Проста інвестиційна функція

Проведений аналіз показує, що попит на інвестиції залежить від чинників, які впливають на прибутковість інвестованого капі­талу. Серед них особливе місце посідає процентна ставка.

По-перше, процентна ставка є спільним чинником для всіх компонентів інвестиційних витрат — інвестицій в основний капі­тал, у житлове будівництво, у запаси. Попит на кожний з них знаходиться в оберненій залежності від реальної процентної став­ки, оскільки у разі її зростання збільшуються витрати, пов’язані з інвестуванням, і зменшується прибутковість інвестованого капі­талу. По-друге, процентна ставка є тим чинником інвестиційного попиту, на який держава може впливати, використовуючи заходи монетарної політики.

Зважаючи на це, в макроекономічному моделюванні викорис­товується проста інвестиційна функція, в якій базовою змінною інвестиційного попиту є лише процентна ставка. Вплив інших чинників на інвестиційний попит враховується в автономній складовій інвестиційної функції. Виходячи з цього проста інвес­тиційна функція в алгебраїчній формі записується так:

де Z — попит на інвестиції, І — автономні інвестиції, до яких відносяться інвестиції, що не залежать від процентної ставки і перебувають під впливом інших чинників, b — чутливість інвес­тицій до зміни рівня реальної процентної ставки. Вона показує, на скільки грошових одиниць обернено змінюються інвестиції V разі зміни процентної ставки на один пункт, тобто Наприклад, r↑ =12 %, r₂ =10 %, Zi = 1000 грн, I₂ = 1100 грн. Отже, процентна ставка зменшилася на два пункти, а інвестиції збіль­шилися на 100 грн. Звідси b = 100 : 2 = 50(грн).

У простій інвестиційній функції незалежною змінною є про­центна ставка, а залежною — інвестиції.

Для визначення прибутковості інвестиційних проектів засто­совують різні методи: традиційний (бухгалтерський) або методи, пов’язані з дисконтуванням грошових потоків. Традиційний ме­тод полягає у визначенні норми прибутку як відношення прибут­ку до інвестованого капіталу:

Слід враховувати, що капітал використовується протягом кіль­кох поточних періодів. Тому для визначення норми прибутку ви­користовується середньорічний чистий прибуток і середньорічна вартість капіталу. Порівнюючи норму прибутку з процентною ставкою, підприємці приймають рішення щодо доцільності інвес­тування.

Припустимо, що в економіці пропонуються три інвестиційних проекти, різні за вартістю та нормою прибутку. Перший проект: вартість — 120 тис. грн, норма прибутку — 20 %; другий проект: вартість— 180 тис. грн, норма прибутку— 15 %; третій проект: вартість — 230 тис. грн, норма прибутку— 10 %. Якщо процент­на ставка дорівнюватиме 18 %, то інвестиційний попит станови­тиме лише 120 тис. грн, оскільки тільки перший проект має нор­му прибутку, яка перевищує процентну ставку, тобто £^тість інвестування. У разі зниження процентної ставки до 12 % інвес­тиційний попит збільшиться за рахунок другого проекту і стано­витиме 300 тис. грн, а за зниження процентної ставки до 8 % збіль­шиться за рахунок третього проекту до 530 тис. грн.

Вадою традиційного методу є те, що він не враховує фактор часу. Ця вада усувається на основі дисконтування потоків дохо­дів та інвестиційних витрат, у результаті чого визначається дис­контована (теперішня) вартість майбутніх прибутків.

Припустимо, що ставка дисконту дорівнює 7?; за перший рік реа­лізації проекту дохід та витрати становлять відповідно Q₁ і C₁; за другий рік — Q₂ і C₂ і т. д. За таких умов чисту дисконтовану вар­тість (NPV) проекту можна обчислити за формулою

Якщо чиста дисконтована вартість додатна (NPV > 0), то інве­стиційний проект є потенційно прибутковим; якщо вона від’ємна (NPV < 0), то інвестиційний проект є збитковим і від нього слід відмовитися. Розглянемо, як приклад, інвестиційний проект з дворічним циклом життя, в якому інвестиційні витрати фірми протягом першого року мають скласти 1000 грн інвестиційних коштів. Через рік вона планує отримати дохід 1400 грн. Якщо ставка дисконту дорівнює 20 %, то чиста дисконтована вартість проекту становитиме:

Якщо дисконтна ставка зменшиться до 10 %, то чиста дискон­тована вартість збільшиться:

Отже, чим нижчою є процентна ставка, тим більшими є чиста дисконтована вартість інвестиційного проекту та схильність під­приємців до інвестування.

Спільним для всіх методів оцінювання прибутковості інвести­ційних проектів є те, що між процентною ставкою і попитом на інвестиції існує обернена залежність. За традиційним методом про­центна ставка слугує нижньою межею норми прибутковості про­ектів, в які підприємцям вигідно вкладати інвестиції. Чим ниж­чою є процентна ставка, тим більша кількість інвестиційних про­ектів стає об’єктом попиту. Згідно з методом чистої дисконтова­ної вартості процентна ставка безпосередньо впливає на прибут­ковість інвестиційного проекту.

id="Picutre 223" class="lazyload" data-src="/files/uch_group32/uch_pgroup429/uch_uch2467/image/image214.jpg">

На рис. 8.4 наведено графік інвестиційної функції, який уза­гальнює обернену залежність інвестицій від реальної процентної ставки. Зі зниженням процентної ставки від r∣ до r₂ інвестиції збільшуються від /і до I₂. Тому крива інвестиційного попиту має від’ємний нахил, а отже, інвестиції є спадною функцією від про­центної ставки.

Положення кривої інвестиційного попиту на графіку визнача­ється передусім її нахилом, який залежить від величини b у рів­нянні (8.17). Якщо інвестиції дуже чутливі до зміни рівня процент­ної ставки, то незначне зниження процентної ставки спричинює велике збільшення інвестицій. За цих умов крива інвестиційного попиту тяжітиме до горизонтальної лінії. І навпаки, якщо інвес­тиції малочутливі до зміни процентної ставки, то крива інвести­ційного попиту тяжітиме до вертикальної лінії.

Але положення кривої інвестиційного попиту залежить й від інших чинників, які, впливаючи на прибутковість інвестицій, змінюють величину автономних інвестицій. На рис. 8.5 зміна ве­личини автономних інвестицій зміщує криву інвестиційного по­питу у відповідний бік. Так, збільшення автономних інвестицій означає, що для кожного рівня процентної ставки підприємства збільшують свій попит на інвестиції, внаслідок чого крива інвес­тиційного попиту зміщується вправо. І навпаки, вона зміщується вліво, якщо автономні інвестиції зменшуються.

Серед чинників, що впливають на величину автономних інве­стицій, можна виділити такі: технічний прогрес, рівень забезпе­ченості основним капіталом, податки на прибуток підприємств, ділові очікування.

Технічний прогрес. Технічний прогрес є головним чинником економічного зростання. Він проявляється переважно через ство­рення нових, ефективніших засобів виробництва або через модер­нізацію існуючих. Викликаючи якісні зміни в основному капіта­лі, технічний прогрес забезпечує підвищення граничної продук­тивності факторів виробництва і зменшення їх граничних витрат.

Рівень забезпеченості основним капіталом. Якщо виробничі потужності галузі спроможні повністю задовольняти попит на її продукцію, то зростання інвестицій в цю галузь стримуватиметь­ся. І навпаки, якщо за повного використання наявних виробничих потужностей попит на продукцію галузі задовольняється не пов­ністю, то це спонукатиме підприємців до збільшення обсягів ви­робництва за рахунок збільшення капіталу, що спричинює зрос­тання попиту на інвестиції за даної процентної ставки.

Отже, попит на інвестиції залежить від співвідношення між виробництвом ВВП та основним капіталом. Це випливає з моделі акселератора, найпростішу форму якої можна подати так:

Основним елементом рівняння (8.20) є коефіцієнт акселерації, який показує, на скільки одиниць змінюються інвестиції у разі зміни ВВП на одиницю. Залежність, яку описує рівняння (8.20), означає, що підприємства намагаються зберігати певні співвід­ношення між основним капіталом і обсягом виробництва. Оскіль­ки ВВП є нестабільною величиною, то це зумовлює і нестабіль­ність інвестицій: у період пожвавлення економіки інвестиції збіль­шуються, у період рецесії — зменшуються.

Податки на прибуток підприємств. У процесі прийняття ін­вестиційних рішень підприємці беруть до уваги не валовий, а чис­тий прибуток, для визначення якого від валового прибутку відні­маються податки. За цих умов зі збільшенням податків чистий при­буток зменшується, що послаблює мотивацію підприємців до інве­стування. І навпаки, зменшення податків спричинює збільшення чистого прибутку, що посилює їхню схильність до інвестування.

Ділові очікування. Підприємці, ухвалюючи інвестиційні рі­шення, орієнтуються на прибуток, очікуваний у майбутньому, тобто впродовж часу, протягом якого використовуватиметься ін­вестований капітал. Це означає, що їхні інвестиційні рішення за­лежать від ділової активності, яку вони очікують у майбутньому. Такі очікування можуть бути оптимістичними або песимістични­ми. Оптимістичні очікування щодо рівня ділової активності збіль­шують інвестиційний попит підприємців, песимістичні — змен­шують їхні бажання інвестувати.

Важливу роль у визначенні рівня ділової активності відіграє ринок акцій, який показує зв’язок між динамікою курсів акцій і станом ділової активності в економіці. Якщо курс акцій зростає, то це свідчить про підвищення ділової активності, що породжує в інвесторів оптимістичні очікування. І навпаки.

8.4.