ПОНЯТТЯ ІНФЛЯЦІЇ. ЦИКЛІЧНА ПРИРОДА ІНФЛЯЦІЇ
Інфляція, що в перекладі з латинської «inflation» означає «здуття, набухання», почала проявлятися ще в стародавньому світі з початком розповсюдження грошей у суспільному житті. Це явище спостерігалося у зв’язку з війнами, епідеміями, великими географічними відкриттями, коли грошей становило ся більше, ніж потрібно для функціонування економічної системи.
Але термін «інфляція» почав застосовуватись лише у 19 столітті під час громадянської війни 1861-1865 рр. у Північній Америці. Знецінювалися гроші Конфедерації, яких в обігу було набагато більше, ніж було потрібно, у той час як товарів повсякденного вжитку майже не вироблялося, оскільки всі кошти йшли на підтримку військових дій. Остаточно термін «інфляція» набуває сучасного смислу під час подолання наслідків Другої Світової війни.Інфляція в умовах ринкової економіки - це зростання цін на всі товари та послуги та на всіх ринках у масштабі всієї національної економіки країни
Гроші, не підкріплені товарами, знецінюються (зменшується купівельна спроможність грошової одиниці), що викликає додатковий попит на гроші та зростання інфляції. Слід зауважити, що гроші можуть знецінюватись не лише внаслідок їх надлишку: це може бути викликано спекуляціями з цінними паперами, цінними металами або підривом довіри до дій держави.
Інфляція відно ситься до явищ макроекономічної не стабільно сті, що мають циклічний характер. Інфляційні явища можна віднести до циклічних, бо простежуються наступні закономірно сті:
• фази прискорення темпу інфляції замінюються фазами сповільнення темпів інфляції;
• ритмічність інфляційних коливань (спрямованість коливань) змінюється з часом;
• періодичність коливань (коливання спо стерігаються через відносно рівні проміжки часу).
У різних країнах цикли інфляції мають різну довжину, що залежить від особливостей економічного устрою та методів керівництва в кожній конкретній державі.
Показник, що вимірює інфляцію, має назву темп інфляції. Для його обчислення потрібно вибрати 2 рівні відрізки часу; різність індексів цін поточного та попереднього (базисного) періодів часу треба поділити на індекс
цін попереднього (базисного) періоду.
де TI - темп інфляції;
It - індекс споживчих цін у поточному періоді;
It.1 - індекс споживчих цін у базисному періоді.
Мінімальний період, за який можна обчислювати темп інфляції - один місяць, тому, наприклад, в Україні публікуються індекси споживчих цін за кожен місяць.
Для розрахунку індексу споживчих цін використовують модифіковану формулу Ласпейреса:
де Qo - обсяг споживчого кошика в базисному періоді;
p о - ціна товару чи послуги в базисному періоді;
P1 - ціна товару чи послуги в поточному періоді.
Також важливим показником, що допомагає виявити темп інфляції, є дефлятор ВВП, що обчислюється за формулою
Дефлятор ВВП показує ступінь інфляції по всіх товарах та послугах, що виробляються та споживаються в межах економіки.
Існують монетарні та немонетарні концепції виникнення інфляції. Монетаристи для пояснення причин інфляції порівнюють темп приросту грошової маси з темпом приросту реального національного доходу, беручи швидкість обертання грошей незмінною. Виходячи з рівняння грошового обігу І. Фішера MV=PQ, ціни на товари та послуги (Р) залежать від співвідношення обсягу грошової маси, швидкості обертання грошей та кілько сті вироблених товарів і послуг.
Якщо перейти на основі цієї формули до темпів росту усіх цих показників в короткостроковому періоді часу, то отримаємо наступну формулу:
На основі цієї формули можна зробити висновок: темп інфляції ТР (темп зростання цін) напряму залежить від темпів росту грошової маси Тм темпів швидкості обертання грошей ‰, та обернено залежить від темпів зростання обсягів виробництва ТQ.
Кейнсіанська школа вважає, що існує декілька причин виникнення інфляції: перерозподіл національного доходу; збільшення сукупного попиту та зміна його структури; монопольне підвищення цін.
Існують різні види інфляції, які розрізняються між собою за різними критеріями. Так, згідно з темпами зростання цін, розрізняють: помірну інфляцію - до 10% на рік; галопуючу - від 10 до 100% на рік; гіперінфляцію - понад 200% річного зростання цін. Кожному з видів інфляції властива своя міра впливу на стан економіки.
При помірній інфляції хазяйнуючи суб’єкти можуть реагувати на зміни економічної кон’юнктури без порушення механізмів взаємодії з іншими хазяйнуючими суб’єктами, а держава здатна контролювати інфляційний процес. Кейнсіанці вважають, що помірна інфляція стимулює розвиток економіки та не загрожує стану економіки. У межах помірної інфляції підприємці мають час для прийняття найбільш вигідних управлінських рішень, фінансовий та промисловий капітали узгоджують свої дії.
При галопуючій інфляції відбувається підвищення цін виробниками продукції, падіння плато спроможно сті населення, підвищення відсоткових ставок за кредитами, постійно змінюється соціальна політика держави, а економіка перебуває в стані, коли міжгалузеві зв’язки існують на межі розриву.
Гіперінфляція є вкрай негативним економічним явищем, яке призводить до масового банкрутства підприємств і зубожіння населення. В очікуванні подальшого підвищення цін населення скуповує товари, щоб не тримати гроші «на руках», тим самим скоріше розкручується інфляційна спіраль: рух грошей прискорюється, попит на товари штучно зро стає, і це ще більше прискорює зростання цін.
По формам прояву інфляцію розрізняють на:
• структурну;
• приховану;
• відкриту.
Структурна інфляція пов’язана зі структурними перебудовами економіки, коли спостерігаються макроекономічні галузеві диспропорції.
Прихована інфляція спостерігається в командно-адміністративній економіці, коли держава фіксує ціни на товари та послуги, і ціни перестають відображати реальну ринкову картину.
Виникає дефіцит товарів та послуг, які починають продаватись на «чорному» ринку по цінам, що відображають ринкову кон’юнктуру. Приховану інфляцію неможливо вимірювати за допомогою формул, але можна відстежити за допомогою обчислення збільшення часу на пошук необхідних товарів; співставлення цін на «чорному ринку» та цін, встановлених державою; зміни товарно- матеріальних цінностей.Відкрита інфляція буває двох типів: інфляція попиту та інфляція витрат (пропозиції). В основі концепції інфляцію попиту лежить твердження, що при наближенні економіки до стану повної зайнятості ціни на товари та послуги поступово починають зростати, так як все менше робітників залишаються незадіяними в процесі виробництва. Вони вже потребують підвищення заробітної плати, що робить продукцію, що виробляється більш дорогою. Це можна проілюструвати за допомогою моделі взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції «AD - AS» (рис. 6.1).
Рис. 6.1 - Інфляція попиту
На класичному відрізку кривої AS економіка вже досягла максимуму використання ресурсів, спостерігається повна зайнятість і виробництво потенційного ВВП. Якщо й надалі стимулювати платоспроможний попит (зміщення кривої AD до положення AD1) наприклад, розгортаючи різні соціальні програми, збільшуючи розміри пенсій, стипендій, збільшуючи витрати на воєнний сектор економіки, то економіка відреагує на це лише зростанням рівня цін. Таким чином, інфляція попиту виникає в ситуації збільшення сукупного попиту при незмінному об’ємі виробництва потенційного ВВП.
Інфляція витрат ( пропозиції) виникає в результаті збільшення цін на ресурси, підвищення середніх витрат і зменшення, як наслідок, сукупної пропозиції у країні (рис. 6.2). Припустімо, що спочатку економіка знаходиться у стані повного використання усіх ресурсів. Рівень цін стабілізований - існує рівновага між видатками та рівнем виробництва. При підвищенні витрат на виробництво сукупна пропозиція буде зменшуватись (з положення AS до положення AS1), а рівень цін буде зростати (з Р до Р1).
Середні витрати виробництва можуть зростати внаслідок росту номінальної заробітної плати при незмінній ефективності праці; зростання цін на паливо та енергоносії; збільшення податкового тягаря.При зро станні цін усі товари не зможуть бути розпродані та почнеться спад виробництва. Одночасне підвищення цін та зростання безробіття називається стагфляцією.
Рис. 6.2 - Інфляція витрат
Слід зазначити, що істотний спад виробництва призводить до звільнення робітників. Це, в свою чергу, може знижувати номінальну заробітну плату та середні витрати на одиницю продукції, що веде до уповільнення темпу інфляції. Тобто інфляція витрат сама себе частково «ліквідує».
Ми розглянули два теоретичних підходи до виникнення інфляції. Але на практиці дуже часто неможливо сказати, який саме тип інфляції спостерігається, тому, що обидва типи переплетені та взаємопов’язані, переходять один в інший. Інфляція попиту та інфляція пропозиції разом утворюють так звану інфляційну спіраль, механізм дії якої запускають інфляційні очікування. Політика держави, спрямована на підвищення рівня зайнятості населення, викликає інфляцію попиту. Коли ціни починають зростати, робітники вимагають відповідного підвищення заробітної плати, і тоді до трудових договорів вносяться спеціальні пункти, основані на інфляційних очікуваннях. Підвищення ставок заробітної плати, у свою чергу, викликає зростання середніх витрат виробництва (інфляцію витрат). Якщо уряд неправильно проводить політику зменшення інфляційних очікувань, то запускається механізмі інфляційної спіралі «заробітна плата - ціни», що призводить до гіперінфляції.
Слід зауважити, що не завжди підвищення цін має інфляційний характер: ціни можуть зростати за рахунок підвищення якості продукції, що потребує збільшення витрат на виробництво та залучення новітніх технологій. В економіці може виникнути і така ситуація, коли підвищення цін в одних галузях може супроводжуватись зниженням цін в інших галузях економіки; тому середній рівень споживчих цін в економіці буде залишатися за цих умов незмінним, тобто темп інфляції буде нульовим.
Процес стійкого зменшення рівня цін називається дефляція (від лат. deflatio - здуття). Процес відновлення темпів інфляції має назву реінфляція.
6.2.