Корекція контактними лінзами

Контактні лінзи безпосередньо стикаються з оком, зокрема із рогівкою, і втримуються на оці силами капілярного притягання. Між задньою поверхнею лінзи і передньою поверхнею рогівки міститься шар сльозової рідини, що заповнює всі нерівності й деформації передньої поверхні рогівки.

Контактні лінзи добре коригують астигматизм, компенсують оптичні аберації, мало змінюють положення кардинальних точок в оптичній системі й впливають на величину зображення на сітківці, не обмежують поле зору, забезпечуючи гарний огляд, а також невидимі для оточення.

Класифікація. Розрізняютьтакі види контактних лінз:

I. Залежно від матеріалу, з якого вони зроблені:

1. Жорсткі контактні лінзи (ЖКЛ):

• газонепроникні (їх виготовляють із поліметилметакрилату і нині рідко призначають);

• газопроникні.

2. М’які контактні лінзи (МКЛ), іцо їх виготовляють із різних полімерних матеріалів, різняться за гідрофільністю, еластичністю й газопроникністю і бувають:

• низькогідрофільні (уміст води 38—45 %);

• високогідрофільні (уміст води 45—85 %).

М’які контактні лінзи око сприймає краще, ніж жорсткі, але вони не такі міцні й потребують спеціального догляду, оскільки легко проростають бактеріями і грибами, на їхній поверхні відкладаються ліпіди й білки зі сльозовоїрідпни.

II. За режимом носіння:

• контактні лінзи денного носіння (їх носять протягом дня, на ніч знімають);

• гнучкого носіння (можна не знімати лінзи на ніч 1—2 рази);

• пролонгованого носіння (можна не знімати кілька діб);

• безперервного носіння (можна носити до 30 діб поспіль).

III. Зп призначенням: оптичні, терапевтичні й косметичні контактні лінзи.

IV. Зіі оптичними властивостями: сферичні, торичні, мультпфокальні й біфокальні контактні лінзи.

Показання до призначення. Контактні лінзи застосовують для оптичної корекції міопії, гіперметропії, астигматизму, анізометропії, пресбіопії; з лікувальною і косметичною метою.

3 лікувальною метою призначають м’які контактні лінзи, які використовують як бандажну пов’язку або як резервуар для подовження дії лікарських речовин при травмах і захворюваннях рогівки — рецидивній ерозії, виразках рогівки, епітеліально-ендотеліальній дистрофії рогівки, опіках та ін.

Космегичні лінзи застосовують для корекції вроджених і посттравматичних дефектів очей — помутніння рогівки, колобом райдужки, анірпдії та ін. Широко використовують відтінкові (тоновані) м'які контактні лінзи, що посилюють природний колір очей, і кольорові м’які контактні лінзи, що змінюють природний колір очей.

У педіатричній практиці контактні лінзи застосовують для профілактики й лікування слабкобачення удітей з уродженою міопією, афакією після видалення вродженої катаракти без імплантації інтраокулярної лінзи, амбліопією, аніри- дією, альбінізмом, а також для корекції анізометропії з метою відновити монокулярні й бінокулярні зорові функції.

Протипоказання до призначення: запальнізахворюванняперед- нього відділу ока, непрохідністьсльозових шляхів і дакріоцистити, некомпенсо- вана глаукома, ксерофтальмія, психічні захворювання.

Вікові обмеження до призначення контактних лінз удітей пов'язані насамперед з індивідуальною переиосимістю контактних лінз і поведінкою дитини.

Ускладнення, що виникають при застосуванні контактних лінз, можуть бути механічними (ерозії епітелію рогівки, деформації поверхні рогівки), гіпок- сичнимп (набряк і васкуляризація рогівки), токсично-алергійними (папілярний кон’юнктивіт), запальними й інфекційними (стерильний інфільтрат рогівки, кератити). Основні причини їх розвитку — виникнення відносної гіпоксії через обмеження постачання тканин киснем, порушення метаболічних процесів, механічний і токсично-алергійний вплив контактних лінз і засобів догляду за ними на око, порушення пацієнтом режиму носіння контактних лінз і правил догляду за ними.

Розвиток тяжких ускладнень в оці насамперед пов’язаний із пізнім зверненням пацієнтів до лікаря.

Нині найпопулярнішим методом корекціїаномалій рефракціїстаєортокера- тологія, або нічна корекція зору, — тимчасова корекція рефракції за допомогою спеціальних лінз зворотної геометрії. Механізм дії такої лінзи грунтується на принципі сферизації і відомий яктеорія «тиску стислого шару» (D. Mauntphord, 1997). Коли лінзу кладуть на поверхню рогівки, шар сльозової рідини стискається між лінзою і рогівкою. Цей шар створює від’ємні сили («тяги») на ділянках найбільшої товщини, і додатні сили ( гиск) на ділянках, де товщина мінімальна.

Модуль пружності епітелію менший, ніж у строми; жорстка ж лінза не змінює форму. Шар сльозової рідини не стискується і створює додаткові сили (сили стислого шару), що нерівномірно розподіляються між двома поверхнями. У результаті епітелій як найрухлнвіший компонент системи переміщується. Змі- нення топографії передньої поверхні рогівки та її товщини дає змогу змінити заломлювальну силу рогівки на розрахункову величину. Рефракційний ефект пов’язаний не лише зі зменшенням товщини епітелію у центрі, а й зі збільшенням його товщини в середньо-периферичній зоні.

Показання до рефракційної терапії: короткозорість від -0,5 до -6,5 дитр; далекозорість від +0,5 до +3,0 дптр; астигматизм до 3,0 дитр; прогресування короткозорості; професії, пов’язані з неможливістю користування окулярами і денними лінзами (пілоти, висотники, водолази); особи, що займаються контактними, водними й швидкісними видами спорту; ті, кому з будь-яких причин не можна зробити ексимерлазерну корекцію.

2.4.3.