиниць-резидентів (наприклад, оплата пра­ці, зароблена одиницями-резидентами за кордоном).

У результаті наведеного розподілу первинних доходів форму­ється показник валовий національний дохід. Він дорівнює вало­вому внутрішньому продукту плюс первинні доходи, які отри­мують одиниці-резиденти від одиниць-нерезидентів, мінус первин­ні доходи, які виплачуються нерезидентам. Цей показник є ана­логом валового національного продукту, який застосовувався в CHP до 1993 р.

По-друге, первинні доходи, які отримують резиденти, можуть використовуватися частково для надання трансфертів нерезиден­там.

Аналогічно, резиденти можуть отримувати трансферти, дже­релом яких є первинні доходи резидентів інших країн. У резуль­таті такого вторинного розподілу доходу утворюється показник валовий національний наявний дохід. Він дорівнює валовому національному доходу плюс поточні трансферти, які надходять у країну від нерезидентів, мінус поточні трансферти, які надаються в розпорядження нерезидентів.

До основних макроекономічних показників слід також віднес­ти кінцеве споживання та національні заощадження. Кінцеве спо­живання — це вартість товарів і послуг, використаних для задо­волення як індивідуальних, так і колективних потреб людей. Во­но складається з витрат на кінцеве споживання домашніх госпо­дарств, органів державного управління та некомерційних органі­зацій, що обслуговують домашні господарства.

Національні заощадження — це та частина валового націо­нального наявного доходу, яка не використана на кінцеве спожи­вання, а може бути спрямована на здійснення нагромадження, що охоплює приріст основного капіталу, зміну товарно-матеріальних запасів і придбання за мінусом вибуття цінностей.

2.3.

<< | >>
Источник: Савченко А. Г.. Макроекономіка: Підручник. — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с..

Еще по теме Показники результатів макроекономічної діяльності: